172. Основні теоретичні підходи до вивчення емоцій та почуттів

Теоретичні підходи до емоційно-почуттєвої сфери людини роз­робляють у наступних напрямах: щодо взаємозв'язку емоційних та органічних процесів, емоційних та пізнавальних процесів, глибин- ної сфери психіки та ін.

Взаємозумовленість емоційних і органічних процесів підтверд жують фізіологічні дослідження. Одним з них є дослід амери­канського вченого Д. Олдса та його колег, у якому виявлено, що у мозку тварини та людини є структури, які умовно можна назвати центрами «задоволення» і «страждань». У клітці щура встановили педаль, яка була під'єднана до електроду, вживленого у гіпотала­мус (структура головного мозку). Кожен раз, коли щур її натискав, через мозок проходив струм. Сила подразнення повністю залежа­ла від щура. Коли педаль була відключена від струму, щур насту­пав на неї лише 10-25 разів за годину; коли підключена — декілька тисяч разів за годину. Були випадки, коли тварина безперервно подразнювала центр задоволення упродовж 1-2 діб, поки не на­ставало фізичне знесилення.

Дослідження інших учених показали, що електричне подразнен­ня окремих структур головного мозку (гіпоталамуса, центральної ча­стини лімбічної системи) може скеровувати такі емоційні стани, \чк сірсіх і ігіш. ьуло ь ясовано також, іцо ліва півкуля пов язана із ви­никненням і підтримкою позитивних емоцій, а права — негативних.

Зв'язок між емоційною сферою і органічними процесами, що відбуваються в організмі, пояснює еволюційна та психоорганічна теорії емоції.

Еволюційна теорія емоцій (Ч. Дарвін) з'явилась у 70-х роках XIX ст. Її автор Ч. Дарвін вважав, що емоції виникли у ході ево­люції живих істот як життєво необхідні адаптаційні механізми до довкілля. Емоції є або корисними, або являють собою залишки доцільних реакцій, які були вироблені у процесі еволюції ьбо­ротьби за існування. Так, питання рук, коли людина переживає страх, Ч. Дарвін пояснював тим, що у мавпоподібних пращурів людини ця реакція у разі небезпеки допомагала краще схопитися за гілки дерев.

юорганічні теорії емоцій (У. Джеме, К. Лате, У. Кенпоп, Я. Вундт, кінець XIX ст.). Теорія Джемеа-Ланге стверджує, им емоціям характерні певні фізичні стани організму. Ці зміни назвали органічними проявами емоцій. Якраз ор- идчуття і є першопричиною емоцій. Вони породжують пе- шя відповідної модальності. Спочатку під зовнішнім і відбуваються характерні зміни в організмі і лише потім, наслідок, виникає відповідна емоція. Отож, згідно з цією людині сумно тому, що вона плаче, а не навпаки. Теорією і-Барда доведено, що тілесні зміни при різноманітних их станах є дуже подібними. Це не дає змоги пояснити ідмінність вищих емоцій людини, і тому емоції не можуть :лідком фізіологічних змін в організмі: і тілесні зміни, і і з ними емоційні переживання виникають майже одно- еорія Вундта ґрунтується на принципі психофізичного зму¹. Виразні рухи, які виникають під час переживань, є ім супутником емоцій; вони є результатом внутрішньо- :их змін.

ювплив емоційних та пізнавальних процесів відображено когнітивного дисонансу, когнітивно-фізіологічній та цінній теорії.

я когнітивного дисонансу (Л. Фестингер, 60 ті роки

розглядає емоції- як ос н« •»>ний мотив учинків людини:, .уьтьея, що позитивні переживання в людини виникають и її очікування здійснюються, тобто коли реальні резуль- товідають очікуваним, знаходяться з ними у консонансі, ті емоції, навпаки, виникають у тих випадках, коли ре- очікувані результати не збігаються, тобто знаходяться у л. Вийти зі стану когнітивного дисонансу можна двома ш: змінити очікування так, щоб вони відповідали реаль- ультату, або спробувати отримати новий результат, щоб відав очікуванням.

гивно"фізіологічна теорія (С. ІЛехтер, 60-ті роки XX ст.) •зглядає як результат інтеграції фізичних, фізіологічних і

ий принцип пояснення взаємодії між тілом та душею, за яким ці два. самостійні начала певним чином супроводжують діяльність одне одного.

психологічних чинників. До психологічних відносять, насамперед, минулий досвід людини, який відображений у пам'яті, і моти­вацію, тобто оцінку ситуації з точки зору актуальних інтересів і потреб людини. Для підтвердження цієї теорії провели експери­мент. Людям пропонували «ліки» — фізіологічно нейтральний розчин, і додавали до цього різні інструкції. В одному випадку го- , ворили, що ліки мають викликати ейфорію, в іншому — гнів. Після прийому «ліків» досліджуваних запитували, що вони відчувають. З'ясувалось, що вони насправді відчували те, що їм приписувала інструкція. Таким чином встановили, що когнітивний фактор, тоб­то знання, якими володіє людина, дає змогу маніпулювати її емоційними станами. Цей факт лежить в основі різноманітних си­стем психотерапевтичного впливу.

Інформаційна теорія емоцій (П. В. Симонов, 60-ті роки XX ст.) припускає, що емоції є результатом відображення мозком людини певної актуальної потреби (зокрема, якості і сили) та ймовірності (зокрема, можливості) її задоволення. Цю інформацію мозок оцінює на основі генетичного і набутого індивідуального досвіду. Ця теорія знайшла своє відображення у формулі:

Е = £[П,(І_Н-І_С),...],

Е ступінь, якість і знак-емоції'

(І_н - І_с) — оцінка ймовірності (можливості) задоволення потреби на основі генетичного і набутого індивідуального досвіду І_н — інформація про засоби, прогностично необхідні для задово­лення потреби

ІС — інформація про засоби, якими володіє суб'єкт у певний момент.

Існують також інші теоретичні підходи до емоцій людини, зок­рема психоаналітична теорія і теорія диференційованих емоцій.

Психоаналітична теорія емоцій (3. Фройд, Д Рапапорт) ви­никла на початку XX ст. 3. Фройд ґрунтував своє розуміння емоцій на теорії про потяги. У 60-х роках XX ст. Д, Рапапорт вик­лав своє бачення психоаналітичної теорії емоцій, яка зводиться до наступного. Сприйнятий образ викликає в людини несвідомий

>с, у ході якого відбувається несвідома мобілізація інстинк­ті енергії. Якщо вона не знаходить свого застосування у иній активності людини, то розряджається у вигляді ми- ьної активності. Різновидом такої активності є емоційна екс- ї і переживання. Таким чином, у психоаналізі емоції розгля- • як несвідомі інстинктивні потяги.

зрія диференційованих емоцій (К Ізард, 80-ті роки XX ст.). їй теорії К. Ізард визначає емоції як складний системний :с, який охоплює нейрофізіологічні, нервово-м язеві та зі аспекти. Вивчаючи окремі емоції людини, К. Ізард виявив, новну мотиваційну систему людського існування створюють ндаментальних емоцій¹, кожна з яких наділена унікальними аційними функціями. Ці емоції по-різному і впливають на ивну сферу і поведінку людини.

Види емоцій і почуттів та їхня класифікація

зції та почуття класифікують за такими ознаками: рівнем зації, знаком, характером впливу на життєдіяльність люди- упенем розвитку, залежно від потреб та цілей діяльності ш.