Поняття про діяльність

Розвиток особистості дитини, таким чином, здійснюється внаслідок її власної діяльності. Під людською діяльністю розуміють свідому активність, що виявляється в системі дій та операцій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Діяльність як специфічний вид людської активності спрямована на пізнання і творче перетворення оточуючої дійсності, включаючи в неї саму людину та умови її існування. Діяльність людини має такі найважливіші характеристики: мотив, мету, предмет, структуру і засоби. Діяльність – основа розвитку особистості

У своїх міркуваннях щодо психічних явищ Л.С. Виготський наголошував на ролі спільної діяльності для розвитку психіки людини. Він показав, що внутрішні психічні процеси є перетвореними формами зовнішньої колективної діяльності людей, наслідком їх співробітництва. Д.Б. Ельконін вважав, що психічний розвиток протікає у формі оволодіння дитиною діяльностями двох типів: такими, в рамках яких здійснюється орієнтація в основних смислах людської діяльності та освоєння цілей, мотивів і норм взаємин між людьми (безпосередньо-емоційне спілкування немовляти з дорослим, рольова гра дошкільнят, інтимно-особистісне спілкування підлітків), та іншими, в яких освоюються суспільно вироблені способи дій з предметами і еталони виділення в предметах тих чи інших сторін (маніпулятивно-предметна діяльність дитини раннього віку, учбова діяльність молодших школярів, учбово-професійна діяльність старших школярів). Невідповідність потребно-мотиваційної сфери дитини, яка формується через діяльності першого типу, та її операційно-технічних можливостей, якими дитина оволодіває через діяльності другого типу, і складає визначальну рушійну суперечність психічного розвитку дитини.

Поняття про провідну діяльність

Посилення названої розбіжності викликає зміну провідної діяльності, тобто таку, в якій передусім і формуються необхідні для її подолання психічні новоутворення. О.М. Леонтьєв виділяє такі ознаки провідної діяльності:

по-перше, у формі провідної діяльності виникають і диференціюються нові види діяльності;

по-друге, в ній перебудовуються і формуються окремі психічні функції;

по-третє, вона визначає зміни особистості.

Кожному періоду дитинства відповідає своя провідна діяльність. Д.Б. Ельконін називає провідною діяльністю для немовлят безпосередньо-емоційне спілкування з дорослим, для дітей раннього віку - предметно-маніпулятивну діяльність, у дошкільному періоді - рольову гру, для молодших школярів - учбову діяльність, для підлітків - інтимно-особистісне спілкування, для періоду ранньої юності учбово-професійну діяльність. Таке визначення провідних видів діяльності не є загальноприйнятим. Так, приміром, Д.І. Фельдштейн вважає, що провідною діяльністю для підліткового віку є розгорнута суспільно корисна діяльність у всіх її формах (трудова, суспільно-організаційна, художня, спортивна, учбова). М.С. Каган настоює, що для періоду ранньої юності провідною є ціннісно-орієнтаційна діяльність свідомості, пошук смислу життя, самостійне визначення всіх моральних, політичних і естетичних ідеалів та ін. Зауважимо, що в усіх цих підходах вказується на різні суперечності, але всі вони, без сумніву, є джерелом особистісного розвитку.