Ознаки органів держави:

1) формується державою або безпосередньо народом (парла­мент) відповідно до закону і функціонує на його основі;

2) має передбачені конституцією або іншими законами спеці­альні функції, які він здійснює від імені держави;

3) має державно-владні повноваження, які дозволяють йому здійснювати юридично обов'язкові дії (видає нормативні га інди­відуальні акти; здійснює контроль за точним та неухильним ви­конанням вимог, передбачених цими актами; забезпечує і захи­щає ці вимоги від порушень шляхом застосування засобів виховання, переконання, стимулювання, у випадку необхіднос­ті — державного примусу;

4) функціонально взаємодіє з іншими органами у процесі реа­лізації своїх повноважень, керується принципом «дозволено ли­ше тс, що прямо передбачено законом»;

5) складається зі службовців, які перебувають в особливих відносинах між собою та органом: обсяг, порядок використання ними владних повноважень встановлюються законом і отриму­ють конкретизацію у посадових інструкціях, штатних розписах та ін.;

6) має необхідну матеріальну базу — державне майно, свій рахунок у банку, джерело фінансування — державний бюджет;

7) має організаційну структуру (будова за видами окремих служб і кількісним складом), територіальний масштаб діяльності, систему службової підзвітності і службову дисципліну.

З питанням організації та діяльності державного апарату тісно пов'язана теорія поділу влад. Вона належить до тих політико- правових доктрин, що мають складну історію свого становлення і розвитку. Традиційно її пов'язують з ім'ям Ш. .Монтеск'є (1689— 1755), який виробив схему, відповідно до якої влада в державі повинна бути поділена між законодавчими, виконавчими та су­довими органами. Кожна з влад стосовно іншої є самостійна і не­залежна, що виключає можливість узурпації всієї влади в державі якоюсь однією особою чи окремим органом держави. Пізніше Ж.-Ж. Руссо запропонував розглядати ці три влади як особливі явища єдиної найвищої влади всього народу.

Слід зазначит и, що у вітчизняній історії задовго до Монтеск'є були спроби створити конституційний проект незалежної Украї­ни з урахуванням принципу поділу влад, їх єдності і взаємодії («Пакти і Конституції» Пилипа Орлика, 1710 р.): законодавча влада — Генеральна Рада; виконавча влада — гетьман, генераль­на старшина й обрані представники від кожного полку; судова влада «Пакти і Конституції» Пилипа Орлика заклали основні принципи республіканської форми державного правління.

Уперше конституційне закріплення теорія поділу влад дістала в Конституції США 1787 р., в якій від імені всього американсько­го народу були розподілені повноваження органів державної вла­ди — конгресу, президента і підзвітних йому міністерств, судів.

Згідно з Конституцією України єдиним органом законодавчої влади в країні є Верховна Рада.

Вона правомочна розглядати важливі питання, що не входять до компетенції органів державної виконавчої чи судової влади, а також не вирішуються виключно всеукраїнським референдумом. Верховна Рада України складається з 450 депутатів України і працює сесійно. Сесії Верховної Ради України складаються з пленарних засідань комітетів і тимчасових комісій Верховної Ра­ди.

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України згід­но зі ст. 93 Конституції України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

Президент України є главою держави, який виступає від імені держави, гарантує державний суверенітет, територіальну ціліс­ність України, додержання прав і свобод людини і громадянина.

Крім цього статус глави держави передбачає здійснення ним об'єднуючої функції щодо діяльності окремих гілок державної влади, виконання Президентом ролі арбітра між органами зако­нодавчої і виконавчої влади у разі непорозуміння між ними.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Він відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою, підконтрольний та підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Судову владу в Україні здійснюють Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні та місцеві суди, спеціалізо­вані суди.

Особлива роль у системі судової влади належить Конститу­ційному Суду України — єдиному органу конституційної юрис­дикції в Україні, що вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлу­мачення Конституції України та законів України.