Країну завалили цукром

У цьому маркетинговому році (триває з вересня 2011 по серпень 2012) було вироблено 2,3 млн. тонн цукру, що набагато перевищує внутрішній річний попит (1,9 млн. тонн). Величезні залишки, які гендиректор асоціації Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ) Володимир Лапа оцінює в 450-470 тис. тонн, сильно тиснуть на ціни.

Основна причина перевиробництва цукру - це розширення посівних площ під буряк. Фермерів спантеличив попит і високі ціни на цукор в минулі роки. В результаті цукру виробили стільки, що збили ціну до мінімуму. Для порівняння, в березні-квітні 2010 і 2011 років роздрібні ціни на цукор в Києві становили в середньому 9-10 грн./кг, а сьогодні - 6,5 грн./кг.

Допомогла фермерам і погода. Хоча посівні площі в 2011 році збільшилися всього на 4,7% (до 516 тис. гектар), виробництво цукру зросло аж на 50% (з 1,54 млн. тонн до 2,3 млн. тонн). При цьому врожайність буряків істотно підвищилася - з 32 тонн до 36 тонн з гектара.

Продати зайвий цукор на зовнішніх ринках не вдається, кажуть аналітики. У цьому сезоні, за даними Мінагрополітики, експорт склав лише 12 тис. тонн. Традиційно найбільший споживач українського цукру - Росія не поспішає оформлювати поставки: сусіди бояться, що під виглядом бурякового цукру з України почнуть завозити дешевий тростинний, сировину для якого Україна як країна-член СОТ закупила в період дефіциту. Під час тривалих переговорів з Росією українські чиновники просили надати квоту в обсязі 100-500 тис. тонн, проте успіху в цьому так і не досягли.

Взяти з наскоку інші експортні ринки теж не вийде. Низькі обсяги виробництва і, відповідно, експорту в минулі роки послабили міжнародні позиції України. Вийти на зовнішні ринки збуту після того, як країна як мінімум 5 років на них відсутня, справа не з легких, підкреслює старший аналітик інвесткомпанії Dragon Capital Тамара Левченко.

Посівні площі скорочуються

У 2011 році буряк в Україні засіяли на площі 515,8 тис. га, каже Левченко. У цьому році посівні площі знову зростуть, каже заступник директора департаменту продовольства Мінагрополітики Олександр Печенога. За його даними, в 2012 році передбачається засіяти 594 тис. га під цукровий буряк, що на 15% більше, ніжу 2011 році.

За прогнозами переробників буряка, площі будуть дещо меншими і складуть 520 тис. га. Прогноз УКАБ ще менший - близько 500 тис. га. А Тамара Левченко з Dragon очікує зниження площ під цукровий буряк на 13%, до 450 тис. га.

Посівна площа в розмірі 500 тис. га дозволить виробити цукор в обсягах, достатніх для покриття внутрішнього попиту (1,9 млн.тонн), не приводячи до перевиробництва, впевнений Володимир Лапа з УКАБ. Але навіть якщо площі скоротяться, цукру, виробленого в поточному році, вистачить для покриття внутрішніх потреб. При цьому значні залишки продовжать тиснути на ціни і в наступному маркетинговому році. Кінцевий обсяг виробництва цукру буде залежати лише від врожайності культури. Посівна кампанія стартує на початку квітня.

Фермери втрачають мотивацію

Скорочення посівних площ в країні може знову привести до дефіциту цукру. Виходить замкнуте коло: ціни знижуються, за ними падає пропозиція; це, в свою чергу провокує дефіцит і новий виток цін.

Останні три сезони ринок цукру в країні був дефіцитним. Задовольнити попит за рахунок власного виробництва не вдавалося, і Україні довелося імпортувати цукор. Головна причина дефіциту - скорочення площ під буряк. Володимир Лапа нагадав, що в 2006 році Україна виробила 2,6 млн. тонн цукру, що на 700-800 тис. тонн більше, ніж необхідно українському ринку. Це привело до обвалу цін у наступні роки, що вбило мотивацію виробників. Фермери відмовилися розвивати культуру після чергового сезону перевиробництва.

Згідно з даними УКАБ, виробництво бурякового цукру після пікового 2006 року сильно скоротилося. Істотно наростити обсяги вдалося лише в 2011 році. Так, в 2006 році було вироблено 2,57 млн. тонн цукру, в 2007 році - 1,86 млн. тонн, в 2008 - 1,57 млн. т, в 2009- 1,27 млн. т, в 2010- 1,55 млн. т, а в 2011 - 2,33 млн. т.

Обсяги імпорту зростали в міру скорочення виробництва: у 2006 році в країну було ввезено сировини (як тростинної, так і бурякової) 28 тис. т, в 2007 - 18 тис. т, в 2008 - 80 тис. т, в 2009 - 117 тис. т, в 2010 - 316 тис. т, в 2011 - 270 тис. т. З початку поточного 2011/12 MP (по лютий 2012) в країну було ввезено 11 тис. тонн сировини.

