23.Підстави порядок та способи припинення діяльності юридичних осіб.

Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

24.Поняття та ознаки правочину. Види правочинів

Найпоширенішим юр фактом, який породжує цивіль права та обов”язки, змінює чи припиняє їх, є правочин. Відповідно до положень ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивіль прав та обов”язків. Правочину притаманні певні ознаки: правомірність є вольовою дією, завжди спрямований на досягнення певного правового результату. Форма правочинів – спосіб зовнішнього виявлення волі учасника на їх вчинення, відповідно до якої їх поділяють на усні та письмові. Правочин, який вчиняє юр особа підписується особами, уповноваженими на це законом, ін нормативно-прав актами або установчими документами та зкріпляється печаткою. На вимогу юр та фіз будь-який правочин з її участю може бути посвідчений нотаріально. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо ін не встановлено законом. Правочин класифікують за різними підставами і відповідно виокремлюють такі їх види: 1. відповідно до форм укладення( усні, прості письмові та письмові нотаріальні);2. залежно від кількості осіб( односторонні, двосторонні і багатосторонні);3.залежно від того, чи мають обидві сторони обов”язок надавати зустрічне матеріальне задоволення чи тільки одна з них: оплатні та безоплатні);4. строкові та безстрокові;5. умовний правочин;6.каузальні, у яких визначена мета їх вчину;абстрактні, в яких не визначається мета вчинення;7. залежно від моменту, з якого правочини вважають дійсними:консенсуальні і реальні.