17. Правопис закінчень іменників чоловічого роду другої відміни у родовому відмінку однини

Найбільше помилок припадає на закінчення родового відмінка однини іменників чоловічого та середнього роду. У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від значення мають закінчення -а(-я), або -у(-ю).

Закінчення -а(-я) мають:

1. Назви осіб, власні імена, прізвища, назви міфічних осіб; персоніфіковані предмети.

2. Назви органів, частин тіла людини і тварини.

3. Назви тварин: верблюда, індика, півня.

4. Назви дерев і квітів: апельсина, банана.

5. Назви конкретних предметів: трактора, двигуна, стовпа, ножа, клена (але вокзалу, даху). Залежно від наголосу: стола (але столу), моста (але мосту).

6. Назви мір довжини, площі, часу, ваги, числові одиниці, назви грошей: метра, місяця (але року, кварталу, ранку, віку), мільйона, карбованця, долара.

7. Назви машин і їх деталей: автобуса, комбайна, двигуна, форда, кузова, мотора, дизеля.

1. Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови: атома, сегмента.

8. Українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка (але виду, роду, складу).

10. Назви населених пунктів (міст, сіл тощо), інші географічні назви із суфіксами -ов, -ев (-єв), -ин (-їн) або назви річок з наголошеним закінченням (у родовому відмінку): Загреба, Харкова. У складних назвах населених пунктів іменник зберігає в загальному значенні закінчення:Кривого Рогу (ріг - рогу).

Закінчення -у(-ю) мають:

1. Назви речовин, матеріалу: анальгіну, оксамиту (але хліба).

2. Сукупність чогось чи когось: капіталу, тексту, кодексу.

3. Абстрактні (почуття, стан, дія, процес) поняття: болю, подиву (але ривка, стрибка).

4. Назви явищ природи: вітру, вогню, граду, листопаду.

5. Назви кущових і трав'янистих рослин і сортів плодових дерев: барвінку, бузку (але вівса).

6. Назви установ, закладів, організацій та їх підрозділів: банку, гуртожитку, деканату.

7. Назви ігор і танців: баскетболу, вальсу, волейболу (але гопака, козачка).

8. Назви будівель, приміщень і їх частин: будинку, палацу, готелю (але гаража).

9. Терміни іншомовного походження, що означають хімічні або фізичні процеси, частину площі і т. ін.: аналізу; літературознавчі терміни: стилю, сюжету.

10. Назви річок, озер, гір, вулканів, островів, півостровів, країн, областей, регіонів: Алжиру, Китаю, Єгипту, Ельзасу, Криму, Сибіру, Байкалу, Мічигану, Алтаю, Ельбрусу, Амуру, Дунаю.

10. Слова із зазначенням місця, простору: валу, гаю, долу, лісу (але ліска, майданчика).

11. Складні безсуфіксні слова (крім назв істот): телецентру, телефону(але електровоза).

12. У багатозначних словах і омонімах закінчення родового відмінка визначається значенням: Алжира (місто) - Алжиру (країна), Кизила (місто) -кизилу (рослина), листопада (місяць) - листопаду (процес).

Правопис закінчень іменників другої відміни у давальному відмінку однини

При відмінюванні іменників ІІ відміни однини найбільше помилок виникає при утворенні форми давального відмінка однини чоловічого роду. Це пов'язано з тим, що ці іменники можуть мати паралельні форми закінчення: -у, -ю і -ові, -еві, -єві: директору і директорові.

Потрібно запам' ятати і правильно використовувати такі правила вживання форми Д.в. однини іменників другої відміни чоловічого роду.

1. У діловому стилі перевага надається закінченням -у(-ю): менеджеру, юристу, ректору. Хоча форма менеджерові, ректорові, юристові - не є порушенням морфологічної норми

2. Для уникнення двозначності в тексті документа при використанні збірних та абстрактних іменників, які мають однакові закінчення в Р. та Д. відмінках (-у), слід вживати у Д. відмінку закінчення -ові, -еві, -єві. Наприклад: допомога колективу (це Р. чи Д. в.); допомога заводу (коли допомагає завод -Р.в.) і допомога заводові (коли допомагають заводові - Д.в.); побажання відділу (бажають комусь) і побажання відділові (бажають їм). Зважаючи на такі обставини, у діловому мовленні знову активно почали використовуватись форми -ові, -еві, -єві, особливо в тих випадках, коли вони позначають назви істот, осіб за фахом чи родом занять.

3. Якщо в тексті зустрічаються поряд кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення одноманітних відмінкових закінчень слід, спочатку вжити закінчення -ові, -еві, -єві, а тоді -у(-ю): панові Дорошенку - пану Дорошенкові.

4. Закінчення -у(-ю) мають власні назви на -ів, -їв, -ов (-ев, -єв), -ин (-ін, -їн): Львову. Прізвища з суфіксами -ин, -ін, -їн, -ко можуть мати закінчення -у, а також -ові: Тимченко - Тимченку, Тимченкові.

5. Для іменників середнього роду (іменники ІІ відміни) типовим є закінчення -у(-ю). Іменникам із суфіксом -к-, які позначають істот, властиві паралельні закінчення -ові і -у: хлоп'яткові (-у), немовляткові (-у), ягняткові (-у).