Способи фіксації слідів ніг (взуття):

• опис у протоколі;

• фотографування;

• копіювання;

• виготовлення зліпків (із гіпсу, пасти "К", "СКТН", сірки, парафіну);

• складання схем і замальовок.

У протоколі слідчого огляду слід зазначити: місце і час виявлення слідів; на якій поверхні вони виявлені (пісок, глина, сніг, асфальт тощо); вид сліду (об'ємний, поверхневий); форма (сліди черевиків, чобіт, босої ноги); розміри сліду; індивідуальні особливості підошви; дані вимірів елементів доріжки слідів; спосіб виявлення і фіксації сліду; спосіб вилучення сліду та його упаковка.

Дослідження слідів має також важливе криміналістичне значення, оскільки допомагає встановити знаряддя злочину, отримати відомості про злочинця, визначити механізм злочинної події. Вивчення матеріально-фіксованих слідів (слідів-відображень) здійснює трасологія - криміналістичне вчення про сліди.

19. Сліди знарядь злому - це сліди, залишені різними засобами, які використовувалися злочинцем для відкриття сховищ і руйнування перепон. Сліди знарядь злому поділяють на такі види: сліди натискання, сліди ковзання (тертя), сліди різання, розпилу, розрубу і свердління. Залежно від умов слідоутворення вони можуть бути об'ємними та поверхневими, статичними і динамічними. Сліди знарядь злому та інструментів виявляють на зламаних вікнах, дверях, проламаних підлогах або стелях, на замикаючих пристроях.

Знаряддя злому - це будь-який твердий предмет (металевий прут, лом, труба, сокира тощо), який може бути використаний для подолання перешкод. Звичайно застосовується різний столярський або слюсарський інструмент, металеві предмети. До особливої групи знарядь злому належать спеціально виготовлені у злочинних цілях інструменти та пристрої: "гусяча лапа", "рак", "фомка", "уїстіті", "відмички" та ін.

Фіксація слідів здійснюється за загальними правилами в протоколі слідчого огляду, де відображається, що зламано, з якого матеріалу виготовлено цей об'єкт, де він розташований, які на ньому пошкодження, їх розміри, контур, форма, механізм утворення, вид слідів, наявність в них сторонніх речовин тощо. Виявлені на місці події знаряддя злому підлягають ретельному огляду і опису в протоколі. Сліди знарядь злому та інструментів необхідно сфотографувати за правилами масштабної зйомки. Дрібні сліди відображення доцільно фотографувати методом макрозйомки.

Способи фіксації слідів знарядь злому:

• опис у протоколі;

• фотографування;

• виготовлення схем;

• копіювання;

• виготовлення зліпків.

Для виготовлення зліпків використовуються різні матеріали: пластилін, гіпс, синтетичні матеріали - пасти "К", "У-4", "СКТН-1", зуболікарські зліпочні маси (стіракрил, стене, дентол, тіодент). Виготовлені зліпки слід упакувати та опечатати.

Дослідження слідів знарядь злому та інструментів дозволяє з'ясувати механізм злому, навички злочинця, встановити групову належність знаряддя, яке було застосовано, або ідентифікувати його.

20. Сліди транспортних засобів - це сліди, які відображають зовнішню будову частин транспортного засобу: сліди - відображення (сліди коліс на ґрунті); предмети, що відокремилися від транспортного засобу (частки фарного скла); речовини (плями мастила).

Колісний транспорт залишає сліди статичного походження - сліди кочення, а під час різкого гальмування утворюються сліди динамічного походження -сліди гальмування. Сліди автотранспорту залишаються у вигляді відбитків протектора. Вони можуть бути об'ємними (на снігу, глині, іншому ґрунті) і поверхневими (на асфальті).

За слідами транспортного засобу можна визначити: групову належність (тип, марку, модель); ототожнити транспортний засіб або його частину; встановити деякі обставини розслідуваної події (напрямок руху, довжину шляху гальмування, швидкість гальмування, механізм і характер ушкоджень та ін.). Вивчення слідів дозволяє встановити: колію (відстань між середніми лініями слідів колес, встановлених на одній осі), базу (відстань між передньою та задньою осями), кількість осей та колес, ширину бігової доріжки, довжину кола колес.

Способи фіксації слідів транспортних засобів:

• опис у протоколі;

• фотографування;

• виготовлення схем, замальовок;

• копіювання;

• виготовлення зліпків.

У протоколі слідчого огляду необхідно зазначати: місцезнаходження слідів і час їх виявлення; вид і стан ґрунту або покриття дороги, де виявлено сліди; вид слідів (об'ємні, поверхневі); кількість слідів, їх розташування між собою; ширину кожного сліду; глибину об'ємних слідів стосовно поверхні дороги; розмір колії; форму малюнка протектора шин, їх розміри, індивідуальні особливості; довжину сліду одного оберту колеса; довжину шляху гальмування; ознаки напрямку руху; ознаки шляху гальмування і ступінь його відображення.

