- •Вікова психологія як наука, її предмет та основні завдання.
- •2. Взаємозв’язок вікової психології з іншими науками.
- •3.Принципи досліджень у віковій психології
- •4.Класифікація методів вікової психології: організаційні, емпіричні, методи обробки та інтерпретації даних.
- •5.Емпіричні методи у віковій психології (спостереження, експеримент, бесіда, опитування, тестування, проективні методи, аналіз продуктів діяльності і ін.).
- •6.Передумови виникнення вікової психології як самостійної науки: основні досягнення періоду Античності, Середньовіччя, епохи Відродження та Нового часу.
- •7.Біогенетичний підхід до вивчення розвитку психіки в онтогенезі в кінці 19 на початку 20 століття (с.Холл, к.Бюллер, е.Клапаред).
- •Біогенетичний напрям
- •8.Соціогенетичний підхід до розвитку психіки в онтогенезі в психології кінця 19 початку 20 століття (е.Дюркгейм, п.Жане, Дж.Уотсон).
- •Соціогенетичний напрям
- •9. Теорія конвергенції двох факторів в.Штерна
- •10. Новітні досягнення в віковій психології за рубежем (а.Валлон, ж.Піаже і ін.)
- •11. Розвиток вікової психології в дореволюційний період в Росії.
- •12. Теорія культурно-історичного розвитку вищих психічних функцій л.С.Виготського Теорія розвитку вищих психічних функцій
- •13. Дослідження проблем вікової психології за кордоном (з.Фрейд, а.Фрейд, е.Еріксоні ін.).
- •14. Поняття про психічний розвиток в сучасній психології. Аналіз основних концепцій психічного розвитку.
- •15.Основні фактори психічного розвитку.
- •Біологічна основа як фактор розвитку психіки, її складові компоненти
- •16. Біологічні передумови психічного розвитку
- •17. Значення соціальних факторів у розвитку психіки. Вплив навчання та виховання.
- •18.Діяльність як умова та засіб психічного розвитку дитини (спілкування, гра, пізнання, праця).
- •19. Проблема співвідношення навчання та розвитку: критичний аналіз основних наукових підходів.
- •20. Поняття про рівень актуального та зону найближчого розвитку.
- •21. Проблема вікової періодизації, основні принципи періодизації вікового розвитку
- •22.Критерії вікової періодизації.
- •23.Вікові кризи та стабільні періоди розвитку.
- •24. Поняття про провідну діяльність у віковій психології. Провідна діяльність і віковий період.
- •25. Психічні новоутворення як критерій вікової періодизації
- •26. Періодизація психічного розвитку за д.Б.Ельконіним.
- •27 Періодизація психічного розвитку за е.Еріксоном.
- •28.Стадії та закономірності соціалізації за а.В.Петровським
- •29. Особливості психічного розвитку дитини на пренатальній стадії. Основні періоди пренатальної стадії розвитку.
15.Основні фактори психічного розвитку.
На фоні типових, загальних для всіх людей факторів психічного розвитку проявляються специфічні умови становлення особистості. Так, загальний фактор - соціальне середовище - проявляється через конкретні умови соціалізації певного індивіда, зокрема впливу його родини, психологічного мікроклімату в ній, характеру стосунків, змісту сімейного виховання тощо.
Виокремлюються такі фактори психічного розвитку, як біологічний, соціальний та активність самої особистості.
Рис. 1.8. Фактори психічного розвитку людини
Біологічна основа як фактор розвитку психіки, її складові компоненти
На основі взаємозв'язку психічного розвитку людини зі зростанням і дозріванням її організму розгортається дія першого фактору становлення особистості - біологічної основи.
Біологічний фактор психічного розвитку - базові індивідні властивості людини, що виступають основою, вихідним чинником становлення особистості
Соціальний фактор психічного розвитку - сукупність зовнішніх суспільних умов, з якими індивід взаємодіє в ході становлення своєї особистості
Особистість, що формується, не є пасивним продуктом взаємодії біологічного та соціального факторів. Взаємодія цих факторів реалізується через активність дитини.
Активність особистості - умова і результат психічного розвитку індивіда, що виявляється в його діяльності
16. Біологічні передумови психічного розвитку
Біологізаторські концепції розглядають психічне як лінійну функцію розвитку організму, як те, що слідує за цим розвитком. Усі особливості психічних процесів, станів і властивостей людини визначаються особливостями біологічної структури, а їх розвиток підпорядковується виключно біологічним законам. Нерідко при цьому використовуються закони, відкриті при вивченні тварин, які не враховують специфіки розвитку людського організму. У цих концепціях часто використовують основний біогенетичний закон — закон рекапітуляції для пояснення психічного розвитку. Згідно з цим законом, у розвитку індивіда відтворюється в головних рисах еволюція виду, до якого цей індивід належить. Крайнім виявом даної позиції є твердження про те, що психічне як самостійне явище в природі не існує, оскільки всі психічні явища можна описати і пояснити за допомогою біологічних (фізіологічних) понять. Слід зазначити, що така точка зору досить поширена серед фізіологів, і її дотримувався і І.П.Павлов.
17. Значення соціальних факторів у розвитку психіки. Вплив навчання та виховання.
У рамках соц концепцій стверджується, що психічний розвиток індивіда є скороченим відтворенням основних ступенів процесів історичного розвитку суспільства, насамперед розвитку його духовного життя, культури. Сутність подібних концепцій можна знайти у В.Штерна. На його думку, принцип рекапітуляції охоплює й еволюцію психіки тварин, й історію духовного розвитку суспільства. Він писав: „Людський індивід у перші місяці періоду немовляти з переважанням нижчих почуттів, з неосмисленим рефлекторним та імпульсивним існуванням знаходиться на стадії ссавця; у другому півріччі, розвинувши діяльність хапання і різнобічного наслідування, він досягає розвитку вищого ссавця — мавпи, і на другому році, оволодівши вертикальною ходою і мовою, — елементарного людського стану. У перші п'ять років гри і казок він стоїть на ступені первісних народів. Потім іде вступ до школи, більш напружене впровадження в соціальне ціле з певними обов'язками — онтогенетична паралель вступу людини в культуру з її державними та економічними організаціями. У перші шкільні роки простий зміст античності і старозаповітного світу найбільш адекватний дитячому духу, середні роки носять риси фанатизму християнської культури, і тільки в періоді зрілості досягається духовна диференціація, яка відповідає стану культури нового часу".
Безумовно, людина народжується як представник певного біологічного виду. Водночас людина після народження виявляється в певному соціальному оточенні і тому розвивається не тільки як біологічний об'єкт, але й як представник певного суспільства. Ці дві тенденції відображаються в закономірностях розвитку людини, знаходяться в постійному взаємозв'язку.Результати численних досліджень свідчать про те, що вихідною передумовою психічного розвитку індивіда є його біологічний розвиток. Індивід народжується з певним набором біологічних властивостей і фізіологічних механізмів, які виступають підґрунтям його психічного розвитку. Але ці передумови реалізуються лише в умовах людського суспільства.