Тема 12. Соціально-психологічні механізми професійної діяльності

12.1. Поняття і види груп Поняття про групу

Група – це існуюче в єдиному просторі і часі об'єднання людей, що взаємодіють в спільній діяльності і вступають в певні ділові і міжособові відносини

Група як соціально-психологічне явище – об’єднання двох і більше людей, які виконують спільну діяльність для досягнення спільної мети

Складні соціальні організації включають безліч дрібних і великих груп, в яких здійснюється безпосередня взаємодія працівників, керівників і виконавців при виконанні певних видів діяльності: учбової, виробничої, спортивної, політичної тощо.

Види груп

Оскільки поняття групи охоплює різні аспекти людської діяльності, види груп диференціюються за різними логічними підставами.

І. За характером контактів

А. Реальні (контактні) групи характеризуються наявністю безпосередніх контактів у спільній діяльності: група студентів, футбольна команда, колектив вузівської кафедри, військовий підрозділ. Великі реальні групи підрозділяються на декілька контактних груп (по 5-7 осіб), в яких складаються найбільш щільні особисті взаємодії.

Б. Умовні групи – це об'єднання людей за певною загальною умовною ознакою, що не передбачає реальних контактів між її членами. Наприклад, за професійною (інженери, юристи), за віковою (підлітки і хлопці), національною, статевою та іншими ознаками. Люди, що включаються дослідниками в ці групи, не мають ніяких прямих контактів і можуть ніколи не зустрічатися, нічого не знати конкретно один про одного. Вони взаємодіють з іншими людьми у властивих їм реальних групах, і саме по характеру наявних контактів вони включаються у певного вигляду умовні групи.

ІІ. За кількісною ознакою

А. Мала група – це сукупність людей, що спільно виконують певну цілеспрямовану діяльність і що мають безпосередні контакти відповідно до характеру вирішуваних завдань (технічних, економічних, наукових та ін.). Прикладом малих груп може служити екіпаж літака, виробнича бригада, спортивна команда, шкільний клас, сім'я. Мала група зазвичай включає в свій склад від 2-3 до 30-40 чоловік.

Б. Велика група - це крупне соціальне об'єднання, що включає до 100 чоловік і більш. Велика група може бути:

• великою умовною спільністю людей, що об'єднуються на основі соціальних ознак (класової приналежності, підлоги, віку, професії, національності і тому подібне);

• реальною, значною за розмірами і складно організованою спільністю людей, включених в спільну цілеспрямовану діяльність (колектив підприємства, установи, школи, вузу і тому подібне).

ІІІ. У зв'язку з процесами соціалізації особистості в онтогенезі і послідовністю вибору людиною конкретних групових контактів

А. Первинні (контактні) групи – це такі об'єднання, в які люди включаються на перших етапах соціалізації (сім'я, клас). Це, як правило, групи, які не вибирають, і в них індивід включається стихійно.

Б. Вторинні (контактні) групи – це співтовариства, в які індивід включається на пізніших етапах свого розвитку, діставши попереднім вихованням можливість довільного вибору своєї подальшої діяльності, реалізації своїх життєвих цілей (вибір вузу, професії тощо). Саме контакти і впливи, отримані в первинних групах, значною мірою визначають вибір особистістю вторинних груп, які сприятимуть розвитку людини в бажаному нею напрямі.

IV. За рівнем розвитку організації

А .Дифузна група (від латин. diffusio – відмінність, розсіювання) – це сукупність людей, в якій відсутня згуртованість на основі загальних ціннісних орієнтації і спільної продуктивної діяльності. Такі групи виникають як випадкові ситуативні об'єднання людей: глядачі в театрі, черга, пасажири автобуса і тому подібне

Б. Асоціація (від латин. assotiatio – з'єднання) – група, в якій відсутня об'єднуюча її продуктивна діяльність, чітка організація і управління, а ціннісні орієнтації не усвідомлені, нестійкі, ситуативні, міжособові відносини виявляються тільки в умовах безпосереднього групового спілкування. Такі об'єднання схильні до текучості, нестійкості.

