3. Особи, які мають та відстоюють у кримінальному процесі свої інтереси

Обвинувачений-це фізична особа, стосовно якої в установленому законом порядку винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого (ч. 1 ст. 43 КПК України). Притягнення як обвинуваченого відбувається на досудовому слідстві, коли слідчим зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою (ст. 131 КПК України).

Обвинувачений, у кримінальній справі якого призначено судовий розгляд, є підсудним.

Обвинувачений, стосовно якого винесено обвинувальний вирок, є засудженим.

Обвинувачений, щодо якого винесено виправдувальний вирок, є виправданим.

Обвинувачений зобов 'язаний:

• з'являтися за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду;

• не перешкоджати встановленню істини в незаконний спосіб;

• виконувати вимоги слідчого щодо участі в провадженні слідчих дій.

Обвинувачений має право(ч. 2 ст. 43 КПК України):

• знати, в чому його обвинувачують;

• давати показання за пред'явленим йому обвинуваченням або відмовитися давати показання та відповідати на запитання;

• мати захисника й побачення з ним до першого допиту;

• подавати докази;

• заявляти клопотання;

• заявляти відводи;

• подавати скарги на дії та рішення особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;

• ознайомлюватися після закінчення досудового слідства з усіма матеріалами справи;

• за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.

Обвинувачений перебуває в такому статусі з моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого до моменту прийняття суддею рішення про призначення справи до судового розгляду.

Підозрюваний - це фізична особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину чи до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого (ч. 1 ст. 43-1 КПК України).

Підозрюваний - це короткочасний і необов'язковий суб'єкт стадії досудового розслідування, якщо підстав ні для затримання за підозрою у вчиненні злочину, ні для обрання запобіжних заходів немає, підозрюваний у процесі може взагалі не з'явитися.

Підозрюваний зобов'язаний:

-    з'являтися за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду;

-     не перешкоджати встановленню істини в незаконний спосіб;

-     виконувати вимоги слідчого щодо участі в провадженні слідчих дій;

-     дотримуватися умов обраного стосовно нього запобіжного заходу.

Підозрюваний має право(ч. 2 ст. 43-1 КПК України):

-     знати, в чому його підозрюють, давати показання чи відмовитися давати показання та відповідати на запитання;

-     мати захисника й конфіденційне побачення з ним до першого допиту;

-     подавати докази;

-     заявляти клопотання та відводи;

-     вимагати перевірки судом або прокурором правомірності затримання;

-       подавати скарги на дії та рішення особи, що провадить оперативно- розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора;

-     за наявності відповідних підстав на забезпечення безпеки.

Підозрюваний перебуває в такому статусі протягом часу:

•    затримання - до 72 годин (ч. 6 ст. 106 КПК України). Цей строк може бути продовжено суддею до 10 діб, а за клопотанням підозрюваного - до 15 діб;

•      дії запобіжного заходу. Згідно з ч. 4 ст. 148 КПК України у разі застосування до особи запобіжного заходу до пред'явлення обвинувачення він діє протягом 10 діб.

Юридична відповідальність підозрюваного:

•           кримінально-процесуальна (застосування заходів процесуального примусу в передбачених законом випадках: привід, попередження та ін.);

•        кримінальна (санкції статей розділу XVIII Кримінального кодексу України передбачають відповідальність: за втручання у діяльність судових органів - ст. 376 КК України; погрозу або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного - ст. 377 КК України; умисне знищення чи пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного - ст. 378 КК України; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їхньою діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя, - ст. 379 КК України; перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань або висновку - ст. 386 КК України; розголошення даних досудового слідства чи дізнання - ст. 387 КК України; приховування майна, що підлягає конфіскації чи на яке накладено арешт або яке описано, - ст. 388 КК України.

Потерпілий - це фізична особа, якій злочином безпосередньо заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду та яку визнано потерпілим постановою особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи ухвалою суду (частини 1, 2 ст. 49 КПК України).

