- •1.Поняття фінансів, їх види. Відмінності публічних та приватних фінансів
- •2.Поняття, стадія та форми фінансової діяльності держави
- •3.Принципи та методи фінансової діяльності
- •4. Повноваження вищих представницьких та виконавчих органів державної влади України у сфері фінансової діяльності
- •5.Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері фінансової діяльності
- •6. Поняття та склад фінансової системи України
- •7. Поняття та система фінансового права України
- •8.Предмет та методи фінансового права. Особливості методу фінансового-правового регулювання
- •9.Характерні особливості фінансового права як галузі права. Його місце в системі права
- •10.Характеристика джерел фінансового права
- •11. Поняття ,особливості та види фінансово-правовоих норм
- •12. Поняття, зміст і види фінансових правовідносин
- •13.Підстави виникнення, зміни і припинення фінансових правовідносин
- •14. Суб’єкти фінансового права та суб’єкти фінансових правовідносин: загальна характеристика та співвідношення понять.
- •15. Наука фінансового права: предмет, завдання та система
- •16. Поняття фінансового контролю, його принципи та завдання
- •17,18. Види фінансового контролю, методи фінансового контролю
- •19. Система органів, що здійснюють фінансовий контроль, їх основні повноваження
- •20. Повноваження представницьких органів у сфері здійснення фінансового контролю
- •21. Система та повноваження органів Державної податкової служби України
- •22. Види та порядок проведення перевірок органами державної податкової служби України
- •23. Фінансовий контроль, що здійснюється органами Державної контрольно-ревізійної служби України.
- •24. Контрольні повноваження Державної казначейської служби України
- •25. Правовий статус Рахункової палати
- •26. Правове регулювання аудиторської діяльності в України
- •27. Бюджет: поняття, значення . Загальна характеристика зведеного бюджету
- •28. Бюджетна система України: структура, принципи побудови
- •29. Поняття бюджетного права як підгалузі фінансового права; предмет бюджетного права
- •30, 31 . Система джерел бюджетного права, особливості бюджетно- правових відносин
- •32. Поняття бюджетних повноважень .Бюджетні повноваження України та органів місцевого самоврядування
- •33. Бюджетна класифікація та її призначення
- •34. Дефіцит та профіцит бюджету. Джерела покриття дефіциту бюджету
- •35. Поняття та мето регулювання міжбюджетних відносин. Розподіл видатків між бюджетами
- •36. Міжбюджетні трансферти: поняття, види
- •37,38. Поняття та зміст бюджетного процесу, Загальна характеристика стадій бюджетного процесу
- •39.Учасники бюджетного процесу
- •40. Порядок складання проекту Державного бюджету України
- •41. Бюджетна резолюція: зміст і значення
- •42. Розгляд та прийняття Державного бюджету України
- •43. Порядок виконання бюджету. Казначейська форма виконання бюджету
- •44.Бюджетний розпис: поняття, структура та значення
- •45. Складання, розгляд звіту пор виконання бюджету та прийняття рішення щодо нього
41. Бюджетна резолюція: зміст і значення
1. Міністерство фінансів України спільно з іншими центральними органами виконавчої влади розробляє проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період та до 20 березня року, що передує плановому, подає його на розгляд до Кабінету Міністрів України.
2. Національний банк України до 15 березня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України прогнозні монетарні показники на наступний рік та до 1 квітня року, що передує плановому, - проект кошторису доходів та витрат Національного банку України на наступний рік, які використовуються для складання проекту закону про Державний бюджет України.
3. Кабінет Міністрів України не пізніше 1 квітня року, що передує плановому, розглядає та схвалює проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період і у триденний строк подає до Верховної Ради України, яка його розглядає за спеціальною процедурою визначеною Регламентом Верховної Ради України.
4. Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період ґрунтується на прогнозних і програмних документах економічного та соціального розвитку і містить положення щодо:
1) основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України (із зазначенням показників номінального і реального обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих цін та цін виробників, офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, рівня безробіття);
2) основних завдань бюджетної політики, зокрема граничного обсягу дефіциту (профіциту) державного бюджету, частки прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України, граничного обсягу державного боргу, встановлення розміру мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму та рівня його забезпечення;
3) пріоритетних завдань податкової політики;
4) реалізації пріоритетних державних (цільових) програм;
5) взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами, включаючи обґрунтування питомої ваги місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України;
6) інших питань, необхідних для складання проекту закону про Державний бюджет України.