У міру зростання обсягів виробництва знижувалися і ціни (оптові ціни реалізації). Наприклад, якщо порівнювати ціну в грудні, то в 2006 році вона становила 2,5 тис.грн./тонна, в 2007 - 2,75 тис.грн./т, в 2008 - 2,8 тис.грн./т, в 2009 - 6,35 тис.грн./т, в 2010 - 7,95 тис.грн./т, в 2011 - 5,5 тис. грн./т.

Нинішня ситуація схожа на ситуацію 2006 року, а значить можна готуватися до чергового дефіциту в найближчі роки. Щоб займатися виробництвом цукру було вигідно, оптова ціна на цукор повинна становити 6-6,5 грн./кг, а вона знаходиться на рівні 5,5 грн./кг, говорить Володимир Лапа. За останні три місяці середня оптова ціна реалізації цукру складала $545/тонна (близько 4,3 грн. за кг), підтверджує старший аналітик Dragon Capital. Ця ціна навіть не покриває собівартість виробництва середніми і дрібними виробниками. Що ж стосується великих агрохолдингів, то у них витрати на виробництво 1 тонни варіювалися в діапазоні $500-750 за тонну. Однак останні можуть собі дозволити почекати збільшення попиту на цукор з боку переробників в кінці весни, додає Тамара Левченко. Зараз, за її словами, реалізують цукор лише ті виробники, яким терміново необхідні оборотні кошти.

Що буде з цінами

До кінця поточного маркетингового року (завершиться у вересні) ціни на цукор будуть залишатися низькими, у порівнянні з попередніми сезонами. В кінці весни, в період сезонного підвищення попиту, ціни можуть вирости на 10-15%: в опті до 6 грн./кг, у роздробі - до 7 грн./кг, допускає заступник директора департаменту продовольства Мінагрополітики Олександр Печенога.

Щоб спростити реалізацію цукру виробникам, міністерство, за словами Печеноги, розробило проект постанови про тимчасове зниження мінімальної закупівельної ціни на цукор з нинішньою 5910 до 5100 грн./тонна. У наступному сезоні (з вересня 2012 по серпень 2013) уряд передбачає повернути ціновий мінімум на рівень 5910 грн./тонна.

Держава трохи зняла напругу на ринку за рахунок інтервенцій. За даними Мінагрополітики, інтервенційний фонд уже закупив близько 122 тис. тонн цукру врожаю 2011 року, що, з урахуванням існуючих запасів, становить 180 тис. тонн (трохи більше від місячного запасу в розмірі 160 тис. тонн).

Між тим, кон'юнктура на світовому ринку цукру в поточному сезоні практично не впливатиме на ринок в Україні. За прогнозами міжнародних торговців, в цьому сезоні профіцит цукру в світі складе 9,7 млн. тонн, а в наступному сезоні - 5,5 млн. тонн.

Аналізуючи баланс цукру на світовому ринку, слід зазначити, що його профіцит (надлишки) зростають з року в рік. Відповідно падає його ціна., яка передбачає беззастережне вивезення за межі території виробника. Ціни на цукор на внутрішньому ринку (квоти «А») всі країни-виробники підтримують на високому рівні, оскільки дотепер цукор у всьому світі був і залишається стратегічним товаром, що визначає економічну незалежність держави.

Конкуренція між виробниками бурякового цукру і імпортерами цукру-сирцю (а за сумісництвом ще і виробниками цукру з сирцю) на українському цукровому ринку стає нормою. Сезонні стрибки цін, що супроводжують даний процес, — також. При цьому інтереси вказаних двох груп виробників останнім часом стикаються практично відкрито. Перші, яких більшість, — невеликі компанії, що володіють одним або декількома цукровими заводами і обмежені в коштах, лобіюють припинення ввезення цукру-сирцю до України і наполягають на підтримці урядом вітчизняного товаровиробника. Інші — 5-6 великих компаній, що розділили між собою регіони і мають понад 30% виробничих потужностей - лобіюють ввезення цукру-сирцю. Цінові ж коливання стають все відчутнішими.

Вперше в Україні за чотири роки вироблені профіцитні обсяги цукру - 2,1 млн. До січня 2012 року ці обсяги збільшаться до 2,3 млн. т. У результаті надлишок білого піску становитиме близько 300 тис. т, що послужить причиною зменшення виробництва буряку в майбутньому році.

В поточному вироблено більше цукру, ніж може спожити внутрішній ринок.

Аналітики оцінюють потреби ринку в 1,9 млн. т (щорічне споживання, тобто місткість ринку цукру в Україні становить 1,8-2 млн тонн на рік). Таким чином, галузь знову впала в кризу після того, як вибиралася з неї з 2007 по 2011 рік. «Станом на 28 листопада виробництво цукру склало 2,069 млн. т, що вище минулорічних показників на 42%. Перероблено 15,56 млн. т, прийнято на переробку 17 млн. т цуксировини, що на 30,8% більше, ніж у 2010 році », - рапортують в асоціації Укрцукор.

Фахівці оцінюють ситуацію в галузі як складну, оскільки витрати на переробку буряка не покриваються доходом від виробленого продукту.

Також подолати фінансові труднощі цукровикам заважає відсутність оборотних коштів: цукор не так легко реалізувати в умовах профіциту. У результаті вироблена продукція залишається на заводах.

