Поняття та характерні риси господарських товариств

   Господарські товариства - це господарські організації, які створюються фізичними та/або юридичними особами на договірних засадах шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку (як загальне правило).

   Характерні риси (статті 79-92 ГК України; статті 113-118 ЦК України; статті 1-23 Закону “Про господарські товариства”):     - господарські організації корпоративного типу (як правило, наявність двох і більше засновників - фізичних та/або юридичних осіб, а також подільність майна на частки та корпоративна форма управління справами);    - універсальність цієї організаційно-правової форми: можливість її застосування для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки, що мають на меті отримання прибутку (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів, неприбуткових господарських організацій (фондові біржі тощо), господарських об'єднань (холдингові компанії з мережею дочірніх підприємств);    - наявність статусу юридичної особи;    - основний правовий титул майна товариства - право власності, джерелами формування якого є: вклади засновників та учасників товариства; вироблена продукція; отримані доходи; майно, набуте на підставі договорів та інших правочинів, не заборонених законом;    - корпоративний характер управління - учасниками товариства (в персональних товариствах) або системою органів (об'єднання капіталів);    - подільність майна товариства на частки, розмір яких визначається установчими документами товариства;    - можливість для засновників (залежно від їх інтересів щодо порядку управління товариством, можливості залучення коштів інших осіб до формування майна товариства, ступеня закритості товариства, виду діяльності та ін.) вибору форми товариства, що передбачені законом: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство; наявність в учасників ГТ корпоративних прав: право участі в розподілі прибутку товариства, право участі в його управлінні, право участі в розподілі майна товариства у разі його ліквідації.

Класифікація господарських товариств

об'єднань капіталів та персональних товариств. Подібний поділ господарських товариств, широко відомий в комерційному праві (як зарубіжному, так і вітчизняному - дореволюційному, періоду непу, сучасному), здійснюється за ознакою домінування в них майнових чи персональних елементів.    Персональними товариствами або об'єднаннями осіб є такі господарські товариства, в яких домінують особисті елементи. Для таких товариств (а до них належать повне товариство і командитне товариство) притаманні специфічні риси:    - наявність одного установчого документа - засновницького договору;    - обов'язковість не лише майнової, а й персональної участі в товаристві для всіх (повне товариство) або для частини його учасників (командитне товариство);    - створення товариства з метою спільного здійснення його учасниками підприємницької діяльності, у зв'язку з чим традиційною (зафіксованою в законодавстві країн ринкової та більшості країн перехідної економіки) вимогою до учасників повного товариства та повних учасників (повних товаришів) командитного товариства є наявність у них статусу зареєстрованого суб'єкта підприємництва (в Законі “Про господарські товариства” та новому Цивільному кодексі така вимога відсутня, але передбачена ч. 7 ст. 80 Господарського кодексу України);    - наявність у всіх (повне товариство) або у частини учасників (командитне товариство) повної субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства;    - відсутність законодавчих вимог до мінімального розміру статутного фонду товариства та порядку його формування (це має визначатися засновницьким договором);    - управління справами здійснюється безпосередньо самими учасниками товариства, що несуть повну субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями;    - порядок управління справами товариства визначають самі учасники, закріплюючи його в засновницькому договорі;    - заборона для таких учасників конкурувати з товариством;    - складність виходу з товариства (заборона або обмеження можливості відступлення учасником своєї частки третім особам, необхідність повідомлення про вихід за певний термін і в передбачених випадках).    До об'єднань капіталів належать господарські товариства, в яких домінуючими є майнові елементи (акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю). Попри наявність значних відмінностей між цими товариствами, вони мають спільні ознаки, що є характерними саме для цієї великої групи господарських товариств:    - обмеження ризику учасників товариства за результати діяльності товариства розміром сплачених вкладів (акцій) та відсутність у них (AT, TOB) чи обмеженість субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства (ТДВ), що викликає застосування спеціальних механізмів захисту інтересів кредиторів товариства;    - законодавчі вимоги до мінімального розміру статутного фонду (капіталу), резервного фонду, порядку їх формування та необхідності підтримання не нижче певного розміру (подібні вимоги встановлюються з метою захисту інтересів кредиторів товариства);    - основний установчий документ - статут;    - участь учасників в управлінні справами та розподілі прибутку товариства залежить, як правило, від розміру їх часток у статутному фонді товариства;    - управління товариством здійснюється за допомогою його органів (вищий - загальні збори учасників; виконавчий орган, що може формуватися не лише з учасників товариства, а й з найманих працівників; контрольний орган чи органи), порядок формування та вимоги до яких встановлюються законодавством;    - обов'язковість майнової та необов'язковість персональної участі (за деякими винятками) в товаристві для його учасників;    - можливість виходу учасника з товариства в будь-який момент за його бажанням з дотриманням встановленої законом та статутом товариства процедури;    - можливість створення таких товариств однією особою та функціонування у складі однієї особи (ч. 2 ст. 114, ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 151, ч. 4 ст. 153 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України; щодо створення ВАТ у процесі приватизації шляхом перетворення державних унітарних підприємств - ч. З ст. 7 Закону України “Про приватизацію державного майна”, щодо державних акціонерних товариств -- Указ Президента України від 15.06.1993 р. “Про корпоратизацію підприємств”);    - можливість здійснення контролю над товариством з боку одного учасника, який володіє контрольним пакетом акцій (відповідною часткою в статутному фонді товариства).

