2) Внесок і.В. Буяльського і м.І. Пирогова в розвиток медицини

Іван Васильович Буяльський - один із засновників ангіохірургії, родоначальник топографічної анатомії. Основоположник наукової урології. Автор всесвітньо відомих атласів з анатомії та хірургії. Після закінчення навчання, очолив кафедру анатомії Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії. 30 років викладав анатомію у петербурзькій академії мистецтв. 12 років був директором Петербурзького інструментального заводу. Працював хірургом у Царськосельському ліцеї.

Тривалий час І.Буяльський був єдиним у Росії спеціалістом з бальзамування. В історію світової анатомії увійшов як автор методики виготовлення унікальних анатомічних препаратів. Використавши анатомічний макропрепарат вченого, скульптор П.Клодт створив статую «Лежаче тіло». Вчений — автор першого в Росії посібника із судової медицини. Свій унікальний хірургічний досвід та лікарську діяльність Буяльський увічнив у «Анатоміко-хірургічних таблицях», майстерне виконання яких стало сенсацією в медичному світі Європи та Америки й уславили ім'я українського вченого. Буяльський — член багатьох наукових товариств, зокрема, Філософського товариства у Філадельфії, Віденського медичного товариства.

Микола Іванович Пирогов - засновник оперативної хірургії та топографічної анатомії, військово-польової хірургії. В пошуках дієвого методу навчання вирішив застосувати анатомічні дослідження на заморожених трупах. Сам Пирогов це називав «льодяною анатомією». Так народилася нова медична дисципліна — топографічна анатомія. Через кілька років такого вивчення анатомії, Пирогов видав перший анатомічний атлас під назвою «Топографічна анатомія, ілюстрована розтинами, проведеними через заморожене тіло людини в трьох напрямах», який став незамінним керівництвом для лікарів-хірургів. Найважливішою заслугою Пирогова є запровадження в Севастополі цілком нового методу догляду за пораненими. Він полягав на тому, що поранені підлягали ретельному відбору вже на першому перев'язувальному пункті; в залежності від тяжкості поранень одні з них підлягали негайній операції в польових умовах, тоді як інших, з легшими пораненнями, евакуювали в глиб країни для лікування в стаціонарних військових госпіталях. Тому Пирогов справедливо вважається засновником спеціального напряму в хірургії, відомого як військова хірургія. Основне значення діяльності Пирогова полягає у тому, що своєю самовідданою і здебільшого безкорисною працею він перетворив хірургію на науку, озброївши лікарів науково обґрунтованою методикою оперативного втручання.

3) Гален

Гален Пергамський, часто використовується латинізована форма імені Клавдій Гален — грецький лікар, хірург і філософ римської доби. Гален вважав, що людське тіло складається із щільних і рідких частин, він досліджував організм шляхом спостереження за хворими і розкриття трупів. Одним з перших застосував вівісекцію і став основоположником експериментальної медицини. Його основні праці з анатомії: «Анатомічні дослідження», «Про призначення частин людського тіла». Гален зробив суттєвий внесок в розвиток анатомії і фізіології, практикуючи анатомування трупів людей і здійснюючи досліди на тваринах. На відміну від Аристотеля, описував головний мозок як орган зосередження чуттєвості, психічної діяльності та руху. Описав близько 300 м'язів, а також середній мозок, сім пар черепномозкових нервів, блукаючий нерв; здійснюючи дослідження з перерізування спинного мозку свиней наочно продемонстрував функціональну відмінність між передніми (руховими) і задніми (чуттєвими) корінцями спинного мозку. На основі спостережень відсутності крові у лівих відділах серця забитих тварин і загиблих гладіаторів, а також у виявлених ним під час анатомування трупів недоношених немовлят отвору у міжшлунковому перепоні створив першу в історії фізіології теорію кровообігу, за якою, як стверджував Гален, артеріальна і венозна кров різні за природою рідини. Причому перша, артеріальна, «розносить рух, тепло і життя», а друга, венозна, покликана «живити органи». Ця концепція надовго пережила автора, проіснувавши аж до відкриттів Андреаса Везалія та Вільяма Гарвея. Гален також поклав початок фармакології. До цих пір «галеновими препаратами» називають настоянки та мазі, приготовані певними способами. Він систематизував уявлення античної медицини у вигляді єдиного вчення, що залишалося теоретичною основою медицини фактично до завершення Середньовіччя.

Білет 5