- •Тема 3 : Прокурорський нагляд за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства
- •1) Повноваження прокурора з нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства.
- •5) Прокурорський нагляд за додержанням строків досудового слідства, дізнання і тримання під вартою.
- •2. Нагляд за додержанням законів при прийманні, реєстрації та вирішенні заяв
- •3. Нагляд прокурора за додержанням законів при порушенні кримінальної справи
- •5) Вжиття заходів до усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяли; притягнення винних посадових осіб до встановленої законом відповідальності;
- •6) Прав і законних інтересів учасників процесу.
- •4) Прокурорський нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства під час затримання підозрюваних у вчиненні злочину.
- •5. Прокурорський нагляд за додержанням строків досудового слідства, дізнання і тримання під вартою.
- •6. Прокурорський нагляд за додержанням вимог закону щодо участі захисника на досудових стадіях провадження у кримінальних справах
- •7) Нагляд прокурора за законністю та обґрунтованістю притягнення особи як обвинуваченого.
4) Прокурорський нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства під час затримання підозрюваних у вчиненні злочину.
Забезпечення законності затримання осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, є пріоритетним завданням прокурорського нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства. Затримання за підозрою у вчиненні злочину - передбачене законом обмеження конституційного права громадянина і людини на свободу і особисту недоторканість, причому, як таке, що допускається без судового рішення і санкції прокурора. Виконане з дотриманням правил закону, воно є дієвим засобом зупинення злочинної діяльності, створює умови для успішного розслідування, тому на практиці є доволі розповсюдженим явищем.
Внаслідок відсутності таких гарантій, як санкція прокурора або постанова судді, доволі часто виникають труднощі щодо правильного вирішення питання про наявність підстав для затримання, допускаються помилки, а інколи і завідомо незаконні затримання. Попередити незаконні та безпідставні затримання підозрюваних прокурор практично не може. Про затримання йому стає відомо лише після того, як воно проведене, хоча й негайно, як це зазначено у статті 106 КПК України.
Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання або слідчий:
1) звільняє затриманого - якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог закону;
2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою;
3) доставляє затриманого до судді з поданням, погодженим з прокурором, про обрання щодо затриманого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Ці 72 години потрібні, окрім іншого, і для того, щоб прокурор мав можливість вивчити матеріали кримінальної справи, допитати, у разі потреби, підозрюваного, дати вказівку щодо надання йому додаткових даних про затримання тощо. У кожному разі прокурор повинен переконатись в тому, що затримання є законним і обґрунтованим.
Для цього він повинен з'ясувати такі питання:
- чи порушено кримінальну справу, у якій застосовувалось затримання підозрюваного?
- чи компетентною особою (посадовою особою органу дізнання або слідчим, у провадженні яких знаходиться кримінальна справа) прийнято рішення про затримання підозрюваного?
- чи дотримані вимоги статей 106, 106-1, 107, 115 КПК під час реалізації затримання підозрюваного?
Підставами затримання, виходячи зі змісту закону, виступають фактичні дані, що дозволяють підозрювати особу у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі за умови:
1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;
2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;
3) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі буде виявлено очевидні сліди злочину.
Як бачимо, цей перелік містить доволі чіткі вказівки щодо підстав для затримання, що дозволяє прокурору дати правильну оцінку обґрунтованості цього заходу процесуального примусу. Позитивно це питання вирішується, коли у матеріалах справи є достатні дані (рапорти працівників міліції; письмові пояснення громадян; протоколи їх допитів про те, що підозрюваного застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; прямі вказівки очевидців та потерпілих (у поясненнях, протоколах допиту) на затриманого як особу, що саме вона на їх очах вчинила злочин; виявлено очевидні сліди на підозрюваному, його одязі або в його житлі (під час огляду місця події, освідування, обшуку тощо).
Коли підставами затримання слугували інші дані, прокурору потрібно з'ясувати, чи мала місце котрась із додаткових підстав (умов), передбачених законом для таких випадків:
1) особа намагалась втекти;
2) в особи немає постійного місця проживання;
3) особу підозрюваного не встановлено.
Закон залишив без уваги, що може слугувати мотивом для затримання. У процесуальній літературі мотив затримання визначається як потреба зупинити злочинну діяльність підозрюваного, унеможливити його переховування від слідства чи дізнання, позбавити його можливості завадити встановленню істини у справі.
За відсутності передбачених законом підстав і мотивів прокурор визнає рішення про затримання підозрюваного неправомірним і своєю постановою звільняє його з-під варти, а також ставить питання про відповідальність винної в порушенні закону посадової особи.
У випадках, коли підстави та мотиви для затримання були, але порушувались інші вимоги закону (затримання виконано до порушення кримінальної справи або посадовою особою, яка не прийняла справу до свого провадження; недотримані правила щодо складення протоколу тощо), прокурор реагує поданням. Коли ж затримання було завідомо незаконним, тобто наявні ознаки злочину, передбаченого ст. 371 КК України, прокурор порушує кримінальну справу.