Слайд 14.

Банківські кредити експорту і імпорту виступають в формі позик експортерам або імпортерам за рахунок коштів банку під заставу товарів, товарних документів, векселей, а також обліку тратт. Іноді банки надають великим фірмам-експортерам, з якими вони тісно пов”язані, бланковий кредит, тобто без формального забезпечення.

Банківський кредит у міжнародній торгівлі має такі переваги перед фірмовим:

1. Він дає можливість одержувачу вільніше використовувати кошти на закупівлю товарів;

2. Звільняє його від необхідності звертатися за кредитом до фірм-постачальників.

Специфічною формою банківського кредитування імпортеру є акцептні і акцептно-рамбурсні кредити.

Слайд 15.

Основна суть акцептного кредитування полягає в тому, що експортер виставляє тратту не на імпортера, а на банк, що його кредитує і акцептує тратту експортера. При цьому банк, акцептуючи тратту, зобов’язується лише оплатити її в зазначений термін, не вкладаючи своїх коштів. Ступінь ризику банку значно підвищується у випадку невиконання імпортером своїх зобов’язань щодо внеску потрібної суми в рахунок оплати товару до настання терміну платежу.

Акцептно-рамбурсний кредит є ускладненою формою акцептного кредитування, при якій експортер виставляє тратту не на банк імпортера, а на обумовлений сторонами першокласний банк на міжнародному валютному ринку. Особливість такої форми кредиту полягає в тому, що тратти, акцептовані першокласним міжнародним банком, вільно обертаються на грошовому ринку і легко враховуються будь-яким банком, на відміну від тих тратт, які акцептуються банком імпортера. Однак першокласний банк дає згоду на акцепт тратт банку імпортера лише у випадку відсутності сумнівів в його платоспроможності. Отримавши згоду від першокласного банку, банк імпортера дає йому зобов’язання на переказ суми, необхідної для сплати акцептованих тратт. Таке зобов’язання вважається рамбурсним і є підставою для відкриття безвідкличного акредитиву в банку експортера з метою акцепту тратти експортера проти товарних документів за умови дотримання останнім умов акредитиву.

Слайд 16.

Проміжною формою між фірмовим і банківським кредитом є брокерський кредит, що надається торговельними посередниками (брокерами) за рахунок отриманих ними коштів від комерційних банків за більш низькими ставками порівняно з тими, які вони пропонують своїм клієнтам. Як правило, брокерська комісія становить 1/50 - 1/32 суми угоди.

Слайд 17.

Формою кредитування експортерів виступає як комерційний, так і банківський кредит.

Слайд 18.

Комерційне кредитування здійснюється в формі авансів покупця у випадку направлення останнім замовлення на постачання складного дорогого обладнання з тривалим періодом виготовлення. Такий аванс звільняє експортера - виробника продукції від необхідності залучати банківський кредит зі сплатою відсотків та інших додаткових витрат. В цій ситуації експортер при інших рівних умовах має можливість знизити конкратну ціну експортного товару (в межах кредитних витрат), що є вигідним для обох партнерів.

Окрім авансів, що надаються імпортером на поповнення оборотних коштів експортера (до 30-50% вартості кредиту), використовуються аванси у вигляді завдатку як спосіб забезпечення викупу товарів чи товарних документів.

Аванс відрізняється від завдатку тим, що не підлягає поверненню при невиконанні договору завдаткодателем. Аванси погашаються або по мірі відвантаження кожної партії товару, або шляхом одноразової сплати при кінцевому розрахунку за весь обсяг поставок.

Банківське кредитування може забезпечуватись як з боку національних, так і іноземних банків у формі обліку тратт, отриманих експортером від імпортера, а також видачі підтоварних позик, кредитів по поточних рахунках. Видача підтоварних позик часто супроводжує усі стадії експортної поставки: виготовлення чи заготівлю, транспортування товару тощо. Забезпеченням наданих позик, як правило, є товарні документи. Експортер погашає свою заборгованість банку по мірі надходження від покупця платежу за поставлений товар.

Слайд 19.

Новою формою кредитування країн, що розвиваються, стало так зване спільне фінансування декількома кредитними установами крупних проектів (як правило, в галузях інфраструктури).

Практикуються дві форми спільного фінансування:

1) паралельне фінансування, при якому проект поділяється на складові частини, які кредитуються різними кредиторами в межах встановленої для них квоти;

2. співфінансування, при якому всі кредитори надають позики в процесі виконання проекту, а один з кредиторів (банк-менеджер) координує і контролює підготовку і здійснення проекту. Спільне фінансування надає певні вигоди позичальнику, відкриваючи йому пільгові кредити. Але головні вигоди одержують кредитори, тому що таке кредитування дає додаткову гарантію своєчасного погашення позики боржником і підсилює залежність країн, що розвиваються, від кредиторів.