У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, прав потерпілого набувають його близькі родичі (ч. 5 ст. 49 КПК України).

Визнання особи потерпілим не залежить від її віку, фізичного чи психічного стану. У разі фактичного заподіяння моральної, фізичної або майнової шкоди особа має визнаватися потерпілим і в справах про готування до злочину чи замах на його вчинення.

Для визнання особи потерпілою закон не вимагає її заяви. Особа має бути визнана потерпілою негайно після того, як у справі будуть зібрані докази, що злочином, готуванням до нього чи замахом на його вчинення їй заподіяно моральної, фізичної або майнової шкоди.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (зокрема, вона може полягати в приниженні честі, гідності чи ділової репутації; у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, незаконним перебуванням під вартою та в настанні інших негативних наслідків).

Фізична шкода -це негативні анатомічні, фізіологічні та психічні зміни в стані людини як живої істоти, що сталися внаслідок вчинення злочину (тілесні ушкодження, розлад здоров'я, душевне захворювання, фізичні страждання, біль).

Майнова (матеріальна) шкода - це не лише позитивні збитки, тобто пряме зменшення майна через його втрату, привласнення, знищення або пошкодження внаслідок злочинних дій, а і неотримані доходи, витрати на лікування та протезування потерпілого, а в разі його смерті - на поховання.

Потерпілий зобов 'язаний:

-        з'являтися за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду (ч. 1 ст. 72 КПК України);

-     давати правдиві показання (ч. 2 ст. 171 КПК України);

-     підкорятися розпорядженням головуючого щодо дотримання порядку під час судового засідання (ч. 2 ст. 271 КПК України);

-     не розголошувати без дозволу слідчого чи прокурора даних досудового слідства (ст. 121 КПК України);

-     на вимогу осіб, які ведуть процес, надавати предмети та документи, що наявні в нього та мають значення для справи (ст. 66 КПК України).

Потерпілий має право(статті 49, 267 КПК України):

-     давати показання в справі;

-     подавати докази;

-     заявляти клопотання;

-     ознайомлюватися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства;

-     висловлювати свою думку при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтями 7-11-1 КПК України;

-      підтримувати обвинувачення в суді при відмові прокурора від обвинувачення;

-     брати участь у судових дебатах;

-     заявляти відводи;

-     подавати скарги на дії особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора й судді, на вирок або ухвали суду та постанови судді;

-    висловлювати власну думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду;

-   давати пояснення з приводу досліджуваних судом обставин справи;

-   ставити питання свідкам, експертові, спеціалістові та підсудним;

-   брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів, документів;

-    користуватися допомогою представника, яким може бути адвокат, законний представник, близький родич або інша особа, допущена до участі у справі за постановою дізнавача, слідчого, судді чи за ухвалою суду;

-     на відшкодування йому витрат по явці за викликом в органи дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду й інші права, передбачені статтями 52-1, 87, 87-1, 88, 267, 348, 384 КПК України.

Юридична відповідальність потерпілого:

- кримінально-процесуальна (за неявку без поважних причин до органу розслідування й суду потерпілого може бути піддано приводу (ч. 3 ст. 72 КПК України);

-       кримінальна (за давання завідомо неправдивих показань - згідно зі ст. 384 КК України; за розголошення даних досудового слідства без дозволу слідчого чи прокурора - за ст. 387 КК України);

-      адміністративна (за неповагу до суду, що полягала в злісному ухиленні від явки до суду чи в непідкоренні розпорядженням головуючого або в порушенні порядку під час судового засідання, а також за вчинення ним будь-яких дій, які свідчать про явну неповагу до суду чи встановлених у суді правил (ч. 1 ст. 185-3 КУпАП; за злісне ухилення від явки до органів досудового слідства чи дізнання (ст. 185-4 КУпАП).

Цивільний позивач - це громадянин, підприємство, установа чи організація, що зазнали матеріальної шкоди від злочину та пред'явили до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії, вимогу про відшкодування збитків, і яких визнано цивільним позивачем постановою особи, котра провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи ухвалою суду (ч. 1 ст. 50 КПК України).

