4. Поняття попередження злочинності та її значення. Співвідношення з іншими термінами.

9.1. Поняття профілактики злочинності

Із розвитком людства діяльність, яка здійснюється у сфері охорони правопорядку, зазнала значних змін. Найважливішою з них є та, що міри кримінального покарання почали співвід­носитися із заходами запобігання злочинам, до того ж у багатьох країнах світу, зокрема й в Україні, цим заходам надають пріори­тетне значення. Уперше проблему запобігання злочинам підняв один із засновників кримінології - італієць Ч. Беккарія у своїй книзі "Про злочини і покарання", що вийшла у світ 1764 р.

Основним напрямком у діяльності суспільства на всіх етапах його історичного розвитку в боротьбі зі злочинністю має бути 11 рофілактика злочинів. Ця проблема вже багато років привертає увагу як урядів держав, так і громадськість. Високий рівень злочин­ності робить проблему профілактики злободенною та актуаль­ною в усьому суспільстві (в широких колах учених-право-зпанців, філософів, кримінологів і практичних працівників правоохоронних органів та, насамперед, працівників органів внутрішніх справ).

Якщо кримінальне покарання впливає на злочинність через дію на особу злочинця, то запобіжні заходи спрямовані на усунення чи нейтралізацію причин і умов злочинності. Тож запобіжна діяльність за змістом, масштабами заходів і кіль­кістю суб'єктів, що беруть у ній участь, є ширшою та багатшою, ніж практика застосування кримінального покарання.

У юридичній літературі й серед практичних працівників поруч із терміном "профілактика", використовуються терміни "запобігання" "припинення", що не завжди однаково тлумачаться⁸². У практичній діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю кожен з цих термінів набув свого професійного значення⁸³. Характерно, що одні автори висловлюють думку, що ці терміни збігаються між собою за змістом⁸⁴, інші -що вони є близькими⁸⁵, ще інші - що найбільш загальним і ємним поняттям є термін "попередження злочинності", "тому що він охоплює всі сфери, види та рівні боротьби зі злочин­ністю"⁸⁶. Існують й інші думки з цього приводу⁸⁷.

Профілактика злочинів є довгостроковою орієнтацією держави у сфері боротьби зі злочинністю. Досягнення цієї мети забезпечується правовими засобами, передовсім, тими, яким притаманні принципи гуманізму, що перебувають у розпо­рядженні державних органів, зокрема, правоохоронних, до си­стеми котрих належать і органи внутрішніх справ.

Отже, профілактика злочинності - це багаторівнева си­стема державних та громадських цілеспрямованих заходів щодо виявлення, усунення, нейтралізації причин та умов злочинності.

9.2. Співвідношення понять "профілактика", "припинення" та "запобігання"

Розмежувати поняття "запобігання", "припинення" та "про­філактика", зважаючи на граматичні розбіжності, за допо могою словників майже неможливо. Та, щоб здійснити си­стемний підхід до недопущення вчинення злочинів, украй необхідна чітка диференціація вказаного понятійного апарату.

Отже, з практичного погляду запобігання злочинності можна поділити на профілактику й припинення. Профілактика є розширеною, довгостроковою системою заходів.

Профілактика злочинності - це багаторівнева си­стема державних і громадських цілеспрямованих заходів щодо виявлення, усунення, нейтралізації причин та умов злочинності.

Аналогічне визначення цієї дефініції подається в обговоре­ному 12 травня 1998 р. Верховною Радою України в другому читанні проекту Закону України "Про профілактику злочинів", у ст. 1 якого зазначається, що під профілактикою злочинів слід розуміти здійснення системи заходів, спрямованих на вияв­лення й усунення причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів⁸⁸.

Таке тлумачення набуло поширення в практиці органів внутрішніх справ. До 1991 р. у структурі органів внутрішніх справ існували відділи (відділення) профілактики, що координу­вали всі форми спеціально-кримінологічного запобігання.

Не можна також ігнорувати етимологію розглядуваних слів, які мають різні значеннєві відтінки. "Профілактика" -поняття, що перейшло в кримінологію і медичної практики масових щеплень проти хвороб, санітарного контролю за станом питної води, їжі тощо. При цьому не мається на увазі можлива хвороба конкретного індивіда. Так само доречно вважати кримінологічною профілактикою усунення криміно­генних факторів (причин та умов) безвідносно до конкрет­ного злочинного зазіхання, котре чинить хто-небудь. Інша справа - припинення. Це слово відображає негативну оцінку події, котрої намагаються уникнути, й адресний активний характер запобіжних дій. Припиняється лише те, що вже почалося, тобто мова йде прр протидію початковій злочинній діяльності⁸⁹. /

Виходячи з цього, профілактика - це діяльність з усунення, нейтралізації чи ослаблення факторів, які породжують зло­чинність або сприяють їй. Вона, звичайно, має безособовий характер, тобто не має на увазі конкретне злочинне зазіхання, хоча може здійснюватися й на індивідуальному рівні: на­дання допомоги особі в працевлаштуванні, що звільнилася з місць позбавлення волі, лікування від наркоманії тощо. Профілактика забезпечується за допомогою запобігання криміногенним ситуаціям, їх усунення, ослаблення дії криміно­генних факторів і їх нейтралізації, захисту можливих об'єктів від зазіхань, правової та кримінологічної пропаганди серед населення.

Припинення полягає^ в діях, спрямованих на зупинення злочинної діяльності, що вже почалася, та на недопущення на­ станню злочинного результату. Так, дільничний інспектор міліції, беручи до уваїги колишні судимості зловмисників та інші обставини, для одержання безперечних доказів вирішив затримати квартирних злодіїв після того, як вони проникнуть у приміщення. і

На відміну від профілактики та запобігання злочинам, припинення не звільняє від кримінальної відповідальності за замах на злочин і тим паче закінчене злочинне зазіхання⁹⁰.

Ця обставина викликає в деяких кримінологів сумнів: яке ж це запобігання якщо злочин вчинений і винна особа понесла за нього кримінальну відповідальність. Однак ця діяльність має на м^ті не тільки скоротити кількість засудже­них, але і зменшити збитки від злочинності.

До того ж відомо, ціо багато складів злочинів сконструйо­вані в законі таким чицом, що шкідливі наслідки протиправ­них дій винесені за мезісі складів. Це, так звані, злочини з усіче­ним складом - бандитизм, розбій та ін.

Слід зауважити, що заходи недопускання та припинення застосовуються до особи, котра робить спробу чи вчиняє конкрет­ний злочин. Недопущення - це система заходів, яка застосову­ється на стадії готування до вчинення злочинів, що спрямована на перешкоджання здійсненню злочинного наміру конкрет­ною особою. Припинення є системою заходів, які застосо­вуються на стадії замаху на вчинення злочину з метою від­вернення злочинного результату.

Виходячи із вище зазначеного, запобігання є діяльністю держави та суспільства, спрямованою на утримання злочин­ності на можливо мінімальному рівні через усунення її при­чин й умов, а також на недопущення та припинення конкрет­них злочинів.