Поверхневі сліди протектора можуть бути скопійовані на фотопапір або прошкурену листову гуму. У випадку виявлення слідів на картоні, фанері, папері, одязі потерпілого вони вилучаються в натурі.

21. На думку В.М. Плескачевського, криміналістичне зброєзнавство – це підрозділ (підгалузь) криміналістики, що вивчає вогнепальну зброю, боєприпаси та закономірності пострілу, розробляє засоби й прийоми збирання та дослідження цих об’єктів і слідів їх застосування під час розкриття, розслідування й попередження злочинів [183, с.57]. Хоча в цьому визначенні ми бачимо лише перелік об’єктів, які досліджуються судовою балістикою, та вони аж ніяк не співвідносяться до експертизи холодної зброї. Авжеж ми притримуємося думки відносно того, що історично розподіл зброї на вогнепальну та холодну почався із винаходом пороху і подалі вони почали розвиватися дещо по-різному. Але у криміналістичне поняття «зброєзнавство» вищезазначені автори вміщують не лише питання, пов’язані  із дослідженнями вогнепальної зброї, набоїв до неї та слідів їх застосування, а ще й увесь комплекс досліджень відносно холодної зброї та вибухової зброї, інших її видів. На нашу думку, розрізняючи такі різні криміналістичних дослідження (такі як балістична експертиза та експертиза холодної зброї), не досить коректним щодо них буде застосування терміна «зброєзнавство»[243, c.206].

Аналогічної думки дотримується український дослідник Я.В. Новак, коли роз’яснює, що криміналістичне зброєзнавство є поняттям видовим, котре містить декілька самостійних класів зброї. Основою класифікації виступає характер об’єктів, які віднесено до зброї, а також основна мета її призначення. Хоча «зброєзнавство» поєднує всі дослідження узагальнено і плані обсягу матеріалу, але сам термін є надто широким і охоплює не лише дослідження вогнепальної зброї, холодної зброї та вибухових речовин і пристроїв, а й інші знання про зброю, які не цікавлять криміналістику. До таких питань можна віднести історію, розвиток вогнепальної зброї, аналіз технологій і матеріалів, використаних для виготовлення зброї, конструктивні розробки тощо. Отже виходить, що будь-яке питання стосовно зброї беззаперечно належить до сфери досліджень «зброєзнавства». Але й за такої концепції, сферу знань, що займається дослідженням вогнепальної зброї, називають все ж «судовою (криміналістичною) балістикою» [163, с.6].

22. Вогнепальна зброя — це пристрій, в якому для вильоту кулі з кана­лу ствола використовується енергія хімічного розкладу вибухових речовин. Для вирішення питання, чи належить предмет до вогнепаль­ної зброї, крім установлення загальної ознаки — цільового призна­чення, необхідно, щоб він задовольняв такі критерії:

• для метання снаряда має бути використана енергія, яка утво­рюється під час згоряння вибухової речовини (пороху та ін.);

• предмет повинен мати ствол для спрямування руху снаряда;

• наявність у предмета пристроїв для замкнення каналу ствола та для запалення заряду;

• достатня вражаюча дія снаряда;

• достатня міцність конструкції предмета.

Ручну вогнепальну зброю класифікують так:

• за цільовим призначенням — бойова (гвинтівки, карабіни, авто­мати, пістолети, револьвери, рушниці гладкоствольні спеціаль­ного та бойового призначення тощо), мисливська (рушниці різних систем, мисливські карабіни, штуцери), спортивна (тренувальна та цільова зброя — дрібнокаліберні гвинтівки, спортивні пістолети);

• за ступенем автоматизації— неавтоматична, автоматична, самозарядна;

• за способом заряджання — казнозарядна, дульнозарядна;

• за кількістю стволів — одно-, два- та багатоствольна;

• за кількістю зарядів — одно- та багатозарядна;

• за конструктивними особливостями ствола — гладкоствольна,

нарізна, гладконарізна (з парадоксом);

• за калібром — малокаліберна (до 6,5 мм), середнього калібру (6, 5-9 мм) та великокаліберна (понад 9 мм);

• за способом виготовлення — заводська, кустарна (виготовлена майстром-зброярем або спеціалістом у кустарних умовах, без дотримання встановлених стандартів і, як правило, невеликими партіями) та саморобна (виготовляється, як правило, з наявних матеріалів, а інколи із частковим застосуванням окремих час­тин заводського виготовлення);

• за особливістю конструкції— стандартна, нестандартна та атипова.