У тих випадках, коли громадянин пред'являє позов про відшкодування спричиненої йому шкоди, його визнають одночасно потерпілим і цивільним позивачем.

Закон покладає на органи досудового розслідування, прокурора та суд обов'язок проявляти ініціативу в охороні майнових прав осіб, які постраждали від злочину. Так, слідчий, встановивши, що злочином заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі чи організації, зобов'язаний роз'яснити потерпілому чи його представникові право заявити цивільний позов (ч. 2 ст. 122 КПК України).

Цивільний позивач зобов 'язаний:

-     пред'являти на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора та суду всі необхідні документи, пов'язані із заявленим позовом;

-       не розголошувати без відома слідчого чи прокурора дані досудового слідства;

-         дотримуватися порядку під час судового засідання та підкорятися розпорядженням головуючого.

Цивільний позивач має право(ч. 2 ст. 50 КПК України):

-    подавати докази;

-    заявляти клопотання;

-    брати участь у судовому розгляді, заявляти відводи та клопотання, висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду, давати пояснення, брати участь у дослідженні доказів і в судових дебатах щодо доведеності вчинення злочину та його цивільно-правових наслідків (ст. 268 КПК України);

-    просити орган дізнання, слідчого та суд про вжиття заходів для забезпечення заявленого ним позову;

-     підтримувати цивільний позов;

-     ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а в справах, у яких досудове слідство не проводилося, - після призначення справи до судового розгляду;

-     заявляти відводи;

-      подавати скарги на дії особи, що провадить дізнання, слідчого, проку­рората суду, а також на вирок або ухвалу в частині, що стосується цивільного позову;

-     мати представника;

-     за наявності підстав — на забезпечення безпеки.

Юридична відповідальність цивільного позивача:

•     кримінальна (за розголошення даних досудового слідства без дозволу слідчого чи прокурора - за ст. 387 КК України);

адміністративна (за неповагу до суду, що полягала в злісному ухиленні від явки до суду чи в непідкоренні розпорядженням головуючого або в порушенні порядку під час судового засідання, а також за вчинення ним будь-яких дій, що свідчать про явну неповагу до суду чи встановлених у суді правил (ч. 1 ст. 185-3 КУпАП).

Цивільний відповідач - це громадянин, підприємство, установа чи організація, що згідно із законом несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого, та яких притягнуто як цивільних відповідачів постановою особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді або ухвалою суду (ч. 1 ст. 51 КПК України).

За загальним правилом, цивільний позов у кримінальній справі пред'являється до обвинуваченого, позаяк він несе відповідальність за заподіяну ним матеріальну шкоду. Винесення постанови чи ухвали про притягнення обвинуваченого як цивільного відповідача закон не вимагає.

У випадках, прямо зазначених у законі, матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну злочинними діями обвинуваченого, несуть інші особи - фізичні чи юридичні. Ці особи залучаються до участі в кримінальному процесі як цивільні відповідачі за ініціативою як цивільного позивача, так і органів розслідування чи суду.

Цивільний відповідач зобов 'язаний:

-      не розголошувати без відома слідчого чи прокурора дані досудового слідства;

-      дотримуватися порядку під час судового засідання та підкорятися розпорядженням головуючого.

Цивільний відповідач має право(ч. 2 ст. 51 КПК України):

-     заперечувати проти пред'явленого цивільного позову;

-     давати пояснення по суті пред'явленого позову;

-     подавати докази;

-     заявляти клопотання;

-           ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються цивільного позову, з моменту закінчення досудового слідства, а в справах, у яких досудове слідство не проводилося, - після призначення справи до судового розгляду;

-     брати участь у судовому розгляді;

-     заявляти відводи;

-         подавати скарги на дії особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду, а також на вирок або ухвалу в частині, що стосується цивільного позову;

-     мати представника;

-     за наявності підстав - на забезпечення безпеки.

Юридична відповідальність цивільного відповідача така ж, як і цивільного позивача.