Теорії розвитку статевої ідентичності

У психології по-різному розглядали співвідношення чоловічогоі жіночого в психологічній зовнішності людини. По-перше, маскулинність (мужність) і фемининністъ (жіночність) протиставлялися і розумілися дихотомічно: або одне, або інше. По-друге, ці якості розглядалися як полюси одного континууму: те, що відводить від мужності, автоматично наближає до жіночності. Так само побудована шкала № 5 опитувальника ММРІ. По-третє, вони можуть розглядатися як незалежні автономні вимірювання, і кожна людина може містити в собі деякі маскулинные і деякі фемининные ознаки. Тому, хоча біологічних статей існує всього дві, психологічні варіацій статеворолевой ідентичності наголошується набагато більше.

Психологія останніх років орієнтується на змішані моделі статеворольової поведінки. Так, Сандра Бем виділила 8 типів статеворольового поведінки, по 4 для чоловіків і жінок. Маскулінні чоловіка нечутливі, енергійні, честолюбні і вільні. Маскулінні жінки, володіють сильною волею, схильні змагатися з чоловіками і претендувати на їх місце в професії, соціумі, сексі. Фемінінні чоловіка чутливі, цінують людські відносини і досягнення духу, нерідко належать до світу мистецтва. Фемінінні жінки – це вже архаїчний тип абсолютно терплячої жінки, що охоче погоджується бути «фоном» в житті близьких людей, витримкою, що відрізняється, вірністю і відсутністю егоїзму.

Андрогинні чоловіки поєднують в собі продуктивність і чутливість, нерідко вибираючи гуманні професії лікаря, педагога і т.д. Андрогинні жінки здатні здійснювати цілком чоловічі завдання, використовуючи жіночі засоби (гнучкість, комунікабельність). Андрогинність – скоріше ознака високої життєстійкості їх володарів, які нерідко успішно самореалізуються і в сім'ї, і в роботі. Нарешті, недиференційовані чоловіки і жінки характеризуються скоріше недоліком лібідо в широкому сенсі слова і страждають від браку життєвих сил.

Як же з'являються і закріплюються ознаки психологічної статі? Різні теорії розглядали цей процес з різних боків.

1. Психоаналіз в основному розвивав погляд З. Фрейда на природу жінок, який полягав в тому, що жінка – це чоловік, позбавлений пеніса. Тому свою енергію жінка витрачає на те, щоб опанувати пенісом в доступній нею формі – через приниження чоловіка або встановлення над ним контролю. Позитивного визначення жіночності Фрейд (як, втім, і багато інших психологів, що в основному вивчали чоловіків) не давав. Звідси – зіставлення полови і вічна боротьба між ними.

Д. Хорні, яскрава представниця психоаналізу, вважала, що причиною недовір'я між підлогами (наявність якого не ставиться під сумнів) є розчарування в надіях на щастя і любов, проекція страхів залежності, позбавлення батьківської любові, що виникають в дитинстві. Конфлікти раннього дитинства можуть призводити до того, що у дівчинки, травмованої розчаруванням в батьку і ревнощами до матері, може виникнути бажання «віднімати» у чоловіка, а не отримувати. Тобто придушення агресії проти чоловіків приводить до порушення жіночності, що виражається найчастішим або в явищі фригідності як відторгнення чоловіка, або в агресії по відношенню до нього. Д. Хорні, втім, вельми критично відносилася до багато чого в класичному психоаналізі, підкреслюючи паралельність ряду його положень «типовим уявленням хлопчиків про дівчаток» (12).

Підсумком взаємного пристосування полови, згідно Д. Хорні, може бути не любов і прихильність, а лише пом'якшення антагонізму і співіснування.

Аналізуючи причини зіставлення полови, психоаналіз апелює до культурних джерел, які відображали амбивалентность відношення до жінки: так, Єва відбулася з ребра Адама, народжувати треба в муках і т.д. Чоловічий страх (також початковий) вкорінений в сексі, оскільки чоловік боїться втратити сексуально привабливу жінку і тому повинен її контролювати, тримати її в рабському стані (та, що дає життя, може і відняти її).

У первісних племенах існувала упевненість в дії жінок на чоловічі геніталії і позбавленні їх сили (страх кастрації), що також приводило до підпорядкування жінок. Крім того, у самців вище сексуальність, чим у самок, що робить чоловічі особини залежними від жіночих (6, 14).

І, нарешті, прагнення до смерті в психоаналізі іноді розглядається як прагнення возз'єднатися з матір'ю. Таким чином, вимальовувалися реальні мотиви боротьби за владу між підлогами, засновані на конфлікті між самовіддачею і самозбереженням.

Істотним кроком в розвитку психоаналітичних уявлень на глибинні основи відносин чоловіків і жінок з'явилося введення К.Г. Юнгом понять анимы і анимуса – несвідомих образів жінки в душі чоловіка і чоловіка в душі жінки, що є узагальненим уявленням про протилежне поле і що полегшує контакт з ним за допомогою неусвідомленого «пізнавання» (14).