- •Тема 1. Поняття, предмет і метод комерційного права
- •1. Комерційне право в системі права.
- •2. Поняття, предмет та метод комерційного права.
- •3. Джерела комерційного права.
- •Тема 2. Правове регулювання підприємницької діяльності
- •1. Поняття, ознаки та принципи підприємництва як виду господарської комерційної діяльності.
- •7. Внаслідок підприємницької діяльності досягаються економічні й соціальні результати.
- •2. Види підприємницької діяльності
- •3. Суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці) як суб'єкти господарювання
- •Тема 3. Суб’єкти підприємницької діяльності: види та загальна характеристика
- •1. Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності (громадяни — підприємці)
- •2. Підприємства як суб'єкти підприємницької діяльності: загальна характеристика та класифікація
- •3. Господарські товариства: поняття та види
- •4. Об'єднання підприємств
- •Тема 4. Організація підприємницької діяльності
- •1. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності
- •2. Установчі документи юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності
- •3. Ліцензування господарської діяльності
- •4. Патентування підприємницької діяльності
- •Тема 5. Припинення суб’єктів підприємницької діяльності
- •1. Поняття та підстави припинення суб'єктів підприємницької діяльності
- •2. Реорганізація суб’єктів підприємницької діяльності
- •3. Ліквідація суб'єктів підприємницької діяльності
- •Тема 6. Договірне право. Загальні положення
- •1. Поняття та ознаки господарського договору
- •2. Визнання господарських договорів недійсними і неукладеними
- •3. Попередній договір
- •4. Виконання господарських договорів. Заходи забезпечення виконання господарських зобов'язань
- •1. Неустойка
- •2. Порука
- •3. Гарантія
- •4. Завдаток
- •5. Застава
- •6. Притримання
- •5. Відповідальність за порушення договірних зобов'язань
- •Тема 7. Характеристика окремих видів господарських договорів
- •1. Договори про оплатну передачу майна: договір купівлі-продажу; договір поставки; договір контрактації сільськогосподарської продукції.
- •2. Договори про передачу майна в користування: договір найму (оренди); договір лізингу; договір концесії.
- •3. Договори про надання послуг: договір страхування; агентський договір; договір комісії.
- •4. Договір комерційної концесії
- •Тема 7. Правове регулювання біржової діяльності
- •1. Поняття товарної біржі
- •2. Види біржових угод
- •3. Правила біржової торгівлі
- •4. Правовий статус фондової біржі
- •Тема 8. Розрахунково-кредитні правовідносини
- •1. Готівкові розрахунки у підприємницькій діяльності
- •2. Безготівкові розрахунки у підприємницькій діяльності
- •3. Договір банківського рахунка
- •4. Договір банківського вкладу
- •5. Договір факторингу
- •Тема 9. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •1. Правові засади і напрями правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •3. Умови здійснення зовнішньоекономічної діяльності
- •4. Зовнішньоекономічні договори (контракти) та право, що до них застосовується
- •5. Відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності
- •Тема 10. Організація валютного регулювання і контролю
- •1. Поняття та зміст валютного регулювання і валютного контролю
- •2. Загальна характеристика валютних правовідносин
- •3. Правове регулювання основних видів валютних операцій
- •4. Відповідальність за порушення валютного законодавства
- •Тема 11. Правові засади забезпечення економічної конкуренції в Україні
- •1. Поняття економічної конкуренції. Правові засади здійснення економічної конкуренції
- •2. Поняття недобросовісної конкуренції та форм її вияву у сфері господарювання
- •3. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання
- •4. Монопольне (домінуюче) становище суб'єктів господарювання та зловживання ним
- •5. Поняття економічної концентрації та контроль за її здійсненням
- •6. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •Тема 12. Захист прав та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності
- •1. Адміністративно-правовий захист суб'єктів підприємницької діяльності
- •2. Нотаріальний захист суб'єктів підприємницької діяльності
- •3. Судовий захист прав суб'єктів підприємницької діяльності
- •4. Захист прав третейськими судами. Міжнародний комерційний арбітраж
3. Умови здійснення зовнішньоекономічної діяльності
ЗЕД базується на взаємовідносинах її учасників, якими є українські та іноземні суб'єкти господарської діяльності.
Закон України від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" у ст. 3 зазначає перелік суб'єктів ЗЕД, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, інші утворення за наявності певних ознак:
фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну право і дієздатність за законодавством України і постійно проживають на її території;
юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України, у тому числі ті, майно або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;
об'єднання фізичних, юридичних осіб та утворення змішаного типу, які не є юридичними особами згідно з законами України, але мають постійне місцезнаходження в Україні і яким не заборонено здійснювати господарську діяльність;
структурні одиниці іноземних суб'єктів, які не є юридичними особами за українським законодавством (філії, представництва, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження в Україні;
спільні підприємства за участю вітчизняних та іноземних суб'єктів, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на її території.
