Правопис слів іншомовного походження

Слова іншомовного походження пишуться за правилами української мови, однак деякі з них мають свої властивості.

1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні не по­двоюються: сума, протокол, колектив, група, колега, комерсант, клас, комісія, кореспондент, атестат, місія, корупція, конгрес.

2. В окремих назвах подвоєння зберігається: брутто, ванна, манна, панна, мадонна, Голландія, Марокко, Таллінн, Жанна, Інна.

3. У словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш пишеться літера у: брошура, журі, парашут, Жуль Берн.

4. Значних змін зазнало правило «дев'ятки»( д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р). Після цих приголосних у власних назвах пишеться -и-; Крит, Мадрид, Флорида, Корсика, Мексика, Скандинавія, Бразилія, Чилі, Лейпциг, Шри-Ланка, Чикаго тощо.

5. Іменник пальто відмінюється за всіма відмінками української мови: пальто, пальта, пальті, пальтом, у пальті.

6. Велика кількість слів іншомовного походження не відмінюється: алібі, де-факто, де-юре, есе, досьє, фіаско, апріорі, аташе, вето, табу, месьє, портьє, папарацці, імпресаріо, маестро тощо. Проте їх значення доцільно знати. Наприклад:

Алібі - доказ невинності особи у злочині, оскільки вона (особа) у момент його вчинення перебувала в іншому місці.

Есе - короткі наукові нариси, що відзначаються вишуканістю форми.

Досьє - сукупність документів, що стосуються певного питання, справи, особи, а також тека, в якій містяться ці матеріали. Де- юре - згідно із законом, формально.

Де-факто - у міжнародному праві - одна із форм фактичного ви­знання однією державою будь-якої іншої держави чи уряду, що не зу­мовлює встановлення дипломатичних відносин.