2) Стилістичною - конкретизувати створювати асоціативний ефект:

Н.:

Ти пахнеш, як листя весняне, Як дитинство моє полотняне, Як тепла малинова стежка, Як мамина срібна сережка.

Ти пахнеш, як пломінь живиці, Як біленький дзвінок медуниці, Як вулик, де сховане сонце, Як маминих мрій волоконце.

думку, переконувати у її важливості;

Ти пахнеш, як виспане море, Як жіноче невидиме горе, Як пилок на пшеничній ниві, Як мамині руки сяйливі.

Ти пахнеш, як роси на житі, Як столи, рушниками накриті, Як співаюча стружка ялова, Як мамина лагідна мова.

(Д.Павличко)

Анафора "Ти пахнеш" у вірші є першою складовою порівняння (відіграє роль компарандума (те, що порівнюють)), й анафора "Як" - другою складовою порівняння (відіграє роль компаратума (те, з чим порівнюють), утворюючи таким чином терціум компараціоніс - оцінно-емоційний разок простих порівнянь, які знаходяться на спільній низці - анафорі "Ти пахнеш", й створюють портрет коханої на тлі найдорожчих, найсвятіших первин життя ліричного героя.

Зауважимо, що кожний четвертий рядок строфи містить слово "мамина" в різних відмінках, утворюючи стилістичну фігуру плеонастичного змісту - поліптот.

ЕПІФОРА (грецизм, що означає перенесення, повтор, додаток, "єдинокінцівка") - стилістична фігура, протилежна анафорі, яка полягає у повторюванні однакових звуків, звукосполук, слів, виразів у кінці віршових рядків або строф, речень з метою посилення виразності й музичності твору. Наприклад:

35

Збирає ранок Тонкі полотна туману Пахне черешня, Біла черешня.

Як твої очі

Юно світились.

Іду садами,

А пам ять повна тобою. Пахне черешня, Біла черешня

До дому, дому Садами в'ється дорога...

(В.Свідзинський)

У першій і третій строфах - епіфора "черешня". Крім того, фразовий повтор "Пахне черешня / Біла черешня" можна розглядати як рефрен. Спостерігається і найпростіший вид повтору: "До дому, дому... " Таке подвоєння на початку рядка чи речення називають кондуплікацією.

Кількаразове повторення слова в реченні чи рядку має ще назву епімона: Н.: І я вже не знаю, не знаю, не знаю, / Чи я вже помер чи живу, чи живцем помираю.

Усі види зазначених повторів виконують підсилювальну функцію, підбивають підсумки як у логічному, так і в емоційному плані.

Повтори у художній прозі конкретизують характер героїв, їхні думки, сподівання, мрії, почуття.

Н.: І довго стояв козак тут, на воду дивився, та думав, та слухав, та все любив. І гнівався, і вбивався, і все любив. І ображався, і жалів, і все любив. Сильніше від гніву, туги, образи була любов (Марко Вовчок).

Підхоплення, повтор останнього слова (фрази) в рядку чи реченні на початку наступного з метою підсилення змісту його значення утворює фігуру, що називається епанафора, анадиплосис або епанадиплозис (стик). Н.: І оживе добра слава Слава України (Т.Шевченко).

Стилістична фігура, яка зв'язує повтором слів чи словосполучень, інколи речень, початок і кінець суміжних мовних одиниць (абзац, строфа) або й однієї одиниці (речення чи віршовий рядок) називається анепіфорою.

36

Н.: Усміхнулась Катерина, Тяжко усміхнулась.

Повтор фрази, рядка чи речення зі зміненим порядком слів називається анастрофою (переставляння).Н.: Я обніму тебе. Тебе я обніму.

Поєднання анафори й епіфори, тобто єдинопочатків і єдинокінцівок, називається симплокою або охопленням. Н.: Та ні з ким, матінко, потанцювати, Та ні з ким, серденько, потанцювати!

(Т.Шевченко).

Зазначена фігура часто зустрічається у фольклорі, у перекладах творів східної поезії.

Безсистемні повтори означують терміном епізевксис. Н.: Спасибі вам за радість, за печаль, За НІСИЄМІЛІЛ дух жіночої відради. За лист. За щирий натяк.

Та, на жаль, Мені уже не можна зацвітати.

(А.Бортняк). Як бачимо, епізевксис за поєднується із

анафорою за.

Серед накопичувальних асоціативних повторів виділяється ще синтаксичний (психологічний) паралелізм - стилістична фігура, яка ґрунтується на однотипній синтаксичній побудові двох або більше суміжних мовних одиниць. В основі паралелізму лежить образно-психологічне зіставлення людського життя й проявів життя природи за ознаками спільності у дії, рухах.Н.:

Зашуміла дібровонька, листом зашуміла, Затужила дівчинонька, серцем затужила.

(М.Шашкевич)

Дуб до берези верхом похилився, Козаченько своїй неньці низько поклонився

37