1. 8.Поняття джерела права та їх система .

Джерела права – форми закріплення (зовнішнього вираження) правових норм, що надають їм юрид, загальнообов’язкового значення та виходять від держави або визначаються нею.

Види джерел права:

1. правовий звичай – більш або менш стійке правило поведінки, що склалося у суп-ві в результаті багаторазового застосування.

2. правовий (судовий чи адміністр ) прецедент – наз. надання рішення судового або адміністрат. Органу у конкретній справі, що відбулося раніше.

3. нормативно-правовий акт – офіційний документ, що містить правові приписи, розробляється правотворчими органами держави. Вони різноманітні і поділяються на кілька видів, і утворюють складну ієрархічну систему-система законодавства.

4. нормативно- правовий документ.

Правовий звичай — санкціоноване державою зви­чаєве правило поведінки загального характеру.

Правовий (судовий чи адміністративний) преце­дент — рішення компетентного органу держави, якому надається формальна обов'язковість під час розв'язання всіх наступних аналогічних судових чи адміністративних справ.

Нормативний договір — об'єктивно формально обов'язкові правила поведінки загального характе­ру, що встановлені за домовленістю і згодою двох чи більше суб'єктів і забезпечуються державою (на­приклад, договір про утворення федерації, колектив­ний договір).

Нормативно-правовий акт — рішення компе­тентних суб'єктів, що виноситься в установленому законом порядку, має загальний характер, зовніш­ній вигляд офіційного документа в письмовій формі, забезпечується державою та породжує юридичні на­слідки.

4. 9.Нормативно-правові акти як джерела права .

Нормативно-правові акти поділяють на закони й підзаконні нормативно-правові акти.

Закони — нормативно-правові акти, що видають­ся законодавчими органами, мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини в країні. Крім конституції країни, є ще такі види за­конів: конституційні; органічні; звичайні.

Усі закони мають вищу юридичну силу, яка про­являється в тому, що:

• ніхто, крім органів законодавчої влади, не може приймати закони, змінювати чи скасовувати їх;

• усі інші нормативно-правові акти повинні вида­ватися відповідно до законів;

• у разі колізій між нормами закону і підзаконного нормативно-правового акта діють норми закону;

• тільки законодавчий орган може потвердити чи не потвердити прийняття закону в разі повер­нення його Президентом за відкладного вето,

Підзаконні нормативно-правові акти — резуль­тат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб), уповноважених на те державою громадських об'єднань із установлення, впровадження в дію, зміни і скасування норматив­них письмових документів, що розвивають чи дета­лізують окремі положення законів. Розглядають та­кі види підзаконних нормативно-правових актів за­лежно від суб'єктів, що їх видали:

• нормативні акти Президента України;

• акти Верховного Суду України, Вищого арбіт­ражного суду України, Конституційного Суду України, Генерального прокурора України, Вер­ховного суду Автономної республіки Крим;

• акти Кабінету Міністрів України, Верховної Ра­ди України та Ради міністрів Автономної Рес­публіки Крим;

• акти міністерств, державних комітетів, відомств;

• нормативні акти державних адміністрацій у ре­гіонах, містах Києві та Севастополі, районах у цих містах;

• нормативні акти органів регіонального та місце­вого самоврядування;

• нормативні акти відділів та управлінь відповід­них центральних органів на місцях;

• нормативні акти керівників державних підпри­ємств, установ, організацій на місцях;

• інші підзаконні нормативні акти.