Консолідація законодавства
З часом в кожній розвинутій правовій системі формується значне коло нормативно-правових актів, які мають один і той самий предмет правового регулювання. Положення відповідних актів дуже часто повторюються, а інколи містять неточності. У зв’язку з цим виникає необхідність ліквідації множинності таких нормативних актів, їх «укрупнення», формування «блоків законодавства». Один із шляхів подолання такої множинності – це консолідація законодавства.
Аналізуючи юридичну літературу можна говорити про певний ступінь дискусійності з приводу визначення поняття та сутності консолідації як окремої форми здійснення систематизації. Зокрема, розуміння консолідації законодавства вченими пов’язується з тим, що вона:
«є зведеним у єдиний нормативно-правовий акт декількох актів, що регулюють певну сферу суспільних відносин без їх змісту»
«є специфічним видом систематизації, оскільки являє собою процес зведення в укрупнений акт розрізнених нормативних розпоряджень із того самого питання для єдиного і всебічного регулювання відповідних суспільних відносин»;
«консолідація є своєрідним видом систематичної інкорпорації, що полягає в «укрупненні» та зведені декількох близьких за змістом нормативних актів один акт».
Систематична інкорпорація як спосіб здійснення інкорпорації загалом, являє собою лише зміни зовнішньої форми нормативно-правових актів шляхом розміщення та впорядкування їх в збірнику законодавства за певним предметним спрямуванням, тобто розміщення їх у визначеному порядку без зміни змісту цих актів.
Зазначене надає змогу стверджувати, що консолідація є все ж таки окремим видом систематизації, а не інкорпорації, оскільки під час її здійснення відбувається опрацювання тексту нормативно-правових актів, тобто нові нормативно-правові акти не формуються, а лише усуваються певні розбіжності, прогалини, які існували до моменту здійснення консолідації в нормативно-правових актах. І як зазначає М.В. Цвік: «З набуттям чинності консолідованим нормативно-правовим актом втрачають чинність попередні акти, що входять до його складу, та результатом консолідації є видання нового нормативно-правового акта». Тобто всі нормативно-правові акти,які характеризуються регулятивним спрямуванням на єдиний предмет правого регулювання об’єднуються (укрупнюються) в єдиний зведений акт, який не змінює сутності предмету правового регулювання, а всі інші нормативно-правові акти втрачають свою юридичні силу. Окрім того здійснення відповідної діяльності здійснюється лише правотворчими органами, тобто суб’єктами, які уповноважені на здійснення відповідної процедури. Таким чином, зазначене також обґрунтовує можливість віднести консолідацію до окремого (самостійного) виду систематизації.
Консолідація є самостійним видом систематизації, що здійснюється уповноваженими суб’єктами (правотворчими органами) шляхом укрупнення всіх нормативно-правових актів відповідно до єдиного предмету правого регулювання в єдиний цілісний нормативно-правовий акт, в результаті чого попередні акти втрачають свою юридичні силу.
Таким чином можливо виокремити наступні ознаки консолідації:
здійснюється уповноваженими суб’єктами;
спрямована не лише на зміну зовнішньої форми нормативно-правових актів, але й усунення певних розбіжностей та неточностей, що існували в нормативно-правових актах;
спрямована на збереження змісту правового регулювання;
характеризується певною правотворчою спрямованістю, оскільки здійснюється правотворчими органами з виданням в результаті їх діяльності нового нормативно-правового акта.
Проаналізувавши та дослідивши природу, зміст та значення систематизації в цілому та її форм зокрема, надало змогу стверджувати, що систематизація у своїх основних формах прояву існування (облік, консолідація, інкорпорація, кодифікація) є передумовою формування та забезпечення існування впорядкованого, узгодженого та ефективного національного законодавства.