2. Мета, завдання і принципи військової боротьби з дрф противника.

Як показує аналіз міжнародної обстановки останніх років, воєнним діям або ескалації внутрішнього збройного конфлікту може передувати різке загострення військово-політичної обстановки в тім або іншому регіоні світу, тобто такий стан відносин між державами, що містить близьку можливість військового нападу. Цей стан називають “кризовою ситуацією” або особливим періодом. Приклади: (Гренада, Фолклендські острова, події в Перській затоці, Афганістані, Іраку й ін.).

Для особливого періоду характерні:

• значне посилення розвідувально-диверсійних дій шляхом широкого проникнення РДГ противника на територію протиборчої країни;

• зростання активності дій терористичних і інших ворожих центрів;

• приведення збройних сил у вищий ступінь бойової готовності, їхня передислокація, концентрація на військових базах і в прикордонних районах;

• проведення схованої мобілізації, часткової евакуації населення, особливо важливих об'єктів у тил країни;

• проведення заходів щодо захисту від ЗМУ, значне збільшення чергових засобів ППО;

• здійснення противником збройних провокацій на границі.

ДРФ противника будуть вести розвідувальну та диверсійну діяльність, що має загальну мету підриву моці держави і його збройних сил. У зв'язку із цим різні державні органи повинні вступати в боротьбу із противником.

Боротьба органів СБ України з розвідувальною і диверсійною діяльністю противника являє собою двосторонній процес і проявляється в протиставленні діяльності сил і засобів обох сторін, спрямованої на досягнення їхніх кінцевих цілей.

Боротьба із противником, що ведеться разом з військовим командуванням за допомогою наявних у його розпорядженні сил і засобів, називається військовою боротьбою.

Військова боротьба полягає в тім, що способам і прийомам дій, застосовуваним всіма видами розвідувально-підривної діяльності противника, протиставляються відповідні способи і прийоми протидії наших військ, які забезпечують досягнення такої мети, як зрив (або утруднення) реалізації ворожих планів противника.

Із цілей військової боротьби випливають її завдання:

• добувати відомості про наміри, склад, дислокацію, можливості, сили і засоби розвідки та ДРФ противника;

• не допустити одержання розвідувальних відомостей, що цікавлять противника (у тому числі й за допомогою технічних засобів) або максимально зменшити можливість цього;

• запобігти виведення з ладу або знищення противником наших особливо важливих об'єктів і нанесення втрат нашим військам;

• забезпечити твердий порядок у нашім тилу;

• забезпечити скритність підготовки і раптовість початку бойових дій наших військ, сприяти запобіганню масових втрат і підвищенню живучості військ і об'єктів при застосуванні противником сучасних засобів поразки;

• забезпечити у військовому відношенні дії органів СБ України по боротьбі з розвідувальною і диверсійною діяльністю.

Організація військової боротьби ґрунтується на деяких загальних принципах.

У цих принципах одержують своє вираження об'єктивно чинні закони боротьби.

Найважливішими принципами, що забезпечують успіх боротьби, є:

• скритність дій;

• раптовість дій;

• погодженість дій;

• активність дій;

• зосередження основних зусиль на найважливіших напрямках;

• всебічне забезпечення бойових дій сил, що беруть участь у боротьбі;

• створення військових і оперативних резервів.

Розглянемо деякі із цих принципів:

1. Скритність (конспірація) у боротьбі із ДРФ противника досягається:

• збереженням у таємниці своїх задумів;

• введенням противника в оману щодо своїх намірів;

• схованим проведенням всіх підготовчих заходів;

• використанням умов обмеженої видимості;

• строгим дотриманням правил СУВ;

• застосуванням нестандартному, невідомих противникові способів боротьби;

• високою пильністю всього особового складу, який залучається для боротьби із ДРФ противника.

Здійснення перерахованих вище заходів дозволить зменшити свої втрати.

2. Раптовість дій дозволяє нанести противникові більші втрати, морально придушити його сили, різко знизити їхня боєздатність, паралізувати волю, внести розгубленість, дезорганізацію, порушити керування й тим самим створити сприятливі умови для рішучого розгрому його сил.

3. Погодженість дій різних сил і засобів може бути досягнута об'єднаними зусиллями органів СБ України й інших відомств і організацій на основі їх тісної і безперервної взаємодії.

