Тема 7. Інноваційні процеси на підприємстві

7.1. Загальна характеристика нововведень

7.2. Технічний розвиток підприємства

7.3. Організаційний розвиток на підприємстві

7.4. Інвестиційне забезпечення інноваційних процесів

7.1. Загальна характеристика нововведень

Досягнення науково-технічного прогресу поширюються у виробництві у формі інновацій. Поняття "інновація" (російською мовою - "нововведения") походить від англійського слова innovation, що в перекладі з англійського означає "введення новацій" (нововведення). Під нововведенням розуміється новий порядок, новий метод, нова продукція чи технологія, нове явище. 

Процес використання нововведення, пов'язаний з його придбанням (одержанням), відтворенням і реалізацією в матеріальній сфері суспільства, представляє собою інноваційний процес. Інноваційні процеси зароджуються в окремих галузях науки, а завершуються – в сфері суспільного виробництва, викликаючи в ній прогресивні, якісно нові зміни. 

Інновації можуть відноситися як до техніки та технології, так і до форм організації виробництва і управління. Усі вони тісно взаємозалежні і є якісними рівнями в розвитку продуктивних сил, підвищенні ефективності виробництва. Із урахуванням предмета інновацій розрізняють наступні їх види:

• продуктово-технологічні (виявляються у формі нових продуктів і технологій їх виготовлення. Вони є основою технологічного прогресу і технічного переозброєння виробництва);

• організаційні (освоєння нових форм і методів організації виробництва та праці, а також інновації, що припускають зміни співвідношення сфер впливу (як по вертикалі, так і по горизонталі) структурних підрозділів, соціальних груп або окремих осіб)).

7.2. Технічний розвиток підприємства

Технічний розвиток підприємства — це процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, орієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності. Метою продуктово-технологічних інновацій є:

• зниження конструктивно-технологічної складності виробів за рахунок конструкційних нововведень;

• зниження матеріалоємності виробів за рахунок застосування нових матеріалів;

• комплексна механізація й автоматизація технологічних процесів;

• зниження технологічної трудомісткості виробів за рахунок наукової організації праці;

• регулювання процесів управління виробництвом на основі електроніки та комп'ютерної техніки тощо. 

Розвиток техніко-технологічної бази підприємства здійснюється за рахунок модернізації обладнання, технічного переозброєння, реконструкції та розширення, нового будівництва. Вибір конкретного напрямку технічного розвитку підприємства проводиться на основі результатів аналізу й оцінки техніко-організаційного рівня виробництва.

Основними показниками такої оцінки є:

• ступінь охоплення робітників механізованою й автоматизованою працею; 

• технічна оснащеність праці (фондоозброєність й енергооснащеність праці);

• частка нових технологій у трудомісткості продукції;

• середній вік застосовуваних технологічних процесів;

• коефіцієнт використання сировини та матеріалів (вихід готової продукції з одиниці сировини);

• потужність (продуктивність) обладнання;

• середній термін експлуатації обладнання;

• коефіцієнт фізичного зношення обладнання;

• частка технічно й економічно застарілого обладнання в загальній його кількості;

• рівень утилізації відходів виробництва тощо. 

Управління технічним розвитком підприємства має включати такі етапи:

• встановлення цілей і виявлення пріоритетів;

• вибір напрямків технічного розвитку;

• оцінка ефективності можливих варіантів рішень;

• складання програми технічного розвитку;

• корегування плану та контроль за виконанням передбачених програмою заходів.