Для вироблення узгоджених дій у забезпеченні реалізації стратегії економічного і соціального розвитку країни, формування бюджетних показників на черговий бюджетний рік Уряд щорічно розробляє Основні напрями бюджетної політики (ст. 32, п. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»). В основу розробки покладаються прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку країни на плановий рік, а саме: показники номінального та реального обсягу валового внутрішнього продукту, індекси споживчих цін та цін виробників, офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, рівень безробіття.
Правові, економічні й організаційні засади формування основних напрямів бюджетної політики визначені Законом України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" від 23.03.2000 р. №1602-III зі змінами та доповненнями. Оптимальний та ефективний бюджетний процес, а відповідно, і бюджетна політика, залежать від того, як реалізується економічна політика через комплексну взаємодію її інструментів, в складі яких є монетарні засоби та показники.
Виходячи із технологій бюджетного процесу, можна впевнено стверджувати, що бюджетна та монетарна політики як дві складові фінансової, а значить, і економічної політики, не є протилежностями, між ними необхідна координація та взаємоузгодженість.
Координація бюджетної та монетарної політики – це процес, за допомогою якого Міністерство фінансів і Центральний банк модифікують свою політику (коригують заходи) таким чином, щоб вона мала взаємовигідний характер у реалізації загальносуспільних інтересів.
Бюджетна політика через свою специфіку не може не враховувати цілі монетарної політики, прогнозні монетарні показники, а монетарна політика Національного банку України, у свою чергу, здійснює вплив на формування і виконання державного бюджету. Як бюджетна, так і монетарна політики потребують високої компетентності, належного рівня професіоналізму та управлінської культури, і не допускають волюнтаристського втручання й політичного тиску.
Для більш реального прагматичного визначення Основних напрямів бюджетної політики Національний банк до 15 березня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради та Кабінету Міністрів прогнозні монетарні показники на наступний рік (ст. 7, п. 1 Закону України «Про Національний банк України») та до 1 квітня року, що передує плановому, – проект кошторису доходів та витрат Національного банку на наступний рік (ст. 5 Закону України «Про Національний банк України»), які використовуються для складання проекту закону про Державний бюджет України.
Основними прогнозними монетарними показниками, які необхідні при складанні проекту цього закону, є: купівельна спроможність, валютний курс гривні (середньорічний курс та курс на кінець року), рівень цін, інфляції, монетизації ВВП, емісія готівки, номінальна маса грошей (М3), темпи росту грошової маси, швидкість обертання грошової маси, рівень облікової ставки, норма обов’язкового резерву комерційних банків, обсяги рефінансування, загальний обсяг депозитів, у тому числі довгострокових (розділ 4 Закону України «Про Національний банк України»).
Після схвалення Кабінетом Міністрів Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний рік, вони подаються до Верховної Ради у триденний строк і розглядаються за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради. Регламент має силу закону, який встановлює порядок скликання і проведення сесій Верховної Ради України, її засідань, формування органів державної влади, визначає законодавчу процедуру, порядок здійснення контрольної діяльності, процедуру окремих видів діяльності Верховної Ради, її органів і організацій, народних депутатів, посадових осіб та інші процедури, а також функції органів Верховної Ради та її посадових осіб, які випливають з їх повноважень, встановлених Конституцією України.
Верховна Рада на своїх сесіях вирішує питання, що за Регламентом належать до спеціальних процедур. Серед таких процедур, що здійснюються Верховною Радою, слід назвати:
— затвердження державного бюджету та контроль за його виконанням;
— порядок розгляду і затвердження загальнодержавних програм економічного, соціального, національно-культурного розвитку, звіт та інформація про їх виконання;
— порядок розгляду питань про воєнний та надзвичайний стан;
— розгляд зовнішньополітичних питань;
— порядок застосування процедури імпічменту;
— забезпечення порядку реалізації процедур, зумовлених рішеннями Конституційного Суду України;
— порядок дострокового припинення повноважень народного депутата України.
Розгляд Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний рік відбувається за спеціальною процедурою, що визначена Регламентом. З доповіддю про Основні напрями бюджетної політики виступає Прем'єр-міністр України або, за його дорученням, Міністр фінансів України.
Результат розгляду не повинен порушувати законодавчо визначений виключний перелік питань, які мають міститися в Основних напрямах бюджетної політики (ст. 33, п. 4). Особлива увага в цих напрямах приділяється: основним завданням бюджетної політики, пріоритетним завданням податкової політики, завдяки виконанню яких буде наповнена доходна частина бюджету, реалізовані пріоритетні державні (цільові) програми; взаємовідносинам державного бюджету з місцевими (включаючи обґрунтування питомої ваги місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України).