- •Вікова психологія як наука, її предмет та основні завдання.
- •2. Взаємозв’язок вікової психології з іншими науками.
- •3.Принципи досліджень у віковій психології
- •4.Класифікація методів вікової психології: організаційні, емпіричні, методи обробки та інтерпретації даних.
- •5.Емпіричні методи у віковій психології (спостереження, експеримент, бесіда, опитування, тестування, проективні методи, аналіз продуктів діяльності і ін.).
- •6.Передумови виникнення вікової психології як самостійної науки: основні досягнення періоду Античності, Середньовіччя, епохи Відродження та Нового часу.
- •7.Біогенетичний підхід до вивчення розвитку психіки в онтогенезі в кінці 19 на початку 20 століття (с.Холл, к.Бюллер, е.Клапаред).
- •Біогенетичний напрям
- •8.Соціогенетичний підхід до розвитку психіки в онтогенезі в психології кінця 19 початку 20 століття (е.Дюркгейм, п.Жане, Дж.Уотсон).
- •Соціогенетичний напрям
- •9. Теорія конвергенції двох факторів в.Штерна
- •10. Новітні досягнення в віковій психології за рубежем (а.Валлон, ж.Піаже і ін.)
- •11. Розвиток вікової психології в дореволюційний період в Росії.
- •12. Теорія культурно-історичного розвитку вищих психічних функцій л.С.Виготського Теорія розвитку вищих психічних функцій
- •13. Дослідження проблем вікової психології за кордоном (з.Фрейд, а.Фрейд, е.Еріксоні ін.).
- •14. Поняття про психічний розвиток в сучасній психології. Аналіз основних концепцій психічного розвитку.
- •15.Основні фактори психічного розвитку.
- •Біологічна основа як фактор розвитку психіки, її складові компоненти
- •16. Біологічні передумови психічного розвитку
- •17. Значення соціальних факторів у розвитку психіки. Вплив навчання та виховання.
- •18.Діяльність як умова та засіб психічного розвитку дитини (спілкування, гра, пізнання, праця).
- •19. Проблема співвідношення навчання та розвитку: критичний аналіз основних наукових підходів.
- •20. Поняття про рівень актуального та зону найближчого розвитку.
- •21. Проблема вікової періодизації, основні принципи періодизації вікового розвитку
- •22.Критерії вікової періодизації.
- •23.Вікові кризи та стабільні періоди розвитку.
- •24. Поняття про провідну діяльність у віковій психології. Провідна діяльність і віковий період.
- •25. Психічні новоутворення як критерій вікової періодизації
- •26. Періодизація психічного розвитку за д.Б.Ельконіним.
- •27 Періодизація психічного розвитку за е.Еріксоном.
- •28.Стадії та закономірності соціалізації за а.В.Петровським
- •29. Особливості психічного розвитку дитини на пренатальній стадії. Основні періоди пренатальної стадії розвитку.
13. Дослідження проблем вікової психології за кордоном (з.Фрейд, а.Фрейд, е.Еріксоні ін.).
Теоретичні формулювання Е. Еріксона (1902-1994) стосуються винятково розвитку его, хоча він і стверджував, що його ідеї не більш, ніж подальший систематичний розвиток концепції Фрейда про психосексуальний розвиток у світлі нових відкриттів у соціальних і біологічних науках. Проте Е.Еріксон рішуче відійшов від класичного психоаналізу за чотирма важливими пунктами. у Фрейда і Еріксона різні погляди на природу і розв'язання психосексуальних конфліктів. Метою Фрейда було розкриття сутності й особливостей впливу на особистість несвідомого психічного життя, а також пояснення того, як рання травма може призвести до психопатології в зрілості. Еріксон бачив своє завдання в тому, щоб привернути увагу до здатності людини переборювати життєві труднощі психосоціального характеру, стверджуючи, що кожна особиста і соціальна криза є свого роду викликом долі, що спрямовує особистість до розвитку.
У деяких питаннях ідеям Еріксона і Фрейда властива теоретична єдність. Наприклад, обидва теоретики сходяться в тому, що стадії розвитку особистості наперед визначені, і порядок їх перебігу є незмінним. Еріксон також визнає біологічні і сексуальні основи всіх мотиваційних і особистісних диспозицій та приймає фрейдівську структурну модель особистості.
Основний вклад Еріксона у вивчення особистості полягає в тому, що, поряд із фрейдівськими стадіями психосексуального розвитку, він показав, що людина одночасно проходить стадії психосоціального розвитку і стадії розвитку его, та довів, що розвиток особистості продовжується все життя і кожна стадія розвитку може мати як позитивний, так і негативний результат.
14. Поняття про психічний розвиток в сучасній психології. Аналіз основних концепцій психічного розвитку.
Проблема психічного розвитку дитини є центральною у віковій і педагогічній психології, неоднозначно розв'язувалась протягом всього періоду становлення цих галузей психології та має вирішальний вплив на стратегію побудови навчально-виховногоо процесу.
Перш за все, слід уточнити, в чому полягає принципова відмінність поняття "розвиток" від інших змін об'єктів та зміст і специфіку психічного розвитку дитини.
Об'єкти можуть змінюватись, але не розвиватись. Кількісні зміни об'єкта визначаються параметрами "більше-менше", перебігають у часі і вимірюються його координатами. Прикладами кількісних змін є: у фізичному плані — збільшення органів, ваги тіла, швидкості рухів; у психічному — збільшення кількості навичок, знань, словникового запасу, розширення обсягу уваги, сприймання, пам'яті і т.д.
Але за цими процесами кількісного накопичення можуть відбуватись і інші явища та суттєві зміни в структурі процесів, які називаються розвитком.
Розвиток, перш за все, характеризується якісними змінами появою новоутворень, нових механізмів, процесів, структур.
Розвиток — це складний інволюційно-еволюційний поступальний рух, в ході якого відбуваються прогресивні і регресивні інтелектуальні, особистісні, поведінкові, діяльнісні зміни в самій людині. (Л.С.Виготський, Б.Г.Ананьєв).
Виділяють такі типи розвитку (за Л.С.Виготським):
1. Преформований. 2. Непреформований.
Преформований тип розвитку — це такий тип, коли є чітко визначені, закріплені і зафіксовані стадії та кінцевий результат розвитку. Прикладом такого типу є ембріональний розвиток.
Непреформований тип розвитку не визначений наперед. На нашій планеті він більш поширений: це й розвиток Галактики, Землі, біологічна еволюція, розвиток суспільства, а також процес психічного розвитку дитини.
Онтогенез — це індивідуальний розвиток організму від стадії запліднення до кінця індивідуального життя. Розвиток не зупиняється до кінця самого життя, змінюючись лише за напрямком, інтенсивністю, характером та якістю. Загальними характеристиками розвитку (за J1.I. Анциферовою) є: незворотність, прогрес/регрес, нерівномірність, збереження попереднього в новому, єдність змінення і збереження. Розвиток психічних функцій здійснюється нерівномірно (то швидше, то сповільнюється) і асинхронно (якщо розвиток одних прискорюється, то в той же час розвиток інших стає повільнішим).
Розвиток людини — це надзвичайно складний процес, в якому змінюються одночасно, системно та нерівномірно різні сфери людського буття: почуття, інтелект, поведінка, свідомість.