№28. Установчі документи господарських товариств.

Ст.82 ГКУкраїни.

Одна з істотних відмінностей господарських товариств за ознакою домінування в них особистих (персональні товариства — ПТ і КТ) чи майнових елементів (об'єднання капіталів— AT, ТОВ, ТДВ) полягає в характері їх установчих документів. Об'єднання персональних зусиль (підприємницької діяльності) у ПТ і КТ зумовлює оформлення відносин між засновниками товариства у формі спеціального договору — засновницького. Спрямованість цього договору є багатоплановою — не лише спільна діяльність засновників із започаткування нової господарської організації, а й забезпечення функціонування створеного товариства (у тому числі визначення порядку управління справами та використання прибутку товариства; визначення ступеня закритості товариства і, відповідно, — можливості чи заборони відступлення частки третім особам).

Слід зауважити, що ГК і Закон «Про господарські товариства» не передбачають для КТ я одним повним учасником такий установчий документ, як меморандум, на відміну від О" (ч. З його ст. 134 визначає, в яких випадках установчим документом КТ має бути меморандум; 1) якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у КТ залишився один повний учасник; засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником; 2) якщо КТ створюється одним повним учасником, то установчим документом: одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, передбачені для КТ).

Установчим документом господарських товариств, які належать до об'єднань капітал і (AT, ТОВ, ТДВ), визнається тільки статут, а договір між засновниками є лише правовим документом, що регулює відносини між цими особами, як правило, у процесі створення товариства.

2.Установчі документи господарського товариства мають відповідати певним вимогам, які можна поділити на загальні (стосуються всіх видів господарських товариств) і спеціальні (відбивають специфіку певного виду господарського товариства).

Загальні вимоги передбачають включення до установчих документів відомостей про: вид товариства; предмет і цілі його діяльності; склад засновників і учасників; склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, для вирішення яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів (порядок ведення справ у персональних товариствах — ПТ і КТ); інші відомості, передбачені ст. 57 ГК щодо установчих документів суб'єктів господарювання.

3. Специфіка вимог до змісту статуту AT полягає в тому, що, крім загальних (зазначеній ч. 2 коментованої статті) відомостей, він повинен містити також відомості, що відбивають специфіку його правового становища, а саме про: види та номінальну вартість акцій, що випускаються; співвідношення акцій різних видів; кількість акцій, які купуються засновниками; наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій.

4. Спеціальні вимоги до змісту статуту товариства з обмеженою відповідальністю стосуються обов'язкових (про розмір часток кожного з учасників; розмір, склад і порядок внесення ними вкладів) та факультативних відомостей (про порядок визначення розміру част: учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад; про додаткові внески учасників).

Склад вимог стосовно статуту ТДВ більш широкий: крім загальних (щодо всіх видів товариств) та спеціальних (щодо ТОВ), у статуті ТДВ мають зазначатися відомості про розмір кратності додаткової відповідальності учасників товариства за зобов'язаннями останнього.

5.Спеціальні вимоги до засновницького договору ПТ і КТ стосуються відомостей про: розмір частки кожного з учасників; форму їх участі у справах товариства; розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Додаткові вимоги встановлюються до змісту засновницького договору КТ, в якому мають зазначатися: сукупний розмір часток вкладників (командитистів) у майні товариства; розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

6.За загальними вимогами найменування господарського товариства має містити зазначення виду товариства, а за спеціальними — щодо персональних товариств (повних і командитних) — ще й прізвища (найменування) учасників товариства, які несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном. У найменуванні можуть бутс зазначені інші необхідні відомості, крім тих, що вказують на належність товариства до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

7. Перелік відомостей установчих документів господарських товариств, визначений цією статтею та ст. 57 ГК, не є вичерпним, оскільки до нього можуть бути включені відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства, які не суперечать закону. Крім того, установчі документи товариств із спеціалізацією на певних видах діяльності (банківській, страхуванні, спільному інвестуванні, біржовій діяльності) повинні містити відомості, визначені як обов'язкові відповідними законами («Про цінні папери і фондову біржу» — ст. 34, «Про банки і банківську діяльність» -— ст. 23, «Про страхування» від 7 березня 2006 р.— ст. ЗО, «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р. — ст. 9).

