2. Організація підприємницької діяльності Суб'єкти, об'єкти і види підприємництва

Підприємницька діяльність здійснюється від імені і під майнову відповідальність певними суб'єктами.

Суб'єктами підприємництва (підприємцями) можуть бути: гро­мадяни України, інших держав, не обмежені законом у право­здатності, юридичні особи всіх форм власності.

Громадяни або фізичні особи (окремі індивідууми) виступають у цій якості як: а) організатори індивідуального виробництва, на якому застосовуються засоби виробництва, що належать йому, ви­користовується власна праця; б) організатори виробництва, де застосовується власний капітал і наймана праця.

Юридичні особи (товариства, акціонери, кооперативи, спільні підприємства, різні асоціації, об'єднання) як суб'єкти підприєм­ницької діяльності порівняно з індивідуальним підприємництвом займаються діяльністю у більш великих масштабах з обов'язко­вим залученням найманої робочої сили.

Особливо слід сказати про державу та її відповідні органи (адміністративно-господарські одиниці, органи уряду, в тому чис­лі міністерства, комітети) щодо підприємницької діяльності. За загальними правилами ринкової економіки держава не може бути суб'єктом ринкових відносин, а отже, і підприємцем. Ці функції вона як власник делегує корпораціям, асоціаціям, кооперативам,

260

спільним, індивідуальним та іншим підприємствам. Зумовлено це тим, що держава є організатором загальних правил підприємни­цтва і має контролювати виконання їх.

Відповідно до Закону “Про підприємництво” в Україні не до­зволяється займатися підприємницькою діяльністю таким катего­ріям громадян: військовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, держав­ного арбітражу, державного нотаріату, а також органам держав­ної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Забороняється займатися підприємницт­вом також певним особам, зокрема, тим, хто має непогашену су­димість за крадіжки, хабарництво, інші корисливі злочини.

Такі обмеження для ведення підприємницької діяльності існу­ють у всьому світі й зумовлені необхідністю, по-перше, забезпе­чити однакові можливості для всіх фізичних і юридичних осіб у свободі підприємництва (можливість придбати економічні ресур­си, організувати процес виробництва за власним вибором, реалі­зувати товар на ринку) і свободі вибору (можливість використову­вати капітал у будь-якій сфері, бути суверенним у споживанні);

по-друге, позбавити осіб, що працюють у владних структурах і причетні до розробки законодавства, нормативних актів, держав­них замовлень, міждержавних угод і можуть створювати пільгові умови для якогось з суб'єктів, одержуючи за це певні вигоди, ви­нагороди, а отже, захистити суспільство від зловживань, корупції, по-третє, позбавити нечесних, недобросовісних і кримінальних осіб займатися господарською діяльністю.

Обмежуючим фактором підприємницької діяльності є і капі­тал, який створює передумови для того, щоб стати реальним суб'­єктом підприємництва. А оскільки капіталом володіють далеко не всі, то і підприємцями в суспільстві всі бути не можуть.

Об'єктом підприємництва є певний вид діяльності (виробництво, торгівля, інноваційна справа, посередництво, операції з цінними паперами), який матеріалізується у вироблюваній продукції! (послугах, інформації). Визначальним критерієм тут є не сфера, а .зміст діяльності.

Проте слід мати на увазі, що підприємництво .може застосову­ватися у всіх сферах економіки, окрім тих, втрата державного контролю над якими створює небезпеку для суспільства, шкодить здоров'ю людей. Мова йде про виготовлення і реалізацію недер­жавними структурами зброї, наркотичних засобів, грошових зна­ків.

Такі види діяльності в Україні, як розвідування і експлуата­ція корисних копалин, ремонт спортивної, мисливської та інших видів зброї, виготовлення і реалізація медикаментів, хімічних ре­човин, виробництво пива, вина, лікеро-горілчаних виробів, вироб-

261

ництво сигарет, медична, ветеринарна та юридична практика по­требують спеціального дозволу—ліцензії. Державні органи, ,які видають ліцензії, можуть тим самим регулювати і контролювати зазначені види діяльності.