23. Холодною зброєю є знаряддя, призначене для ураження людини, будь-якого об'єкта матеріального світу за допомогою фізичної сили людини при безпосередньому контакті з об'єктом ураження. Це означає, що саме ураження як мета дії концентрує у свідомості виконавця холодної зброї такі три її ознаки: - матеріал виготовленняхолодної зброї; - розміри холодної зброї; - конструктивні особливості холодної зброї. Класифікувати холодну зброю можна за призначенням, виготовленням і конструкцією. За призначенням холодна зброя є бойовою (військовою), мисливською і цивільною. Військова, бойова холодна зброя використовується з метою нанесення людині ушкоджень у рукопашному бою (багнети, шаблі тощо). Мисливська холодна зброя призначена для витягування гільз із каналу дула рушниці, оброблення туш звірів.

Цивільна холодна зброя використовується для самозахисту або нападу. За місцем і способом виготовлення холодна зброя може бути заводською, ремісничою, саморобною. За конструкцією холодну зброю можна класифікувати на: клинкоподібну, ударно-дріблячу і комбіновану. Клинкоподібну холодну зброю можна поділити: - за довжиною клинка - короткоклинкова та довгоклинкова; - за формою клинка - з прямим клинком, із зігнутим клинком; - за дією клинка - колючі, рублячи, колюче-ріжучі та колюче-рублячі. Короткоклинкова холодна зброя є найбільш поширеною - мисливські, фінські ножі, тесаки, кортики, шпички тощо. Довгоклинковими видами холодної зброї є шаблі з кривим сталевим лезом, клинки шашки, домахи, мечі. До ударно-дріблячої холодної зброї потрібно віднести булави, кастети, кийки, нунчаки, надолонники тощо.

Комбінована холодна зброя - це поєднання клинкової з удар-но-дріблячою або вогнепальною зброєю. У тому разі, коли ніж або інший предмет не має явних ознак холодної зброї,суб'єкт криміналістичної діяльності призначає криміналістичну експертизу. Основним питанням даної експертизи є вирішення такої проблеми: чи належить досліджуваний об'єкт до холодної зброї і якщо так, то до якого виду. Виявлену і вилучену в процесі розслідування кримінальних справ про злочини холодну зброю потрібно оглянути і описати в протоколі. При цьому необхідно зосередити увагу на розмірі холодної зброї — леза, ратища, матеріалі, з якого вона виготовлена, особливостях поверхні, її кольорі, наявності направляючої осі (рівчачка), підпори, способі кріплення частин.

24. Завданням огляду є виявлення, фіксація, вилучення зброї, боєприпасів, слідів пострілу і дослідження їх на місці події для визначення виду, системи, калібру зброї, кількості пострілів, дистанції, напрямку і місця, з якого було зроблено постріл.

Виявлену зброю фіксують за допомогою фотозйомки та описують у протоколі огляду. При огляді зброї необхідно дотримуватися певних правил. Так, при огляді бойової зброї необхідно:

1) встановити, чи знаходиться курок (ударник) на бойовому або захисному взводі та чи є патрон у патроннику;

2) витягти магазин, оглянути його поверхню;

3) розрядити зброю;

4) вжити заходів щодо відшукання слідів;

5) оглянути внутрішню поверхню каналу ствола для виявлення слідів пострілу у вигляді нагару, незгорілих порошинок;

6) встановити, чи немає яких-небудь ушкоджень на зброї або чи не відсутні які-небудь частини;

7) визначити наявність або відсутність запаху пороху в каналі ствола.

У протоколі огляду про зброю слід вказати: місце виявлення, відстань від двох нерухомих об’єктів, положення ствола зброї, вид, систему, наявність і зміст маркувальних позначок, номер зброї або її частин, загальний стан зброї, положення курка, запобіжника, кожуха затвора, наявність патрона (гільзи) у патроннику, магазині (барабані), слідів пальців на зброї, кіптяви і нагару, сторонніх часток у стволі та слідів запаху порохових газів.

Огляд і дослідження боєприпасів. Патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, прокладки, пижі підлягають виявленню, фіксації й дослідженню при огляді на місці події.

У протоколі огляду при описі гільзи вказують: місце виявлення, форму, колір металу, маркувальні позначки, розміри, наявність і форму слідів зброї. При описі кулі (дробу) у протоколі відзначається: вид перепони, розміри ушкодження кулі, наявність на кулі сторонніх речовин.

Під час пошуку гільз необхідно враховувати механізм викидування гільзи (бік викидування). При цьому ефективним буде застосування металошукача.

Дріб може бути виявлений у тілі (або одягу) потерпілого та в інших об’єктах. Гранична дальність польоту дробу 400 м (при діаметрі дробу 5 мм — дальність 500 м, картеч — дальність до 600 м).

Під час огляду вогнепальних пошкоджень фіксують: вид і властивості перепони, форму країв ушкодження та його розміри, взаємне розташування декількох пошкоджень, їх розміщення на перепоні.

При виявленні слідів кіптяви, незгорілих порошинок, частин змазки необхідно описати в протоколі: форму, кількість зон відкладення, інтенсивність кожної зони, колір кіптяви чи порошинок, їх віддаленість від пошкодження та ін.