8.3. Балансові, промислові, геологічні та прогнозні запаси сировини і палива (корисних копалин)

Наявний природно-ресурсний потенціал країни дає можливість спрогнозувати стратегію і перспективи соціально-економічного роз­витку народного господарства, визначити головні напрями та пріо­ритетні галузі можливого розвитку економічних районів і регіонів на далеку перспективу.

Для розробки і складання схем розміщення галузей народного господарства і комплексного розвитку господарств економічних районів велике значення мають кількісні і якісні параметри певного виду ре­сурсу, тобто його запаси і вміст корисного елемента. За народногос­подарським призначенням запаси корисних копалин поділяють на дві групи:

- балансові, використання яких економічно вигідне, тобто вони відповідають промисловим вимогам за якістю сировини і гірничо­технічними умовами експлуатації;

- позабалансові, які при наявному рівні технології експлуатува­ти економічно невигідно. До позабалансових зараховують ресурси, що характеризуються невеликою потужністю запасів, низькими відсотками вмісту цінного компонента, складними умовами експлу­атації даного родовища.

При визначенні запасів корисних копалин враховують потужності пластів або рудних тіл, їх протяжність, ширину та глибину заляган­ня, вміст корисного компонента та інші специфічні показники. За сту­пенем розвіданості та вичерпності поклади корисних копалин по­діляють па чотири категорії (А, В, С_1, С₂), які визначають обсяги і дають економічну оцінку можливого їх використання.

А - площа і докладно розвіданими та вивченими запасами, зат­вердженими державною територіальною комісією запасів корисних копалин. Категорія А включена до балансових запасів державних ресурсів. Ці ресурси є промисловими запасами. При передачі їх у виробництво відповідної продукції вони мають забезпечувати діяльність підприємства не менше як на 25 років;

В - категорія запасів, розвіданих попередньо, менш докладно, з визначенням меж можливих покладів. Для перспективи їх викорис­тання необхідна докладна розвідка з подальшим приростом балан­су, який мас бути затверджений в територіальній комісії запасів;

С_{1 -} слабо розвідані запаси, частково з урахуванням екстраполяції вони можуть бути розраховані на далеку перспективу:

С₂ - прогнозні ресурси, вони оцінюються попередньо і приблизно с потенційними ресурсами.

Запас корисних копалин за категоріями А, В, С_1, С₂ становлять гео­логічні запаси. Гірничорудні підприємства споруджують за умови наявності запасу мінеральних ресурсів категорій А, В, С₁. Геологічні пошукові роботи проводяться по всій території України. Масштаби розвитку промисловості, її перспективи потребують стабільного за­безпечення мінеральними ресурсами. Пошук нових родовищ міне­ральної сировини, палива і різноманітних руд зумовлений зменшенням видобутку їх в давно освоєних районах та вичерпанням діючих родовищ.

До розробки і промислового використання в цілому залучено від 40 до 70% розвіданих запасів.

Прогнозну оцінку забезпеченості мінерально-сировинними ресур­сами народногосподарського економічного потенціалу України спе­ціалісти і науковці визначають задовільною за абсолютними показ­никами обсягу запасів. Але, враховуючи виснаженість найбільш якісної частини запасів, не може призвести до зниження в перспективі ефективності їх освоєння.

В цьому напрямку треба по­силити геологорозвідувальні роботи з пошуків родовищ апатитів, фос­форитів та калійних солей - сировини для виробництва мінеральних добрив.

Проблемою розвитку мінерально-сировинної бази залишається недостатнє виділення коштів на геологорозвідувальні роботи з пошуків родовищ. Це призводить до скорочення приросту запасів корисних копалин, зниження обсягів їх видобуван­ня, зменшення експортного потенціалу держави За рахунок цього держава втрачає надходження до державного бюджету, оскільки за­безпечення потреб вітчизняної промисловості здійснюється значною мірою імпортною мінеральною сировиною.

Для покрашення ситуації, то склалася в мінерально-сировинному комплексі держави, та забезпечення суттєвого приросту запасів корисних копалин потрібно затвердити загальнодержавну комплекс­но-цільову програму розвитку мінерально-сировинної бази України на найближчу перспективу (10-15 років) та внести зміни і доопрацю­вати нову редакцію Кодексу України про надра.