В. Корпорація (від латин. corporatio – об'єднання) – це група, яка характеризується замкнутістю, авторитарністю управління, протиставляє себе іншим соціальним спільнотам на основі своїх вузьких особистих, корисливих інтересів. Управління корпорацією здійснюється її лідерами авторитарними методами за рахунок придушення особистості інших членів співтовариства.

Г. Колектив (від латин. collectivus – збірний) – це контактна група з позитивною соціальною орієнтацією, згуртованістю, загальними ціннісними орієнтаціями, високим рівнем організованості, згуртованості, психологічної сумісності. На відміну від звичайних малих груп для колективу характерні наступні ознаки:

1. соціально значуща мета, що стоїть перед групою, усвідомлена і прийнята всіма членами групи, які вкладають максимум своїх здібностей в її досягнення і забезпечують тим самим оптимальну ефективність діяльності;

2. у колективі повинні бути присутніми найбільш цінні типи міжособових відносин між співробітниками: довіра, взаємодопомога, взаєморозуміння, згуртованість та інші якості, що забезпечують позитивний психологічний клімат, високу працездатність і стійкість групи;

3. колектив повинен очолювати керівник – лідер, тобто особа, що суміщає в собі здібності хорошого організатора і одночасно високого професіонала, шанованого і емоційно привабливого для всіх членів групи.

V. За значущістю конкретної групи для особистості

А. Група включення – це мала контактна група, в яку включений конкретний індивід і яку він завжди оцінює з точки зору реалізації своїх можливостей, своїх соціальних позицій, рівня домагань, а також дає йому певну оцінку.

Б. Референтна (від латин. referre – повідомляти) - це реальна або умовна група, яку індивід вважає для себе еталонною, на норми і цінності якої він орієнтується у своїй поведінці і самооцінці. Індивід може вважати референтною свою групу, в яку він реально включений. Він може вважати еталонною будь-яку іншу реальну групу, до якої хотів би належати (наприклад, для спортсмена еталонною групою може служити престижна спортивна команда, для ученого – відома дослідницька лабораторія).

Референтна група може виконувати дві основні функції:

• Нормативна функція референтної групи полягає в тому, що вона може виступати як джерело норм поведінки, соціальних установок і ціннісних орієнтації особистості.

• Порівняльна функція референтної групи виступає як еталон-зразок, за допомогою якого індивід може деяким чином оцінити себе й інших людей за певними критеріями: розуму, таланту, професійній майстерності. Цю функцію можна назвати ще перцептивною, оскільки вона впливає на сприйняття індивідом себе й оточуючих.

VI. Відповідно до суспільного статусу

А. Формальна (офіційна) група формується по волі інших соціальних вищестоящих груп (організацій) відповідно до потреб суспільства, завдань організації праці, підготовки кадрів тощо. Ознаками формальної групи є:

1. юридично фіксований статус (наприклад, наказ міністерства, організації, вузу);

2. нормативно закріплена структура і вказаний алгоритм діяльності (наприклад, наказ ректора про ухвалення абітурієнтів у вуз, розподілі студентів), розподіл посад, посадових обов'язків, окладів тощо;

3. наявність призначеного зверху або вибраного керівника, що володіє правовою владою (контроль, звітність, заохочення, покарання).

4. переважання ділових відносин між співробітниками і керівниками.

Б. Неформальна (неофіційна) група зверху ніким не організовується, а виникає спонтанно на основі симпатій, що з'являються між людьми, схожих інтересів, дружби. Неформальні групи можуть складатися як усередині формальних груп (на основі загальної професійної спрямованості), так і виступати як ізольовані співтовариства поза сумісної професійної спрямованості (на основі спільних інтересів).

Загальними ознаками неофіційних груп є:

1. внутрішні психологічні стимули їх формування на основі міжособових відносин;

2. відсутність офіційних нормативних розпоряджень, алгоритмів діяльності, розпоряджень про розподіл ролей;

3. наявність лідера, тобто особи, обраної самою групою на основі його високої компетентності у відповідному виді діяльності та особистісної привабливості для усіх членів групи.