Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР ГОСПОДАРСЬКОГО КОДЕ...doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
10.08.2019
Размер:
7.06 Mб
Скачать

Розділ V відповідальність за правопорушення у сфері господарювання

Глава 24 загальні засади відповідальності учасників господарських відносин

Стаття 216. Господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин

1. Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушни­ків господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, ін­шими законами та договором.

2. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасни­кам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

3. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є за­стереження про цє в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (про­давця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є за­стереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зо­бов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обме­ження відповідальності виробника (продавця) продукції.

1. Одним з основних принципів господарських відносин, який виник із звичаїв ділового обороту, є належне виконання зобов'язань відповідно до умов договору та чинного законо­давства.

На жаль, не всі суб'єкти господарювання дотримуються цього принципу, що призводить до конфліктів та суперечностей між підприємствами, організаціями, державними та іншими органами стосовно їх прав та обов'язків.

Частина таких конфліктів вирішується за допомогою правового механізму досудового врегулювання, який довів ефективність не тільки за минулих часів, а й у період переходу до ринкових відносин, інші передаються на вирішення господарських судів.

Коментована глава визначає можливі наслідки порушення учасниками господарських відносин взятих на себе обов'язків, процедуру досудового врегулювання, загальні підстави та межі застосування господарсько-правової відповідальності, окремі види якої передбачені наступними главами Кодексу.

Коментованою статтею визначено способи застосування, мету та принципи господарсько-правової відповідальності.

2. Метою застосування господарсько-правової відповідальності визначено захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави і забезпечення таким чином правопо­рядку у сфері господарювання.

3. Частина 3 коментованої статті закріплює принципи, на яких базується господарсько-правова відповідальність. Згідно з ними:

а) учасники господарських відносин вправі застосовувати або вимагати застосування незалежно від застереження про це у договорі, такої загальної санкції, як стягнення збитків, а також відповідальності виробника (продавця) за випуск (продаж) недоброякісної продукції.

Зазначене положення означає, по-перше, що потерпілий від господарського правопору­шення у будь-якому разі вправі вимагати поновлення своєї порушеної майнової сфери, що досягається відшкодуванням збитків; по-друге, відповідальність виробника (продавця) про­дукції, внаслідок її важливої суспільно-економічної значущості через широке коло публіч­них договорів, повинна застосовуватися незалежно від окремого застереження про це у кон­кретному договорі. Тим більше, що публічні договори часто укладаються в усній формі або шляхом здійснення конклюдентних дій;

б) виконання зобов'язання в натурі (реальне виконання) не звільняє боржника від здійс­нення передбачених договором обов'язків без згоди його контрагента, навіть за умови спла­ти штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Керуючись цим принципом, слід мати на увазі, що не виключаються випадки, коли при повному невиконанні зобов'язання в натурі та стягненні внаслідок цього штрафних санкцій і збитків понесені кредитором витрати повністю компенсуються сплаченими боржником су­мами; законодавством може бути встановлено звільнення боржника в такому разі від вико­нання зобов'язання в натурі. Наприклад, якщо перевізник повністю відшкодував вартість втраченого вантажу, він не зобов'язаний виконувати договір перевезення в натурі;

в) третій принцип можна визначити як принцип імперативності відповідальності вироб­ника (продавця) продукції. Він введений в інтересах покупців (споживачів) продукції і спря­мований на захист їх інтересів у господарських відносинах з виробниками (продавцями). За­значене в ньому правило унеможливлює уникнення учасником господарських відносин відповідальності за випуск (продаж) недоброякісної продукції шляхом внесення відповідно­го застереження до договору, оскільки воно вважатиметься недійсним як таке, що супе­речить частині 3 коментованої статті.

Стаття 217. Господарські санкції як правовий засіб відповідальності у сфері гос­подарювання

1. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

2. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: від­шкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

3. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів гос­подарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосо­вуються адміністративно-господарські санкції.

4. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціати­вою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - упов­новаженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

1. Загальновідомий термін «санкція» походить від латинського: найсуворіша по­станова. У статті наведено поняття господарських санкцій як заходів впливу, що застосо­вуються до учасника господарських правовідносин, який вчинив правопорушення.

Поняття господарських санкцій та їх виділення в окрему самостійну групу є новелою у за­конодавстві і охоплює широке коло заходів, перелік та порядок здійснення яких встановлено наступними статтями цього розділу Кодексу і спеціальними законами.

2. Залежно від економічного та правового результату, на який вони спрямовані, законо­давство розрізняє такі види господарських санкцій:

а) відшкодування збитків, що має на меті поновлення порушеної матеріальної сфери по­терпілого від господарського правопорушення.

Традиційно для українського законодавства збитки включають реальну шкоду, тобто по­несені потерпілим витрати, втрату або пошкодження майна та неотриманий прибуток. Проте Господарський кодекс, на відміну від Цивільного (ч. 2 ст. 22), не передбачає можливості стягнення витрат, які мають бути понесені потерпілим. Неотриманий прибуток ви­значається як доходи, котрі міг би отримати потерпілий за звичайних умов, якщо його право не було б порушено;

б) стягнення штрафних санкцій, що є своєрідним покаранням за допущене правопору­шення.

Розмір штрафних санкцій визначається у твердій сумі або у відсотках до вартості продук­ції, робіт, послуг і передбачається, переважно, договором. Разом з тим спеціальне законодав­ство, що регулює окремі види зобов'язань, може імперативно встановлювати розмір штра­фів за певні порушення. Так, наприклад, транспортними статутами передбачені розміри штрафів за прострочення доставки вантажів, які не можуть бути змінені за згодою сторін. Штраф, на відміну від пені, нараховується та стягується одноразово;

в) оперативно-господарські санкції, що виконують запобіжну функцію і мають на меті припинення порушення виконання господарських обов'язків та недопущення або мініміза­цію їх негативних наслідків.

Цей вид санкцій є легальним способом самозахисту, який має бути спрямований виключ­но на припинення правопорушення та відповідати характеру останнього. Безпідставне засто­сування оперативно-господарських санкцій може тягти відповідальність особи, що недобро­совісно користується наданим правом.

3. Адміністративно-господарські санкції покликані охороняти та впорядковувати право­відносини суб'єктів господарювання з органами державної влади та місцевого самовряду­вання. При застосуванні даних санкцій використовуються владні й адміністративно-розпо­рядчі функції відповідних державних органів, а стягнення з порушників проводиться не на користь їх контрагентів, а до державного бюджету чи до бюджетів органів місцевого само­врядування.

4. Частиною 4 даної статті встановлено загальне правило, згідно з яким одна частина гос­подарських санкцій (штрафні санкції, відшкодування збитків, оперативно-господарські санк­ції) застосовується за ініціативою учасників господарських відносин, а друга (адміністратив­но-господарські санкції) - уповноваженими органами державної влади або органами місцево­го самоврядування.

Стаття 218. Підстави господарсько-правової відповідальності