4. Оперативне планування поточної діяльності підприємства

В основу повсякденної роботи підприємства покладається оперативний план, який, з одного боку, є завершальною ланкою у системі планування діяльності, а з другого — засобом виконання тактичного плану, основним важелем поточного управління виробництвом. Методи оперативного планування за своєю сутністю не відрізняються від методів складання тактичного плану і, дають більш деталізовану інформацію.

Щодо порядку формування оперативного плану, то він включає два етапи:

• перший — розроблення загального для підприємства оперативного плану;

• другий — коригування окремих складових загального оперативного плану за результатами уточненого попиту.

Як правило, менеджери переважної більшості підприємств використовують двоетапну модель планування з огляду на неостаточну визначеність із майбутніми взаємовідносинами зі споживачами продукції, що виробляється; винятком із цього правила є менеджери, які зуміли сформувати стабільний «портфель замовлень» щонайменше на рік — їм коригувати оперативний план ні до чого.

На першому етапі (розроблення загального оперативного плану) послідовно за ланцюгом вартості формуються його складові — плани виробничого процесу, технічного розвитку, матеріально-технічного постачання, інструментального забезпечення; паралельно з ними обґрунтовуються плани управлінських служб і трудових ресурсів; узагальнювальними планами є фінансовий і комерційний.

Базою розроблення загального оперативного плану є оперативний план виробничого процесу, яким визначаються:

— зміст операцій (виробничих, транспортних, зберігання, контрольних), що складають виробничий процес;

• послідовність (паралельність) і час виконання операцій;

• якісні характеристики незавершеної та кінцевої продукції;

• сировина, матеріали, комплектуючі, паливо, енергія, необхідні для виготовлення продукції згідно з виробничим про­цесом;

• виробничі площі та устаткування, що мають бути задіяні у виробничому процесі, розміщення та продуктивність машин і механізмів;

• інструменти та пристосування для виконання операцій ви­робничого процесу;

• потрібний для здійснення виробничого процесу персонал і його кваліфікація.

Інформація, що міститься в оперативному плані виробничого процесу, дає повну уяву менеджерам з виробництва щодо можливостей використовуваних технологій, активів та персоналу, а також про те, яким чином вони будуть організовувати виготовлення продукції.

• На основі визначених планом виробничого процесу потрібних площ (об'єктів нерухомості) та устаткування розробляється оперативний план технічного розвитку.

Дані оперативного плану технічного розвитку дають змогу інженерно-технічним спеціалістам визначитися із порядком своєї повсякденної роботи щодо забезпечення виробничого процесу.

• Виходячи з потреби в сировині, матеріалах, комплектуючих, паливі, енергії, обґрунтованої оперативним виробничим планом, здійснюється оперативне планування матеріально-технічного постачання.

• Подібно до плану матеріально-технічного постачання склада­ється оперативний план інструментального забезпечення виробництва.

Інформація оперативних планів матеріально-технічного постачання і забезпечення виробництва інструментами є основою подальшої роботи менеджерів із організації, виготовлення, заку­півлі, транспортування, зберігання матеріальних ресурсів та їх запуску у виробництво.

• Виробнича потреба в персоналі є базою оперативного плану­вання трудових ресурсів.

На основі даних плану трудових ресурсів визначається поточна загальна потреба підприємства за категоріями персоналу, способи його найму та використання за професійним призначенням.

Оперативні плани також складаються кожною управлінською службою підприємства і обґрунтовується необхідний по­рядок їх дій з обслуговування виробничо-комерційної діяльності. Крім того, вони обов'язково містять бюджети у вигляді потрібних матеріальних, фінансових і трудових витрат на своє функціонування.

Вартісні показники, пов'язані з ресурсним забезпеченням ви­робництва, узагальнюються в оперативному фінансовому плані, яким встановлюються грошові витрати на:

• виробництво;

• капітальне будівництво, придбання устаткування, ремонт­ні роботи;

- матеріально-технічне та інструментальне забезпечення виробництва;

• персонал;

• дослідження ринку, рекламу та продаж;

• управління підприємством. Крім того, цим планом обґрунтовуються джерела та термін фінансування, а також способи запозичення.

І нарешті, формується оперативний комерційний план. Виходячи з прогнозованих потреб споживачів щодо кількісних, якісних та цінових характеристик продукції підприємства, а також термінів її постачання, оперативним комерційним планом визна­чаються:

• номенклатура та кількість продукції, що може забезпечити виробництво;

• терміни виготовлення продукції виходячи з тривалості ви­робничого циклу і строків поставок матеріальних ресурсів та ін­струментів;

• рівень витрат, як загальних, так і на одиницю продукції.

Після завершення складання загального оперативного плану починається робота з його реалізації. Ключову роль у цій ро­боті відіграють комерційні служби підприємства — саме вони взаємодіють із споживачами, при цьому зовсім не очевидно, що стосунки з ними відповідатимуть розробленому оператив­ному комерційному плану. План — це наміри і можливості підприємства, такі, якими їх бачать менеджери; якщо спожива­чі іншої думки про них, то замовлення на продукцію підприєм­ства не відповідатимуть запланованій номенклатурі та кількос­ті. Але така невідповідність плану фактичній потребі не може бути причиною невиконання замовлень, і менеджери розв'я­зують це протиріччя, переглядаючи оперативний комерційний план.

Починається другий етап оперативного планування — кори­гування окремих складових загального оперативного плану за ре­зультатами уточненого попиту. Вихідним у

цьому процесі є реальний «портфель замовлень» підприємства — на його основі необхідно довести планові завдання до всіх під­розділів щодо виконання ними функцій із забезпечення виготов­лення продукції. Це є прерогативою спеціальної планово-диспет­черської служби, яка:

• доводить інформацію про прийняті комерційними служ­бами замовлення до всіх підрозділів підприємства для того, щоб вони змогли скоригувати відповідні оперативні плани;

• акумулює дані про скориговані задля виконання замовлень складові загального оперативного плану;

— узгоджує наново заплановані заходи для підпорядкування їх єдиній меті — виконанню замовлень і розробляє уточнений оперативний план з виготовлення продукції певної кількості та номенклатури.

Комерційні підрозділи не припиняють своєї діяльності, і до планово-диспетчерської служби замовлення надходять весь час, при цьому незалежно від того — виконані попередні чи ні. Тому служба, окрім оперативного планування, здійснює по­стійний контроль за ходом виробництва продукції, щоб узго­джувати планування виконання нових замовлень із незаверше­ним виробництвом.

9