(народна пісня).

Паралелізм як фоностилістимчна фігура та фігура синтаксису відомий давно. Найбільш вживаний у народній творчості. Нині є засобом вивчення психолінгвістики. Коли двочленний синтаксичний паралелізм скорочується до одночленного, а саме — першого члена паралелі, тобто йдеться про життя в природі, то друга частина вже учвляється читачеві картиною людського життя. Синтаксичний паралелізм виконує функцію переживання, зіставлення, уявлення; може утворюватися через метафоризацію.

III. Фігури уникнення: ліпофонія, асиндетон, еліпс, силепс. Анаколуф.

Структурно протилежними до фігур накопичення є фігури уникнення. Основна функція таких фігур - уповільнення розповіді, перебіг асоціацій, економія часу, створення ефекту лаконічності, лапідарності, діловитості, ліричної схвильованості чи розгубленості, блискавичності дії, побутової недбалості, розмовного просторіччя; зображення особливостей як авторської, так і неавторської мови.

Фонічний засіб уникнення певних звуків називається ЛІПОФОНІЄЮ. Відомий він ще з давньоіндійської літератури і культивований у європейській поезії (так, у VI ст.до н.е. Лас Герміонський написав оду, в якій не вживається звук с). Зразком використання ліпофонії є вірш М.Вінграновського: Ходить ніч твоя, ходить ніч моя, їм не велено ночувать. Коло кола ти, коло кола я —

<я?г> ^ мк>ц /іяооя.

38

Як бачимо, в окресленні кіл, що обмежують персонажів, не дозволяючи їм "перетнутися", автор теж обійшовся без "брутального —р-" (може і підсвідомо).

До фігур уникнення відноситься АСИНДЕТОН (безсполучниковість), що надає викладові динамічності, стислості, насиченості, стрімкості. Ця стилістична фігура будується на пропускові сполучників, часток, прийменників між окремими складниками тексту. Асиндетон може функціонувати в усіх стилях мови і мовлення. Особливо його стилістичні можливості проявляються в художньому стилі. Н.: Сонце сідало. Глядачі поволі тяглися додому, молодь теж розсипалась. Майдан пустів, тихшав. Музики останніми звуками попрощалися з днем; тільки курява якийсь час крутилась ще у червоному промітті (М.Коцюбинський).

ЕЛІПС (пропуск) та СИЛЕПС (об'єднання) також належать до фігур уникнення.

Еліпс - пропущення слова чи словосполуки, зрозумілих із контексту.

Н.: ...Ввесні

їхати в Київ вечірнім

(станція; вогкі вагони)

мову столітнім сні

сичить —104

ясокорі шумлять, снить потяг про

те, що ген! За полями онде

у синедалі сумирній

з берегів

виходить

Дніпро.

(Майк Йогансен).

У вірші наявний асиндетон, оскільки простежується лише один сполучник "що" там, де без нього не можна обійтися. Окрім цього, в тексті є й основна фігура творення образності - еліпсис: у другому рядку пропущено

39