3.3. Нетарифне регулювання зовнішньої торгівлі

Більшість сучасних мір регулювання зовнішньої торгівлі відносять до нетарифних інструментів, вплив яких на структуру, обсяг, географію експорту й імпорту значно вище, ніж у тарифних.

Найбільше часто тарифні обмеження застосовують у відношенні: транспортних засобів – близько 10%, машин і устаткування – 7%.

По класифікації нетарифних мір, прийнятої ООН, існують три категорії:

1. Пряме обмеження імпорту з метою захисту визначених галузей національного виробництва. Це ліцензії і контингенти на імпорт, також інші платежі і податки – внутрішні збори, спеціальні цільові збори, акцизи і т.д., система мінімальних імпортних цін. 1 – сама численна категорія (1/2 усіх нетарифних мір).

Інші податки і збори:

Наприклад, ПДВ – 20% (у Канаді – 7%, в Аргентині – 16%), акцизи =10-250%, наприклад на спирт – 250%. В Аргентині – фрахтовий збір 0.5% (для розвитку національного флоту Аргентини). Данія – збір 50% на охорону навколишнього середовища з одноразового посуду. У багатьох країнах – збір на розвиток торгівлі.

2. Міри, безпосередньо не спрямовані на обмеження зовнішньої торгівлі і стосовні до адміністративних формальностей, але їхня дія обмежує торгівлю. Це митні формальності, технічні стандарти і норми, вимоги до упакування, маркіруванню і т.п.

3. Міри, застосування яких безпосередньо не спрямоване на обмеження стимулювання експорту, але дія яких приводить до цього результату (імпортні депозити, валютне обмеження; державне страхування, кредитування експорту).

Найбільше поширення одержали ліцензії і контингенти (квоти).

Ця міра застосовується у всіх ПРС і РС.

Квотування – тимчасові, що вводяться державою обмеження виробництва, експорту й імпорту товарів у вартісному чи натуральному виді. Основою обмежень можуть бути зобов'язання країн по міжнародних угодах, дотримання національних інтересів (наприклад, безпека навколишнього середовища, культурні надбання і т.д.).

Квотування застосовується для регулювання попиту та пропозиції на внутрішньому ринку; для досягнення взаємовигідних домовленостей на переговорах; як відповідні дії на дискримінаційні міри іноземних держав.

У рамках квот експорт і імпорт здійснюється по ліцензіях, прикладеним до митних декларацій. Відповідно до ліцензійної системи держава видає дозвіл на зовнішньоторговельні операції товарами, включеними в списки ліцензіруемих по імпорті й експорту.

Основні види ліцензій:

1. автоматична чи генеральна – дозвіл безперешкодний ввозити і вивозити товар за списком у плині визначеного періоду часу;

2. разова індивідуальна – чи імпорт експорт визначеного товару, дозволений визначеному чи експортеру імпортеру з указівкою кількості товару, вартості, країни походження.

Ліцензії застосовуються для окремих товарів загальнодержавного призначення на визначені періоди з визначеними країнами, коли того вимагають умови. Можуть застосуються при несумлінній конкуренції як попереджувальна чи штрафна міра (при нанесенні збитку інтересам держави).

Складений елемент ліцензування – контингентіровання – установлення централізованого контролю над вивозом і ввозом товарів у межах визначених квот у плині визначеного періоду часу.

Контингенти – обмеження у вартісному чи фізичному вираженні.

Існують глобальні контингенти, контингенти у відношенні окремих країн, сезонні. Здійснюються через індивідуальні ліцензії.

Система ліцензій і контингентів – форма регулювання зовнішньої торгівлі в переважній більшості країн світу. Незважаючи на твердий контроль над зовнішньою торгівлею, виявляються більш гнучкої й ефективний, чим економічні важелі.

Контингенти поширюються на 50% продовольства, 13% палива, 10% текстильних виробів, імпортованих промислово розвитими країнами.

Технічні бар'єри – міри нетарифного регулювання, що визначають відповідність визначеним стандартам, сертифікатам, правилам тестування (матеріали, упакування, маркірування і т.д.).

Технічні бар'єри, використовувані державами: у 70-і роки у Швейцарії при імпорті «Жигулів» необхідний був екологічний контроль і сертифікат. Вартість – 500швейцарських фр. Для інших марок автомобілів – 100 фр. Т.е. екологічний контроль – додатковий схований бар'єр (7% до ціни «Жигулів»).

З 1992р. у ЄС обов'язкове оснащення автомобілів спеціальним устаткуванням для очищення вихлопних газів і заборона автомобілів без цього устаткування. З 1.10.90р. – будь-який автотранспорт у ЄС (зареєстрований) повинний бути придатний для використання бензину без свинцю. Рівень шуму для вантажівок у ЄС з 1995р. (80 дб).

