3. Сучасні гендерні дослідження та їх проблематика

Поняття гендер – одне з нових у суспільствознавстві. Воно знаходиться на стадії становлення, збагачення новим змістом, визначення місця в категоріально-понятійному апараті соціології. Даний термін походить з англомовної феміністської літератури і означає стать, рід. Введення даного поняття в науковий обіг переслідувало декілька цілей: перекласти аналіз з біологічного рівня на рівень соціальний, відмовитися від постулату про «природне призначення людської статі», показати, що поняття статі належить до основоположних соціальних категорій.

Концепція гендера або гендерних відносин стала першою політичною і соціологічною концепцією, що розглядає жінку не в її «природній» якості, не як біологічну істоту, доля якої зумовлена її фізіологічними особливостями, а як людину, тобто істоту соціальну, зі своїм особливим статусом, особливими соціальними інтересами, запитами, потребами.

В ході підготовки до IV Всесвітньої конференції зі становища жінок, що проходила в Пекіні у вересні 1995 р. (у ній взяли участь представники 190 країн), питання про значення терміну “гендер” було винесене на спеціальне експертне обговорення. Було вирішено, що цей термін слід широко використовувати в його загальноприйнятому значенні. Дана лінія представлена в підсумковому документі IV Всесвітньої конференції в «Платформі дій по поліпшенню становища жінок».

Вперше ідея про необхідність розрізнення біологічного і соціального при визначенні поняття статі була запропонована в праці Маргарет Мід «Стать і темперамент у трьох примітивних суспільствах» (1935 р.). Спочатку вона була позитивно прийнята феміністичною теорією, а пізніше в наукових дослідженнях стали розрізняти поняття стать і гендер. Відчуття людиною приналежності до певної соціальної статі виховується все життя, протягом якого вона засвоює ті поведінкові нормативи, що характеризують її як чоловіка або жінку. Хоча біологічні відмінності дійсно існують, але не вони є вирішальними в конструюванні чоловічої і жіночої природи. Чоловіки і жінки навчаються в суспільстві природній поведінці і поглядам, ролям і діяльності.

Гендер конструюється через певну систему соціалізації, розподіл праці і прийняті в суспільстві норми і стереотипи. Прийняті в суспільстві гендерні норми певною мірою визначають психологічні якості (спонукаючи одні і негативно оцінюючи інші), здібності, професії людей залежно від біологічної статі. При цьому гендерні норми і ролі не мають універсального характеру і значно розрізняються в різних суспільствах.

Гендерні дослідження тісно пов'язані з «жіночими» дослідженнями. З середини 70-х років XX сторіччя під натиском феміністичного руху в західних університетах повсюдно виникали центри «жіночих» досліджень з особливими програмами, тобто проходив процес інституціалізації цих досліджень. Їх основне завдання – вивчення «жіночого питання» з погляду жінок. Традиційні жіночі дослідження перестали розглядатися як наукові. Теорії, які приписували жінкам особливу ірраціональність, лагідність і домовитість, стали вважатися чоловічими стратегіями, що мають на меті не стільки пояснити, скільки виправдати існуюче положення. Багато з наявних суспільних теорій з їх претензіями на універсалізм знаходилися в суперечності з життєвою практикою жінок. На противагу цим поглядам був висунутий постулат універсального загального жіночого досвіду. Проте, дане феміністичне положення не враховувало достатньою мірою відмінностей усередині жіночої частини населення. Положення про загальне пригноблення жінок за ознакою статі не є переконливим для представників, наприклад, расових меншин. Для них важливіші інші проблеми, такі як релігія, етнічна приналежність і т.ін. Навіть якщо жінки – негритянки могли ще частково відчувати свою солідарність з білими жінками за ознакою статі, то ця солідарність в результаті дискримінації за расовою ознакою руйнувалася.

Отже, стає очевидною обмеженість жіночих досліджень в постановці і вирішенні питань. Основна функція цих досліджень полягала в наданні інформації від жінок і про жінок, щоб створити фундамент для нових теоретичних побудов. Завдання гендерних досліджень полягає не стільки в продовженні критики витіснення жінок, скільки в критичному аналізі механізмів, пов'язаних з ієрархізацією.

Разом з поняттям «гендер» при аналізі даних проблем використовуються категорії «фемінний» і «маскулінний» для позначення культурносимволічного сенсу «жіночого» і «чоловічого». Маскулінність/фемінність це – нормативні уявлення про поведінкові психологічні властивості, характерні для чоловіків і жінок.

Широке розповсюдження гендерних досліджень на Заході істотно вплинуло на еволюцію суспільних норм і уявлень про міжстатеві відносини і призначення жінок. Наприклад, один з десяти американських військовослужбовців – жінка, половина посад у всіх структурах управління в Норвегії належить жінкам. Справа не зводиться тільки до розповсюдження гендерних досліджень і їх пропаганди в суспільстві. Головне полягає у векторі, напрямі суспільного розвитку.