У зв'язку із цим особливо гостро встає питання про організацію взаємодії між всіма силами різної підпорядкованості.

Сутність взаємодії полягає в погодженості дій всіх сил і засобів по завданнях, напрямках, рубежах і часу, а також у взаємній допомозі в інтересах виконання обший завдання.

Взаємодія повинне бути безперервним. Навіть короткочасне його порушення може внести дезорганізацію у дії сил і засобів, знижує ефективність боротьби.

4. Активність дій припускає знищення ДРФ противника в максимально короткий термін.

Вона досягається:

• нанесенням попереджувальних ударів по штабам, базам ДРФ ССО;

• своєчасним перехопленням каналів проникнення диверсантів на нашу територію;

• швидким виходом наших сил і засобів у район викиду ДРГ і своєчасним, потужним нанесенням ударів по ньому;

• безперервним впливом на противника;

• правильним розміщенням агентур і довірених осіб;

• здійсненням швидких маневрів військовими підрозділами;

• раціональним використанням військового резерву.

Активність залежить від:

• рівня підготовки оперативного складу, агентів, довірених осіб, військових підрозділів і місцевих збройних формувань;

• здатності оперативного складу швидко й всебічно оцінювати обстановку, приймати обґрунтовані рішення і якщо буде потреба цілеспрямовано керувати військовими підрозділами й місцевими збройними формуваннями;

• стану оперативної й військової техніки, засобів зв'язку, пересування й ін.

Досвід боротьби з розвідувально-диверсійними підрозділами противника показує, що за інших рівних умов успіху досягає той, хто діє більш рішуче й активно, вчасно використовує всі вигідні умови обстановки та свої можливості, нав'язує свою волю противникові, випереджає його в діях.

5. Зосередження основних зусиль на найважливіших напрямках.

Сутність цього принципу полягає в тому, що для досягнення перемоги не можна розпорошувати свої сили та засоби рівномірно в усіх напрямках (об'єктах), варто зосередити основні зусилля на найважливіших ділянках (об'єктах) і в потрібний час нанести несподіваний і нищівний удар.

6. Всебічне забезпечення бойових дій.

Воно включає постійний збір даних про ДРГ, захист особового складу від хімічної, бактеріологічної зброї, охорону, маскування, тиловий і інший види забезпечення.

7. Створення військових і оперативних резервів.

Спрямований на зрив задумів противника по відволіканню на боротьбу із ДРГ значної кількості оперативного складу і військових підрозділів.

Для забезпечення цього принципу необхідні:

• ретельно продумана система організації боротьби;

• зосередження оперативних і військових зусиль на рішення головних завдань;

• максимальне використання можливостей населення і тактичних властивостей місцевості;

• широкий маневр і створення постійного резерву (не менш 30% від загальної кількості всіх використовуваних для пошуку і ліквідації ДРГ противника сил і засобів).

На успіх боротьби впливають сили, що беруть участь у ній, з їхнім моральним духом, виучкою й озброєнням. Однак, наявність достатньої кількості сил і засобів, підготовлених до ведення боротьби, і матеріальних засобів ще не означає, що перемога прийде сама собою. Боротьба - це насамперед організований процес. Мистецтво організації і ведення боротьби залежить від знань, досвіду, організаторських здатностей, розуму, сили, волі керівника. Воно значною мірою визначає саму можливість перемоги, а також якою ціною й у який строк вона буде добута.

Для боротьби із ДРФ противника характерні наступні риси:

1. Здійснення в комплексі цілого ряду організаційно-політичних, оперативних, слідчих, адміністративно-правових заходів і військових дій.

Вони будуть проводитися в умовах обмеженого часу, величезної фізичної, моральної і психологічної напруги.

2. Для боротьби із ДРФ противника буде залучатися значна кількість сил і засобів органів СБ України та військових підрозділів.

3. Боротьба із ДРФ противника буде здійснюватися з більшим просторовим розмахом, характеризуватися вираженою маневреністю сил і засобів, мати осередковий характер. Для створення оперативної та військової переваги над противником буде потрібно швидке перекидання сил і засобів з одного району в іншій.

4. Здійснюючи розвідувально-диверсійну діяльність, противник може застосувати саморобну зброю.

5. Із правової точки зору боротьба із ДРФ буде ґрунтуватися на режимі воєнного стану та законах воєнного часу (прикладом може служити ведення бойових дій з бандитськими формуваннями в Чечні).