З 1993р. у ЄС – на імпортних товарах упакування з інформацією про ризики, зв'язаних зі споживанням.

Вимоги до товаросупроводжувальних документів при ввозі м'яса і живої худоби – відсутності гормонів.

Технічні бар'єри – 60% на промтовари, у т.ч. 19% - машини й устаткування; 10%хімічні товари; 5% - засобу транспорту; 13% - харчові товари.

Останнім часом широке поширення одержало так називане «добровільне» обмеження експорту, а фактично нав'язування експорту під погрозою санкцій зобов'язання по обмеженню експорту в країну, що імпортує, (скорочення постачань, підвищення цін). Крім технічних бар'єрів, ця угода про встановлення мінімальних цін на експорт, як правило, розвитих країн стосовно більш слабкого в економічних і політичних відносинах.

Найбільше широко ця міра використовується в США.

Дотримання мінімальних цін повинне контролюватися. У випадку штучного заниження ціни експортером, імпортер вводить антидемпінгове мито, застосування якого взагалі може закрити ринок для експортера.

В останнє десятиліття один з активних інструментів нетарифного регулювання в країнах Заходу – обвинувачення в демпінгу. Демпінг – продаж товарів по штучно занижених цінах на зовнішньому ринку (нижче, ніж на внутрішньому), з метою витиснення конкурентів і завоювання частки ринку. Це завдає шкоди місцевому виробництву. При установленні факту демпінгу проводиться антідампінгове розслідування з установленням збитку (підстава – надходження в Еврокоміссию заяви від фізичної чи юридичної особи; далі – з'ясування погрози національному виробництву, розслідування; чи суд антідампінговий трибунал призначає розмір і порядок виплати антидемпінгового мита). Оскільки страждає країна – експортер, вона стежить за рівнем експортних цін.

У 1993-94р.м. було почато 812 розслідувань по обвинуваченнях у демпінгу, у т.ч. США – 262, ЄС – 94, Австралією – 112.

У 1994р. США було встановлене антидемпінгове мито в розмірі 163% на продукцію, що поставляється Запорізьким і Никольським ферросплавними заводами.

Форма нетарифного регулювання – імпортні депозити. Це форма застави, внесена імпортером у свій банк перед закупівлею іноземного товару в місцевій чи іноземній валюті.

Валютні обмеження також нетарифна міра. Це стримування не тільки зовнішньої торгівлі, але і всієї зовнішньоекономічної діяльності. Імпортер зобов'язаний одержати дозвіл на використання валюти для імпорту у відповідному держустанові.

Регулювання зовнішньої торгівлі складається не тільки в обмеженнях, але й у стимулюванні.

Один з інструментів – фірмовий експортний кредит. Надається експортером імпортеру у формі відстрочки платежу, що залежить від товару (устаткування 3-7 років).

Також це середньо – і довгострокові позички (на 5-7 і більш років), надані імпортерам і їхнім банкам для закупівлі товарів у країні кредитора.

Стимулювання експорту – заохочення державою національних підприємств – експортерів. Витрати держави окупаються зростанням доходів від зовнішньої торгівлі. Основні засоби стимулювання – субсидування, пільгове державне кредитування, страхування експорту, інформаційне, консультаційне і транспортне забезпечення, вивіз і ввіз капіталу, податкові пільги експортерам, підготовка кадрів для зовнішньої торгівлі, дипломатична підтримка експортерів і ін.

Державне кредитування – зниження % ставки по експортних кредитах у порівнянні з часткою кредиторами.

Державне страхування експорту – по низьких ставках (≈1%). Охоплює велику частину комерційних і політичних ризиків. Центральне місце – транспортне страхування, тому що товарообіг, насамперед, підданий ризикам, зв'язаним із транспортуванням вантажів. Напр., при морських перевезеннях об'єкти страхування – вантаж, транспортний засіб, фрахт плюс частина прибутку, очікуваної від реалізації.

Форми стимулювання – податкові пільги для експортерів (знижка з податків на доходи, відстрочки і т.п.); субсидування експорту (дотація чи виробнику продавцю експортного товару, що відшкодовує частина його витрат і підвищує конкурентноздатність на зовнішньому ринку. Це пряме фінансування НИОКР, модернізації виробництва, сприятливе кредитування на розвиток експортного виробництва, т.п.). Часто застосовується в гостро конкурентних галузях зовнішньої торгівлі – сільгосппродукцією, деяких видів машин і устаткування (зокрема, судів і літаків).