За формами власності та організацією можна виділити такі основні види підприємництва:

індивідуальні, засновані на приватній власності фізичної осо­би та її праці (фермери, ремісники без постійно застосовуваної найманої праці);

сімейні, які грунтуються на приватній власності громадян-членів однієї сім'ї з можливістю використання найманої робочої сили;

приватні або партнерські зі створенням юридичної особи і .об­меженою відповідальністю (малі підприємства, товариства, коопе­ративи, як правило, користуються найманою працею);

акціонерні, засновані на власності акціонерів (власників цін­них паперів—індивідуумів, юридичних осіб);

орендні, які беруться за відповідну плату на певний час у ко­ристування, що дає їм право бути власником результатів праці, доходів та на розпорядження майном;

колективні (народні), які функціонують в умовах власності трудового колективу на майно, продукцію і доходи;

інноваційні, діяльність яких передбачає використання інтелек­туальної власності;

спільні, що створюються об'єднанням майна різних власників. Перелічені види підприємницької діяльності (наприклад, за контрактом, угодою менеджера або адміністрації в цілому з влас­ником, різні форми кооперування) можна об'єднати у три групи:

одноосібне володіння, товариство, корпорація.

Права, обов'язки і відповідальність підприємця

В умовах формування підприємницьких структур, особливо в нашій країні, де панує монополізм державного сектора економіки, особливо великого значення набуває чітке визначення прав, обов'язків та відповідальності підприємців. Це потребує розробки законодавчих актів, в яких вони були б визначені, а також здійснення правового, матеріаль­ного, фінансового, соціально-економічного та організаційного ре­гулювання розвитку підприємницької діяльності з боку держави.

В Україні з метою забезпечення свободи розвитку підприємни­цтва, встановлення правових гарантій його функціонування ви­роблені права, обов'язки і відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності.

Права підприємця полягають у тому, щоб створювати для здій­снення підприємницької діяльності будь-які види підприємницт­ва: купувати повністю або частково майно та набувати майнового

262

права; самостійно формувати господарську діяльність, обирати по­стачальників та споживачів, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком; укладати з громадянами трудові до­говори про використання їхньої праці (контракти, угоди); само­стійно визначати форми, системи і розміри оплати праці та інші види доходів осіб, що працюють за наймом; отримувати будь-який не обмежений за розмірами особистий доход; брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції, користуватися державною системою соціального забезпечення і соціального страхування.

Обов'язки підприємця зводяться до такого: укладати трудові договори (контракти, угоди) з громадянами, які приймаються на роботу за наймом, здійснювати оплату праці осіб, що працюють за наймом на рівні, що не нижчий за мінімальні розміри, встанов­лені законодавством, забезпечити відповідні умови і охорону пра­ці, а також інші соціальні гарантії; дотримуватись прав з метою реалізації законних інтересів споживачів, забезпечуючи надійну якість вироблених товарів (послуг); отримувати ліцензію на діяль­ність у сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до чин­ного законодавства.

Відповідальність підприємця полягає в тому, що він персо­нально відповідає: за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяль­ністю, усім своїм майном, за винятком того, на яке відповідно до законодавчих актів не може бути звернене стягнення; за охорону навколишнього середовища, додержання заходів з техніки безпе­ки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії, за заподіяну шкоду і збитки.

Суб'єкт підприємницької діяльності може бути визнаний судом або арбітражем банкротом, якщо майна, яке йому належить, не вистачає для покриття заборгованості й немає перспектив для фінансового оздоровлення підприємства. Найманому працівникові, який втратив працездатність, підприємець забезпечує відшкоду­вання витрат у випадках і порядку, передбачених законодавством.

