3. Законом встановлюються додаткові вимоги щодо здійснення господарської ді­яльності та соціальних гарантій працюючих на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи.

1. Господарська діяльність у санітарно-захисних, водоохоронних зонах, зонах санітарної охорони та інших охоронних зонах має специфіку, обумовлену необхідністю особливої охо­рони таких територій з боку держави.

Особливої охорони потребують території та об'єкти, що мають велику екологічну цін­ність як унікальні та типові природні комплекси для збереження сприятливого екологічного становища, попередження та стабілізації негативних природних процесів та явищ.

Систему природних територій та об'єктів, як підлягають особливій охороні, визначає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» [364] та інші зако­нодавчі акти України.

2. Законодавство України встановлює спеціальний господарський режим для тих суб'єк­тів підприємництва, які здійснюють господарську діяльність на території природно-заповід­ного фонду України, курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших особливо охоронюваних територіях з метою збереження їх природних багатств.

Відповідно до Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» ділянки су­ші та водного простору, природні комплекси та об'єкти, які мають особливу екологічну, на­укову, естетичну та народногосподарську цінність і призначені для збереження природного різноманіття, генофонду видів тварин і рослин, підтримки загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, виключаються з госпо­дарського використання повністю або частково та проголошуються територією або об'єктом природно-заповідного фонду України.

Особливості здійснення господарської діяльності у природно-заповідних фондах України визначаються Законом «Про природно-заповідний фонд України» [420].

Курортними та лікувально-оздоровчими зонами визнаються території, які мають вираже­ні природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування та оздоровлення людей.

У межах курортних та лікувально-оздоровчих зон забороняється діяльність, яка супере­чить їх цільовому використанню або може негативно впливати на лікувальні якості та са­нітарний стан території, що підлягає особливій охороні.

Проголошення природних територій курортними та лікувально-оздоровчими зонами здій­снюється Верховною Радою України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, а їх природоохоронний режим визначається відповідно Кабінетом Міністрів України та Урядом Автономної Республіки Крим згідно із законодавством України.

Рекреаційними зонами є ділянки суші та водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення та туризму.

Режим використання цих територій визначається Верховною Радою Автономної Респуб­ліки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства України та Автономної Республі­ки Крим.

3. Законодавство України встановило особливості здійснення господарської діяльності на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи, що обумовле­но необхідністю створення безпечних екологічних умов та соціальних гарантій при здійс­ненні там господарської діяльності. Специфіку господарської діяльності на цих територіях та соціальні гарантії для осіб, які працюють на них, визначає Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської ката­строфи» [414].

Стаття 414. Спеціальний режим господарювання в окремих галузях народного господарства

1. У разі необхідності стабілізації або прискореного розвитку окремих галузей на­родного господарства за поданням Кабінету Міністрів України може встановлюватися законом спеціальний режим господарювання у цих галузях.

2. У Збройних Силах України може здійснюватися лише некомерційна (неприбуткова) господарська діяльність.

3. Господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності, що передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпа­сів, бойової та спеціальної техніки) у межах і в порядку, визначених законом.

4. Відносини, пов'язані із здійсненням господарської діяльності в Збройних Силах України, регулюються цим Кодексом та іншими законами.

1. Специфіка здійснення господарської діяльності може бути встановлена не тільки для територіальних утворень, а й для окремих галузей економіки в тому випадку, коли необхідна стабілізація або прискорення розвитку окремих галузей народного господарства. Спеціаль­ний режим господарювання для окремих галузей народного господарства встановлюється спеціальним законодавчим актом за поданням Кабінету Міністрів України. Наприклад, було прийнято Закон «Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-ме­талургійного комплексу України» [422], згідно з яким підприємствам гірничо-металургійно­го комплексу, що брали участь в економічному експерименті з 1 липня 1999 р. по 1 січня 2002 р., списувались пеня і штрафи, які були нараховані за несвоєчасну сплату податків, збо­рів та інших обов'язкових платежів. Закон України «Про угоди про розподіл продукції» [476] прийнято для створення сприятливих умов інвестування процесу пошуку, розвитку та добування корисних копалин на території України, її континентального шельфу та виключ­ної (морської) економічної зони. Відносини, що виникають у цій сфері, регулюються, окрім названого Закону, також угодами про розподіл продукції.

2. Коментована стаття визначає особливості господарювання у Збройних Силах України. Відповідно до правил цієї статті у Збройних Силах України може здійснюватись лише некомерційна, тобто неприбуткова господарська діяльність.

Перелік видів господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати військовим части­нам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Господарська діяльність військових частин може бути обмежена або припинена за рішен­ням Міністерства оборони України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Частина 3 коментованої статті визначає, що розуміється під господарською діяльністю у Збройних Силах України. Специфіка цієї діяльності визначається такими моментами:

- по-перше, господарська діяльність у Збройних Силах України - це неприбуткова діяль­ність, яка здійснюється з метою отримання додаткових джерел фінансування повсякденного функціонування військових частин, закладів та організацій, а також для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності;

-по-друге, здійснення господарської діяльності у Збройних Силах України пов'язується з можливістю створення підсобних господарств, виробництва продукції, виконання робіт, на­дання послуг;

- по-третє, рухоме та нерухоме військове майно (окрім бойового і спеціального) може пе­редаватися в оренду юридичним та фізичним особам без шкоди для бойової мобілізаційної готовності. Передача військового майна в оренду здійснюється на конкурсних засадах, що є обов'язковою умовою при оренді цього майна. Порядок проведення конкурсів визначається Фондом державного майна України за узгодженням з Міністерством оборони України.

Відповідно до законодавства України забороняється передавати в оренду озброєння, боє­припаси, бойову та спеціальну техніку.

4. Особливості здійснення господарської діяльності у Збройних Силах України визначаю­ться цією статтею ГК, а також Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» [91].

Стаття 415. Особливості здійснення господарської діяльності на території пріо­ритетного розвитку

1. Законом може бути визначено за поданням відповідного органу місцевого само­врядування в межах міста, району територію, на якій склалися несприятливі соціаль­но-економічні умови і на якій на підставах та в порядку, передбачених законом, вво­диться спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць (територію пріоритетного розвитку).