За загальним правилом господарське товариство вважається створеним на невизначений строк, крім випадків зазначення в установчих документах строку його діяльності (це може оути календарний строк або період, обумовлений різними обставинами: закінченням строку дії концесійного чи орендного договору; досягненням визначеного установчими документами товариства результату — наприклад, передача замовнику завершеної будівництвом і готової до експлуатації унікальної споруди, для створення якої і започатковувалося товариство у певному складі учасників, фахівців і з певною майновою базою).

8.У випадках, що визначаються низкою нормативно-правових актів, установчі документи господарського товариства погоджуються з антимонопольними органами. Це стосується, наприклад, контрольованої (тобто такої, що потребує погодження із зазначеними органами) економічної концентрації та узгоджених дій суб'єктів господарювання, які визначаються Законом України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р.

9.Порушення встановлених коментованою статтею вимог (загальних і спеціальних) щодо змісту установчих документів господарського товариства може спричинити небажані наслідки для засновників у формі відмови в державній реєстрації товариства (ч. 1 ст. 27 Закону

Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»). У разі коли недоліки можна усунути, дотримавшись усіх встановлених вимог до установчих документів, засновники повинні це зробити, аби успішно завершити створення товариства і забезпечити набуття ним статусу суб'єкта господарських правовідносин зі статусом юридичної особи.

№29.Майно і майнові права господарського товариства.

Ст.115 ГКУкраїни.

Господарське товариство як суб'єкт цивільних правовідносин має право володіти, користуватися та розпоряджатися належному йому на праві власності майном. ЦК України не містить вичерпний перелік підстав набуття права власності на майно, а називає лише основні:

1) передача учасниками майна у власність в якості вкладу до статутного (складеного) капіталу, з якого і починається формування майнової бази товариства. Після реєстрації товариства майно, яке передане учасниками до статутного (складеного) капіталу переходить у власність товариства, а учасник набуває право власності на частку у статутному (складеному) капіталі. Поняття частки в статутному (складеному) капіталі не потрібно розуміти в буквальному значенні, це - частка цілого, що належить товариству, а у учасника породжує комплекс корпоративних прав, зокрема, право на певну кількість голосів при вирішенні питань у найвищому органі товариства, право на певну суму дивідендів та інш.

Але потрібно розрізняти передачу речі в якості вкладу і майнового права на таку річ (скажімо, річ передається у користування). В першому випадку право власності на річ переходить від учасника до товариства, в другому - право власності на річ залишається в учасника, до товариства переходить лише право користування цією річчю.

2) Крім майна, яке передане учасниками до статутного (складеного) капіталу, як правило, є майно, яке виготовлене чи придбане в процесі діяльності товариства. Майно, яке виготовлене в процесі діяльності, називають продукцією. Термін "продукція" в даному випадку підлягає розширеному тлумаченню - це і виготовлення продукції споживчого призначення, надання послуг, виконання робіт, тобто кінцевий результат праці, які призначений як для власного споживання, так і для його реалізації. Вартість такого майна не впливає на розмір статутного (складеного) капіталу, і незалежно від того, чи придбано (вироблено) воно за рахунок внесеного капіталу, чи за рахунок власних коштів товариства, таке майно належить на праві власності господарському товариству, а не його учасникам.

3) Господарське товариство - це підприємницька юридична особа, яка створюється задля отримання прибутку. Доходи, отриманні в процесі діяльності господарського товариства, теж належать на праві власності господарському товариству. Прибутком учасника такі доходи можуть стати лише після прийняття господарським товариством рішення про розподіл прибутку і виплату дивідендів.

4) Будь-які інші підстави набуття майна, що не заборонені законом.

В якості вкладу можуть виступати речі, майнові та інші відчужувані права, які підлягають грошовій оцінці. Виключення з цього правила встановлюються законом стосовно того, що в певних випадках вкладом можуть бути права, які не підлягають грошовій оцінці.

№30, 34-43