Як бачимо, підприємництво спрямоване на ефективне ведення господарства, сприяє вияву і розвитку особистості людини, її здіб­ностей і потреб, передбачає персональну економічну і адміністра­тивну відповідальність підприємця. Воно несумісне з втратами, некомпетентністю, крадіжками. У підприємницькій діяльності пов­ною мірою використовується комерційний талант людини, її че­столюбство. Особливе місце у цивілізованому підприємництві у партнерських відносинах займають чесність і порядність, дотри­мання слова, збереження комерційної таємниці. Етика підприєм­ця — важлива складова його особистості. Перераховані якості під­приємництва в не лише його властивістю, а й обов'язковою умовою.

263

Важливою умовою формування і розвитку підприємництва в Україні є гарантії та всебічна підтримка його державою. Вона законодавче забезпечує гарантії для всіх підприємців незалежно від обраних ними форм підприємницької діяльності та власності, однакові права і можливості стосовно доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та ін­ших ресурсів, свободу конкуренції, між підприємцями, захищає споживачів від виявів несумлінної конкуренції та монополізму у будь-якій сфері підприємницької діяльності.

Розвиток підприємницьких структур, розширення можливостей вільного підприємництва потребує не лише правового забезпечен­ня, а й економічної, матеріально-технічної та організаційної під­тримки держави.

Економічна підтримка має передбачати запровадження надій­ної фінансово-кредитної бази підтримки підприємництва шляхом створення мережі спеціалізованих комерційних банків і страхових компаній для надання індивідуальних позик; відкриття доступу підприємцям до іноземних кредитів; формування розгалуженої ме­режі суспільних і приватних неприбуткових фондів розвитку під­приємництва, які б надали гарантії за кредитами; запровадження державного страхування комерційного ризику підприємств на ви­падок фінансових та інших витрат, що зумовлені діями органів державної влади; встановлення пільгового оподаткування прибут­ків підприємців, що здійснюють інноваційні проекти, .модернізацію і відкриття нових виробництв та інших напрямів, що мають визна­чальне значення для розвитку економіки країни, розв'язання соціальних проблем.

Матеріально-технічна підтримка передбачає такі заходи: пере­дачу або продаж на пільгових умовах підприємницьким структу­рам з державного сектора різноманітного устаткування виробничо­го призначення відповідно до процесу роздержавлення і привати­зації; комерціалізацію сфери торгівлі й громадського харчування, корпоратизацію великих і середніх підприємств різних галузей економіки; передачу в оренду недовантажених потужностей під­приємств, продаж на конкурсній основі об'єктів незавершеного будівництва, нежитлових приміщень і невстановленого обладнан­ня державної власності підприємцям за умови, якщо це відпові­дає інтересам розвитку економіки; створення технопарків і баз прокату обладнання для прискореного розвитку інноваційної ді­яльності.

Організаційна підтримка підприємницької діяльності має сприяти налагодженню процедури регулювання підприємництва з боку державних інститутів завдяки виробленню раціональних форм обов'язкової звітності та порядку реєстрації нових суб'єктів підприємництва; доступності до документів з створення, порядку

264

реєстрації та функціонування суб'єктів підприємництва; підготов­ки підприємницьких кадрів інформованості їх з питань підприєм­ництва, що вимагає відкриття спеціальних навчальних закладів, перепідготовки викладачів, організації інформаційних центрів, проведення наукових досліджень з питань підприємництва в дер­жавних наукових і навчальних закладах.

Отже, закони держави мають забезпечувати можливості для розвитку вільної підприємницької діяльності, яка охоплює різні сторони економічного життя і виявляється як економічна катего­рія, метод господарювання, тип економічного мислення.

Терміни і поняття

Підприємець

Підприємництво

Господарюючі суб'єкти

Господар

Бізнесмен

Тип господарської поведінки

Соціальний ефект

Неформальні відносини між

господа­рюючими суб'єктами

Валютна виручка

Організатори індивідуального вироб­ництва

Суб'єкт підприємництва

Свобода підприємництва

Свобода вибору

Об'єкт підприємництва

Види підприємництва

Індивідуальне підприємництво

Приватне або партнерське підприємни­цтво

Акціонерне підприємництво

Орендне підприємництво

Колективне (народне) підприємництво

Інноваційне підприємництво