1.Мотивація і особистість.

Для результативності діяльності мають велике значення такі мотиви особистості як самооцінка, аффіліація, знехтування, влада, альтруїзм, агресивність.

Самооцінка – оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей, переваг і недоліків, свого місця серед інших людей.

Мотив аффіліації проявляється в прагненні установлювати доброзичливі, емоційно позитивні взаємини з людьми.

Мотив знехтування пов’язаний з побоюванням бути невизнаним значимими для індивіда людьми.

Мотив влади – це усталено виражене прагнення індивіда мати владу над людьми, намагатися заставити інших діяти у відповідності зі своїми інтересами і потребами.

Мотив альтруїзму проявляється у прагненні зробити добро іншим без винагороди за це.

Мотив агресивності пов’язаний з діями, які наносять моральний, матеріальний, фізичний збиток людя

2. Темперамент – це ті природжені якості людини, що обумовлюють динамічні характеристики інтенсивності й швидкості реагування, ступеня емоційної збуджуваності і врівноваженості, особливості пристосування до навколишнього середовища.

Розрізняють такі основні властивості темпераменту, як сензитивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність, екстровертованість та інтровертованість.

Сензитивність – це міра чутливості до явищ дійсності, що стосуються особистості.

Реактивність – це особливості реакції особистості на подразники, що виявляються в темпі, силі та формі відповіді, а найяскравіше – в емоційній вразливості, і відображаються на ставленні особистості до навколишньої дійсності і до самої себе.

Пластичність виявляється у швидкому пристосуванні до обставин, що змінюються.

Ригідність – особливість, протилежна пластичності, складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини.

Резистентність – міра здатності опиратися негативним або несприятливим обставинам. Досить яскраво виявляється у стресових ситуаціях, при значному напруженні в діяльності.

Екстравертованість та інтровертованість – спрямованість реакцій та діяльності особистості назовні, на інших ( екстравертованість ) або на саму себе, на свої внутрішні стани, перживання, уявлення ( інтровертованість ). Екстравертованим типам властиві сила і рухливість нервових процесів і у зв`язку з ними імпульсивність, гнучкість поведінки, ініціативність. В інтровертованому типі переважають слабкість та інертність нервових процесів, замкнутість, схильність до самоаналізу, а тому йому властиві ускладнення соціальної адаптації.

17варіант

1. Дії здійснюються за допомогою рухів, в яких проявляється фізіологічна активність організму.

Розрізняють наступні види рухів:

1) предметні рухи, що забезпечують трудові операції і складаються із трьох основних елементів «взяти», «перемістити», «відпустити»;

2) рухи пози забезпечують підтримання і зміну пози тіла (стояти, сидіти тощо);

3) локомоції – рухи пов’язані з переміщенням тіла (хода, біг тощо);

4) виразні рухи – міміка і пантоміміка, в яких безпосередньо проявляються емоції людини;

5) семантичні рухи – носії певного значення (жест головою, уклін, піднята рука під час голосування);

6) мовленнєві рухи – рухи органів мовлення, які забезпечують динамічну сторону мовлення (ритміку, інтонацію, наголос);

7) робочі рухи реалізують трудові операції в різних професійних діяльностях.

2. Характер – це сукупність стійких індивідуально - психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе.

У структурі характеру необхідно розрізняти зміст і форму.

Зміст характеру особистості визначається суспільними умовами життя та виховання. За формою наміри, прагнення реалізуються по-різному. Це залежить від обставин, ситуацій, у яких перебуває людина, від особливостей її характеру, передусім від темпераменту

У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти:

- спрямованість, яка виявляється у вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні до вчинків і діяльності людей, до самої себе;

- переконання - знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру і визначають її ставлення до дійсності, вчинки, поведінку;

- розумові риси виявляються в розсудливості, спостережливості, поміркованості, які сприяють швидкій орієнтації в обставинах;

- емоції стають підґрунтям таких рис характеру, як гарячковість, запальність, надмірна або вдавана співчутливість, грубість, нечутливість до страждань інших, нездатність співпереживати;

- воля – зумовлює силу і твердість характеру. Сильна воля робить характер самостійним, стійким, непохитним, мужнім, здатним досягти поставленої мети. Безвольні люди – слабохарактерні;

- темперамент є динамічною формою його прояву;

-повнота характеру – це всебічний розвиток основних його структурних компонентів ( розумових, моральних, емоційно - вольових );

- цілісність характеру - внутрішня єдність рис характеру, яка виявляється в єдності слова та діла або в її відсутності у вчинках;

- визначеність характеру, про яку свідчить твердість і незалежність особистості в її прагненнях і переконаннях, у боротьбі за досягнення окреслених цілей;

- сила характеру виявляється в енергійних діях, завзятті та активності в діяльності, боротьбі за доведення справи до кінця, незважаючи на жодні перешкоди.

18варіант

1. Дія – це свідомий, відносно завершений елемент діяльності, який має певну мотивацію і спрямований на досягнення поточної мети (завдання).

Екстеріоризація (зовнішній) – процес породження зовнішніх дій, виразів і т.і. на основі перетворення ряду внутрішніх структур. Це процес втілення розумових дій або образів в чуттєву і практичну, доступну іншим людям матеріальну реальність.

Інтеріоризація (внутрішній) - процес формування внутрішніх структур людської психіки, тобто перетворення структури предметної діяльності в структуру внутрішнього плану свідомості. Це перехід фізичної взаємодії людини зі світом в процеси, які протікають в плані свідомості.

2. Характер – це сукупність стійких індивідуально - психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе.

Ставлення до праці виявляється в повазі до праці, працьовитості, ініціативності, сумлінності, акуратності, дисциплінованості, організованості або ж у безвідповідальності, лінощах, консервативності, зневазі до праці та до працівників.

Ставлення до інших людей виникають у міжособистісних контактах. Позитивними рисами характеру є справедливість, доброзичливість, тактовність, чесність, чуйність, колективізм, принциповість, товаристкість. До негативних рис характеру належать замкнутість, індивідуалізм, безтактність, жорстокість, заздрість, хвалькуватість, скупість, зневага до інших.

Ставлення до самої себе залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе. Так риси характеру, як скромність, вимогливість, відповідальність за справу, почуття власної гідності, самокритичність свідчать про високий рівень розвитку самосвідомості особистості. Разом з тим, людям властиві і негативні риси – некритичність, невимогливість, нескромність, кар`єризм, самовпевненість тощо.

Ставлення до предметів та явищ дійсності виявляється в акуратності, ощадливості, економності, бережливості, щедрості або в неохайності, недбалості, марнотратності, скнарості і т.і.

Типові риси характеру за своєю інтенсивністю виявляються по-різному, індивідуально. У деяких людей окремі риси їхнього характеру виявляються крайнє інтенсивно. Таку інтенсивність певних рис людини називають акцентуацією. Акцентуація рис характеру виявляється легше за певних умов під впливом суспільної спрямованості інтересів, специфіки контактів у колективі.

19варіант