Варто зазначити, що перешкодою для реалізації профіциту є конкурентний цукор з Білорусі та Росії (сусіди можуть нам експортувати щорічно не менше 100 тис. т цукру), а також обов'язок України перед СОТ приймати на свій ринок цукор-сирець, квоти на який складають 260 тис. т.

Виробництво цукру й 2012 р. в Україні може скоротитися і скласти 1,6 млн т. А все через те, що профіцит товару на ринку в цьому році може вдарити по виробництву в наступному. Про це йдеться в звіті Ukrainian Economic Trends Forecasts на IV квартал 2011 p., опублікованому аналітичною групою Da Vinci AG.

"В Україні після закінчення сезону може спостерігатися надлишок цукру в розмірі 0,4 - 0,7 млн т. Це призведе до зниження цін на ринку, а у разі підвищення ціни на енергоносії до втрати рентабельності підприємствами. Крім того, під загрозою опиняться виробництва, що не мають власної налагодженої системи збуту, передусім, "заводи- одинаки". В результаті в майбутньому році в Україні може повторитися ситуація середини "нульових", коли криза; перевиробництва цукру призвела до зменшення його виробництва в подальшому, скорочення посівів цукрового буряка, зупинки низки підприємств і дефіциту продукції в наступних сезонах", - говориться у звіті.

Експерти стверджують, що профіцит цукру на внутрішньому ринку може бути знятий двома способами: збільшенням експорту та державними закупівлями. В той же час в Da Vinci AG вважають, що уряд не зможе ефективно використовувати ні перший, ні другий метод.

"Традиційно в уряді покладали надії на вихід на російський ринок, куди планувалося поставити мінімум 100 тис. т українського цукру. Проте, з урахуванням торгового конфлікту Москви і Києва, а також рекордного врожаю цукрового буряка в РФ, українська продукція не потрапить на цей ринок. Ситуація на ринках Середньої Азії також викликає побоювання у зв'язку з майбутньою активністю Росії на цих ринках. Крім того, наприклад, у Киргизії планується виробити ЗО тис. т цукру, що повністю покриє потреби республіки. До того ж республіка вводить протекціоністські норми відносно імпорту цієї продукції", - говориться у звіті.

Аналітики вказують, що в уряду буде недостатньо ресурсів для закупівлі на ринку "зайвого" цукру для стабілізації ситуації.

"У випадку, якщо уряд не зможе забезпечити нормалізацію ситуації на ринку, пов'язану з надвиробництвом, галузь в наступному році чекає значне падіння виробництва, закриття підприємств на невизначений термін, скорочення робочих місць. Ми також вважаємо, що цей період буде використаний великими гравцями для придбання нових заводів", - вважають експерти.

Собівартість цукру, виробленого цукровими заводами в Україні, складає у кращому випадку близько 450 дол. CLUA за тонну (або 20 центів за фунт), сягаючи аж750-850 доларів за тонну (35-40 центів за фунт ) у багатьох інших випадках.

Вищі чи нижчі ці оціночні витрати за світові ціни на білий цукор? Єдиної світової ціни на цукор не існує. Натомість, на світових ринках постійно застосовують декілька цін на цукор. Ці ціни відрізняються, залежно від якості та ступеня очищення конкретного цукру (сирець це чи білий цукор, колір, вміст золи, вологість), а також від умов поставки (дата, наявність упаковки, місце, ціна CIF чи FOB). Хоча ці ціни справді відрізняються, але вони тісно взаємопов'язані, оскільки арбітраж гарантує, що коливання цін на одному ринку швидко позначається на інших ринках.

Широко застосовується такий показник світової ціни на цукор, як так звана ціна ISA. Ціна ISA - це середня величина декількох цін на цукор-сирець. Цукор-сирець продають інтенсивніше, ніж білий цукор, бо білий цукор є чутливим харчовим продуктом, який слід захищати від вологи та забруднень, тому транспортування його насипом на великі відстані є ризиковним та дорогим.

Оскільки український цукор через його низьку якість на світових ринках можна реалізувати лише із знижкою, ці ціни на білий цукор являють собою верхню межу ціни на український цукор на світовому ринку, а ціна ISA, яка переважно буває нижчою на 3-4 центи за фунт, є нижньою межею. Загалом, український цукор можна оцінити десь на рівні від 200 до 260 дол. СІІІА за т (9-12 центів за фунт).

Ціна ISA завжди, за винятком двох міжнародних товарних "криз" у 70-х роках, була нижчою від 13 центів за фунт (290 дол. СШАза т), протягом тривалих періодів вона залишалась навіть нижчою за 10 центів за фунт (220 дол. США за т). Аналітики Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та інших організацій не прогнозують можливостей зростання цього рівня цін у найближчі роки. Нинішня ситуація, що характеризується надлишковою пропозицією на світових ринках, ще більше ускладнилася б, якби Україна істотно збільшила експорт цукру, тим самим додатково збільшивши тиск на ціни в бік їх зниження.

ОПЕРАТИВНА ДОВІДКА про середні оптово-відпускні ціни на цукор у його виробників