8. Структурно реологічні обстановки.

Стр-реолог обстановка – визначається механізмами перетворенням г.п. Ідеалізованасхема стр-реолог розшаруааня з.к. у складчастих областях:1) Епізона; 2) Мезозона; 3) Катазона.

Епізона – структурно реологічна обстановка, що охоплює відносно холодну верхню частину (область) земної кори, у межах котрої дислокаційні перетворення відбуваються в умовах нульового метаморфізму, а в осадових чохлах, крім того, на фоні літифікації осадових порід. Температури розігріву порід у цій обстановці не перевищують кінематичного порогу метаморфічних реакцій, який за А. Міясіро становить 100-150 С, а за думкою інших дослідників, може досягати 300-350 С.

Епізону поділяють на первинну та вторинну.

Первинна епізона – зона до дислокаційних перетворень яких потрапляють породи, які знаходяться на місці свого утворення та ніколи не перебували в умовах дислокаційних перетворень в інших зонах.

Вторинна епігона – виділяють для порід, які попередньо пройшли перетворення в мезозоні або катозоні.

Мезозона – області земної кори, у межах яких дислокаційні перетворення відбуваються в Р-Т умовах зеленосланцевої та епідот-амфіболітової фації метаморфізму, або в супроводі низько- та середньо температурного метасоматозу. Їй відповідають температури приблизно від 100-150 С до 550-600 С. У породах. Які містять вільний кварц (кварцити, граніти) нижня температурна межа всієї зони відповідає межі α-β-переходу кварца – 573 С. вище котрої різко зростає текучість цього мінерала.

Катазона – охоплює області земної кори, у межах яких дислокаційні перетворення відбуваються в Р-Т умовах, що відповідають амфіболітовій та гранулітовій фаціям метаморфізму, а також умовам роговикової фації високотемпературного метасоматозу. У складі катазони виділяють верхню (амфіболітову), нижню (гранулітову) та локальну ката зону.

9. Шар та типи шаруватості.

Шар-це первинне геолог. тіло, плитоподібної чи близької до такої форми,які скл.гір.породою певного складу та обмежений двома чи більше гірс.поверхнями,які відділяють від перекриваючих і підстиляючих шарів. Якщо,шар швидко виклинюється,то його наз.лінзою.

Шаром (верствою)називають більш-менш однорідну первинно відокремлену породу,обмежену поверхнями нашарування.

Шаруватість-це послідовність шарів різного складу і віку.

Шаруватість под.на такі типи:

1)паралельна ш.-ф-ся у спокійному середовищі.Ця форма близька до плитоподібної,тобто поверхні нашарування майже паралельні між собою.Така шаруватість характерна для відкладів шельфу і глибоководних зон моря,а також озер.

2)хвиляста-має хвилясті поверхні шарів,ф-ся при знакозмінних рухів середовищ осадко накопичення.

3)коса-характеризується гострокутним зчленуванням окремих пачок шарів.Виникає така шаруватість при русі осадко утворюючого середовища в певному напрямку,що ,наприклад характерно для річок та еолових форм.

4)лінзоподібна-х-ся різноманіттям форм шарів та різкою змінею потужнасті на незначній відстані.Така шаруватість утв.при стрімкій зміні швидкості й напрямку руху осадового матеріалу у водному та повітряному середовищах.Вона характерна для припливно-відпливних ділянок морів і океанів.