Класифікація.
I. Стенокардія напруження.
Стенокардія, яка вперше виникла.
Стабільна стенокардія напруження (вказати функціональний клас хвороби від І до IV).
Прогресуюча стенокардія напруження.
II. Стенокардія спокою, в тому числі особлива стенокардія Принцметалла.
Стабільна стенокардія напруження поділяється на функціональні класи:
Хворий добре переносить звичайні фізичні навантаження. Напади стенокардії виникають лише при надмірному навантаженні.
Незначне обмеження звичайної фізичної активності. Ангінозні напади виникають при ходьбі по рівній місцевості в нормальному темпі на відстань понад 500 м або при підніманні по сходах більше ніж на один поверх. Імовірність появи нападів збільшується при ходьбі в холодну погоду, проти вітру, при емоційному збудженні, в ранкові години.
Значне обмеження звичайної фізичної активності. Напади виникають при ходьбі по рівній місцевості в нормальному темпі на відстань 100-500 м, при під підняті на 1 поверх. Нерідко напади виникають під впливом тільки психоемоційного збудження, від холодного вітру, морозу.
IV. Стенокардія виникає при невеликих фізичних навантаженнях, при ходьбі по рівній місцевості на відстань до 100 м, при перенесенні 2-3 кг вантажу. Хворі не можуть підніматись по сходах.
Нечасті напади стенокардії в стані спокою не є обов'язковими критеріями віднесення хворого до IV функціонального класу.
Клініка.
Основним клінічним симптомом стенокардії є загруднинний біль. Він переважно починається за верхньою або середньою частиною груднини і розповсюджується в усі боки. Рідше біль локалізується ліворуч від груднини та в епігастрії. За характером він може бути різноманітним: стискаючим, пекучим, ріжучим. Надійною ознакою стенокардичного болю є симптом "стиснутого кулака", коли хворий під час опису своїх відчуттів кладе свій кулак або долоню на груднину.
Інтенсивний біль може супроводжуватись відчуттям страху смерті. Еквівалентом нападу стенокардії бувають відчуття тяжкості, стискання за грудниною, нестача повітря, іноді - загального дискомфорту. Нерідко напади стенокардії супроводжуються задишкою, нудотою, блюванням, підсиленим потовиділенням, іноді - серцебиттям і запамороченням. Характерною для стенокардії є лівобічна іррадіація болю - в ліве плече, руку, лопатку, міжлопатковий простір, шию, обличчя, щелепу, зуби. Чим тяжчий напад, тим ширша зона ірадіації. У деяких випадках біль поширюється одночасно на обидві руки, зрідка - тільки в праву лопатку, руку, ногу. Іррадіація болю при стенокардії відповідає розповсюдженню больового подразнення від серця через спинномозкові нерви VII шийного і I-V грудних сегментів спинного мозку (зони Захар'їна-Геда). Подразнення від серця ідуть через сегменти і переходять на відцентрові нерви за принципом вісцеросенсорного рефлексу.
Тривалість ангінозного нападу при стенокардії майже завжди становить понад 1 хв, звичайно менше 15 хвилин. Для стенокардії характерне швидке припинення болю після прийняття нітрогліцерину (через 1-2 хв). Швидше він знімається у вертикальному положенні тіла. Тривалий напад (більше ніж 1/ 2-1 год) може закінчитись розвитком інфаркту міокарда.
Досить характерним є загальний стан хворого під час розвитку стенокардії. Він зупиняється, намагається зберегти нерухоме положення. Обличчя переважно стає блідим, має страдницький вираз. Деколи, навпаки, воно червоніє, стає збудженим. Кінцівки в більшості випадків холодні. Пульс часто буває сповільненим, ритмічним, проте можуть спостерігатись помірна тахікардія, екстрасистолія та інші порушення ритму. AT переважно помірно підвищується. Межі серця і дані аускультації під час нападу звичайно не змінюються, може відзначатись зниження звучності серцевих тонів. Температура тіла залишається нормальною.
Перебіг. За клінічним перебігом виділяють стенокардію напруження, яка виникає під час фізичного або психічного навантаження (коли серцевий м'яз потребує більшого кровопостачання), і стенокардію спокою.
Перебіг стенокардії напруження може бути стабільним, якщо напади виникають при однотипних обставинах, а їх частота залежить від навантажень хворого, і нестабільним (прогресуючим), коли напади стають частішими, більш тяжкими, тривалими.
Лабораторні дані під час нападу не змінюються. Але у хворих на стенокардію може бути підвищена концентрація в крові загального холестерину, ліпопротеїдів низької і дуже низької густини (бета- і пребета ліпопротеїди), тригліцеридів. Крім того, можуть відзначатись зміни в коагулограмі - підвищення активності згортальної системи крові.
Лікування. Обов'язковими складовими лікувальної програми є боротьба з чинниками ризику (усунення фізичних і психоемоційних перенавантажень припинення куріння, вживання алкоголю, нормалізація маси тіла і дотримання певної малоенергетичної гіпохолестеринової дієти з низьким вмістом солі).
Метою медикаментозного лікування є поліпшення коронарного кровообігу, реологічних властивостей крові, метаболізму в серцевому м'язі. Основними принципами лікування стенокардії є:
1) своєчасне зняття больового нападу (найбільш ефективно припиняє стенокардичний біль нітрогліцерин, так званий "король" антиангінальних засобів);
2) попередження нападу стенокардії (з цією метою застосовують препарати пролонгованої дії: сустак, нітронг, нітросорбід тощо; мазь і пластир - нітродер'м; нітро-диск; бета-адреноблокатори -анаприлін, метопролол, атенолол тощо; антагоністи кальцію - верапаміл, ніфедипін, коринфар, адалат тощо);
3) попередження тромбоутворення (антикоагулянти - гепарин і дезагреганти -аспірин, курантил, трентал).
Лікування, що покращує якість життя: транслюмінальна коронарна ангіопластика (балонна дилатація коронарних артерій); операція аорто-коронарного шунтування.