- •Тема 3 : Прокурорський нагляд за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства
- •1) Повноваження прокурора з нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства.
- •5) Прокурорський нагляд за додержанням строків досудового слідства, дізнання і тримання під вартою.
- •2. Нагляд за додержанням законів при прийманні, реєстрації та вирішенні заяв
- •3. Нагляд прокурора за додержанням законів при порушенні кримінальної справи
- •5) Вжиття заходів до усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяли; притягнення винних посадових осіб до встановленої законом відповідальності;
- •6) Прав і законних інтересів учасників процесу.
- •4) Прокурорський нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства під час затримання підозрюваних у вчиненні злочину.
- •5. Прокурорський нагляд за додержанням строків досудового слідства, дізнання і тримання під вартою.
- •6. Прокурорський нагляд за додержанням вимог закону щодо участі захисника на досудових стадіях провадження у кримінальних справах
- •7) Нагляд прокурора за законністю та обґрунтованістю притягнення особи як обвинуваченого.
7) Нагляд прокурора за законністю та обґрунтованістю притягнення особи як обвинуваченого.
Забезпечення виконання кримінально-процесуального законодавства, яке регламентує діяльність органів досудового розслідування щодо пред'явлення обвинувачення, виступає одним із найважливіших завдань прокурорського нагляду. Закон зобов'язує прокурорів слідкувати за тим, щоб жодного громадянина не було піддано незаконному і необґрунтованому притягненню до кримінальної відповідальності, а пред'явлення обвинувачення здійснювалось тільки в точній відповідності з установленим процесуальним порядком.
Наглядаючи за виконанням закону, який регламентує притягнення особи як обвинуваченого, прокурор має право:
- вимагати від органів дізнання і досудового слідства кримінальні справи для перевірки законності та обґрунтованості пред'явленого у їх межах обвинувачення;
- брати участь у пред'явленні обвинувачення та допиті обвинуваченого;
- давати вказівки про притягнення особи як обвинуваченого у справі, кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення;
- усувати слідчого від подальшого розслідування, якщо він діяв із порушенням закону;
- особисто пред'являти обвинувачення, не приймаючи справи до свого провадження;
- скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови про притягнення особи як обвинуваченого;
- закривати кримінальні справи (ст.ст.213, 214 КПК). Прокурорський нагляд повинен бути скерований, як на це неодноразово наголошувалось у наказах Генерального прокурора, у першу чергу, на недопущення фактів безпідставного притягнення громадян до кримінальної відповідальності.
У законі немає прямих вказівок на те, щоб кожен акт притягнення особи як обвинуваченого негайно перевірявся прокурором. Така перевірка, зазвичай, поєднується із оцінкою правильності інших процесуальних рішень, головно - обрання запобіжного заходу взяття під варту і завершення розслідування складенням обвинувального висновку. Обґрунтованість пред'явленого обвинувачення частіш за все спеціально перевіряється тоді, коли є скарга обвинуваченого, його родичів або захисника.
Правильність рішення слідчого щодо потреби обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту перевіряється прокурором у кожному разі, оскільки це рішення повинно бути у формі подання до суду, яке має бути обов'язково узгоджене з наглядаючим прокурором. При вирішенні цього питання, згідно з ст. 165-2 КПК прокурор зобов'язаний ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для взяття під варту, перевірити законність одержання доказів, їх достатність для обвинувачення.
У справах, в яких не застосовувався запобіжний захід у вигляді взяття під варту, законність і обґрунтованість притягнення особи як обвинуваченого перевіряється прокурором, як правило, або під час затвердження обвинувального висновку, або при дачі згоди на скерування слідчим до суду постанови про звільнення особи від відповідальності в порядку ст.ст. 7-1 - 10, 11-1 КПК.
У зміст нагляду входить також скасування прокурором вказівок начальника слідчого підрозділу про притягнення особи як обвинуваченого, кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, якщо ці вказівки суперечать закону. На прокурора покладається обов'язок вирішувати спір між начальником слідчого підрозділу і слідчим з цих же питань. Прокурор або погоджується з вказівками начальника слідчого підрозділу, або скасовує їх. У першому випадку прокурор повинен доручити подальше розслідування іншому слідчому.
Прокурор має право не тільки скасувати вказівки начальника слідчого підрозділу щодо питань, пов'язаних з притягненням особи як обвинуваченого, але й дати йому свої вказівки. Вони можуть стосуватись здійснення процесуального контролю. Якщо прокурор дійде висновку, що обвинувачення необхідно пред'явити за участі начальника слідчого підрозділу у зв'язку з недостатньою досвідченістю слідчого, складністю справи, отриманням скарги на нього чи з інших причин, тоді він має право дати таку вказівку, а начальник слідства зобов'язаний її виконати. Оскарження цих вказівок вищестоячому прокурору не зупиняє їх виконання (ст. 114-1 КПК). Аналогічним правом прокурор користується і щодо начальника органу дізнання.
З метою попередження вчинення аналогічних порушень закону прокурор вносить подання на ім'я відповідних посадових осіб про усунення умов і причин, що сприяли цим порушенням, про потребу посилення відомчого контролю й вирішення питання про відповідальність винних. Для цього важливо, щоб прокурорами вивчалась кожна кримінальна справа, у якій було пред'явлення обвинувачення, але яка завершувалась виправданням підсудного або закриттям, внаслідок відсутності події чи складу злочину, або за недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Напрацьована в органах прокуратури практика свідчить, що прокурорами обласних рівнів та прирівняними до них вивчаються, окрім інших випадків, саме ті кримінальні справи, щодо яких судами постановлені виправдальні вироки або вони були закриті в судовому засіданні, а також якщо справа була закрита в стадії досудового розслідування із звільненням обвинуваченого з-під варти.
Необхідно вивчати й ті кримінальні справи, під час провадження котрих обвинуваченого не заарештовували, але існує потреба у з'ясуванні причин необґрунтованого звинувачення і вжиття заходів щодо попередження таких фактів у майбутньому.
Аналіз усіх без винятку кримінальних справ, що закінчувалися реабілітацією обвинуваченого, дозволяє прокурорам виявляти найбільш характерні помилки слідчих, органів дізнання, недоліки як у відомчому контролі, так і в прокурорському нагляді. Цим досягається реальна можливість здійснити ряд конкретних заходів для забезпечення законності в діяльності слідчих і органів дізнання щодо застосування кримінально-процесуальних норм, якими регламентується порядок визнання особи обвинуваченим у широкому розумінні цього поняття.