Закон також передбачає можливість участі у ЗЕД держави Україна в особі її органів, місцевих органів державної влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, а також інших держав, які беруть участь у господарській діяльності на території України.
Викладене свідчить про наявність необхідної ознаки у всіх суб'єктів ЗЕД — постійного місцезнаходження або постійного місця проживання в Україні. Постійним місцезнаходженням є те місце, де знаходиться офіційно зареєстрований головний орган управління (контора) суб'єкта ЗЕД.
Постійне місце проживання фізичної особи не має однозначного визначення у законодавстві України. Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" це — місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати в цій державі протягом необмеженого строку, не пов'язуючи таке проживання з певною метою (навчання, лікування тощо), і за умови, що воно не є наслідком виконання особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом). Разом з тим згідно з Законом України від 22 травня 2003 р. № 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" при визначенні резиденства фізичної особи враховано, що особа може мати місце постійного проживання також в іноземній державі. У такому випадку вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні (підпункт 1.20.1 п. 1.20 ст. 1).
У разі, якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду чи періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Суб'єкти ЗЕД можуть бути класифіковані за їх державною належністю — вітчизняні (резиденти) та іноземні (нерезиденти); за наявністю чи відсутністю прав юридичної особи; за їх організаційно-правовою формою — підприємства, у тому числі спільні, господарські товариства, об'єднання усіх видів тощо.
Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законодавством України.
Закон визначає час виникнення цього права. Фізичні особи повинні мати цивільну дієздатність згідно з законами України і за наявності постійного місця проживання в Україні бути зареєстрованими як підприємці. За відсутності постійного місця проживання в Україні фізичні особи мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законодавством держави, в якій вони постійно проживають або громадянами якої вони є. Для юридичних осіб право на здійснення ЗЕД виникає з моменту набуття ними статусу юридичної особи і якщо можливість займатися ЗЕД передбачена їх статутними документами.
У процесі здійснення ЗЕД її суб'єкти постійно мають справу оформленням певних документів, що були видані у зарубіжних країнах для використання в Україні і навпаки, виданих в Україні для використання за кордоном. Важлива роль при цьому належить легалізації документів, вимога здійснення якої міститься в окремих законах та інших нормативно-правових актах. Так, згідно з Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" документи, подані для реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності, мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі і легалізовані належним чином в консульських установах, які представляють інтереси України, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше (ст. 5).
За загальним правилом документи, що видані і мають юридичну силу на території однієї держави, можуть бути використані на території іншої держави тільки після їх відповідного посвідчення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, учасниками яких є держави.
Існує два способи посвідчення: консульська легалізація і проставлення апостиля. Мета такого посвідчення — встановлення автентичності документів, тобто їх тотожності оригіналу.
Під легалізацією офіційних документів слід розуміти процедуру підтвердження дійсності їх оригіналів або засвідчення автентичності підписів посадових осіб, уповноважених посвідчувати підписи на документах, а також дійсність відбитків штампів, печаток, якими скріплено документи.
Повна консульська легалізація документів не потрібна, коли вони надходять з держав, з якими Україна уклала договори про правову допомогу. Так, відповідно до ст. 12 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (Кишинів, 2002) документи, які на території однієї із Договірних Сторін видані чи засвідчені компетентною установою або спеціально уповноваженою на це особою в межах її компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях усіх інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення.
Україна приєдналася до Гаазької конвенції 1961 р., що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Згідно з Конвенцією на документах, складених компетентними органами однієї держави і призначеними для використання на території іншої держави, проставляється спеціальний штамп — апостиль, що "засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, яка підписала документ, і у відповідному випадку автентичність відбитка печатки або штампа, якими скріплено цей документ." Підпис, печатка і штамп, що проставляються компетентним органом на апостилі, не потребують подальшого засвідчення чи легалізації, а документ, на якому поставлений апостиль, може бути використаний у будь-якій країні — учасниці Конвенції.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 о № 61 "Про надання повноважень на проставлення апостиля, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів", такі повноваження надані:
Міністерству освіти і науки — на офіційних документах, виданих навчальними закладами, державними органами, підприємствами установами і організаціями, що стосуються сфери освіти і науки;
Міністерству юстиції — на документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України;
Міністерству закордонних справ — на всіх інших видах документів.