Слайд 20.

Порівняно новою формою довгострокового міжнародного кредитування є проектне фінансування (кредитування проекту на певний термін). Банк, що організує проектне фінансування, виділяє 6 етапів інвестиційного циклу:

1) пошук об’єктів вкладень;

2) оцінка рентабельності і ризику проекту;

3) розробка схеми кредитування;

4) укладання взаємопов’язаних угод з учасниками проектного фінансування;

5) виконання виробничої, комерційної і фінансової програми до повного погашення кредиту;

6) оцінка фінансових результатів проекту і їх співставлення з запланованими показниками.

Слайд 21.

Загальноприйнятими у світовій практиці є такі основні принципи проектного фінансування:

1) при оцінці проекту банк виходить з принципу песимістичного прогнозу;

2) до підписання кредитної угоди детально аналізується динаміка попиту і цін на продукцію, для виробництва якої береться кредит;

3) принцип обмеженої відповідальності клієнта, який означає, що банк може претендувати на погашення кредиту лише за рахунок доходів від реалізації даного проекту;

4) додатковим забезпеченням погашення кредитів є наступні гарантії:

- платіжна гарантія - безумовне зобов’язання при настанні гарантійного випадку перерахувати банку визначену суму;

- гарантія завершення проектів включає зобов’язання спонсорів не відмовлятися від здійснення проекту;

- гарантія забезпечення постачання всім необхідним фірми, що займається реалізацією проекту (тобто розглядається контракт про умови постачання);

- депозит спонсора чи фірми, що реалізує проект, у банку-кредиторі на певну суму;

5) банк враховує ризик, що виникає при експлуатації об’єкта, що кредитується;

6) фінансовий монтаж операції передбачає різні умови надання кредитів. Співвідношення між власними і позичковими засобами - 20:80; 30:70);

7) при оцінці об’єкту банк аналізує відношення загальної суми очікуваних чистих надходжень до загальної суми основного боргу.

Як приклад, можна привести організацію фінансування великомасштабного проекту “Евротунель”. Цей тунель довжиною близько 50 км під протокою Ла-Манш з”єднав Великобританію з Європою у 1993 р. (загальна сума 60 млрд. франц. фр.).

Вперше кредитування великомасштабного проекту в сфері інфраструктури було забезпечено на приватнопідприємницькій основі без залучення засобів державного бюджету і без державних гарантій. Капітал спеціально створеної компанії, що відповідала за реалізацію проекту, в сумі 10 млрд. франц. франків був мобілізований за допомогою нової оригінальної форми - випуску франко-британських цінних паперів, що складаються з 1 акції французької компанії і 1 акції британської компанії; ці цінні папери не підлягають поділу.

2/3 капіталу були мобілізовані на фінансових ринках.

Міжнародний кредит у сумі 50 млрд. франц. фр. (основний кредит - 40 млрд. фр. і резервний кредит на умовах “стенд-бай” - 10 млрд. фр.), гарантований 50 міжнародними банками, був наданий банківським синдикатом (198 банків).

Термін погашення кредиту -18 років.

При визначенні суми потрібного фінансування були враховані наступні фактори:

1. Створення резерву засобів для реалізації проекту.

2. Загальні витрати компанії-концесіонера і витрати на керування проектом (операційні, консультації, страхування).

3. Вартість кредиту (% і комісії), що повинна капіталізуватися до надходження коштів для його сплати.

4. Резерв для компенсації інфляції.

5. Майбутні надходження на основі прогнозу передбачуваного вантажо-і пасажирообороту в тунелі.

Банки-кредитори поставили умову, щоб власні кошти акціонерів були в значній мірі використані на оплату витрат у початковій фазі реалізації проекту - до початку використання кредитів. Банки обумовили право придбання акцій компанії (право участі в прибутку).

Зобов’язання по забезпеченню фінансування набрали сили після виконання попередніх умов (Банк Креді Ліонне):

1) підтвердження можливості технічного, економічного і комерційного здійснення проекту і суми інвестицій незалежними консультантами;

2) підписання на прийнятних для банку умовах основних угод (договору концесії, підряду на будівництво, контракту експлуатації об”єкту, умов кредитування з учасниками банківського синдикату і відповідної схеми забезпечення кредиту;

3) схвалення банком юридичної структури, складу акціонерів і дирекції; процедури експлуатації об’єкту;

4) підтвердження компетентними державними організаціями права компанії-концесіонера вільно встановлювати тарифи;

5) прийняття компанією-концесіонером і її основними акціонерами зобов’язання не відмовлятися від реалізації проекту без згоди банків -кредиторів.