- •Тема 1 основи фінансів підприємств
- •1.1 Сутність і функції фінансів підприємств, їх місце у фінансовій системі держави
- •1.2 Сфери фінансових відносин підприємств
- •1.3 Фінансові ресурси підприємств
- •1.4 Основи організації фінансів підприємств
- •1.5 Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи
- •1.6 Управління фінансами на підприємстві
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 2 організація грошових розрахунків підприємств
- •2.1 Суть і форми здійснення грошових розрахунків
- •2.2 Готівкові розрахунки
- •2.3 Характеристика форм безготівкових розрахунків
- •2.3.1 Розрахунки платіжними дорученнями
- •2.3.2 Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
- •2.3.3 Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків
- •2.3.4 Розрахунки за акредитивами
- •2.3.5 Вексельна форма розрахунків
- •2.3.6 Розрахунки заліку взаємної заборгованості
- •2.3.7 Особливості розрахунків в електронних системах типу «Клієнт-банк»
- •2.4 Платіжна дисципліна в управлінні фінансами
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 3 грошові надходження підприємств
- •3.1 Доходи і грошові надходження підприємств. Класифікація грошових надходжень
- •3.2 Формування валового і чистого доходу
- •3.3 Методи визначення надходжень від виконання господарських та інших операцій
- •3.4 Доходи від операційної діяльності
- •3.5 Ціноутворення на підприємстві
- •3.6 Доходи від фінансових операцій та від іншої звичайної діяльності
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 4 формування, розподіл і використання прибутку
- •4.1 Функції прибутку підприємств. Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності
- •4.2 Визначення прибутку підприємства
- •4.2.1 Валовий прибуток підприємства
- •4.2.2 Прибуток від операційної, звичайної та надзвичайної
- •4.3 Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції
- •4.4 Визначення прибутковості підприємства
- •4.5 Розподіл і використання прибутку підприємства
- •Література
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 5 фінансове забезпечення відтворення основних засобів
- •5.1 Економічна сутність та класифікація основних засобів
- •5.2 Знос і амортизація основних засобів
- •5.3 Показники стану та ефективності використання основних засобів
- •5.4 Інвестиційна діяльність підприємства та методи її здійснення
- •5.5 Джерела фінансування інвестицій
- •Порядок фінансування інвестицій
- •Джерела фінансування ремонту основних засобів
- •Література
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 6 фінансування та організація оборотного капіталу підприємства
- •6.1 Сутність, склад і структура оборотного капіталу підприємства
- •6.2 Джерела формування оборотного капіталу підприємства
- •6.3 Методи обґрунтування потреби підприємства в оборотному капіталі
- •6.4 Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 7 оподаткування підприємств
- •7.1 Податки в системі фінансових відносин підприємства
- •7.2 Функції, елементи та класифікація податків, які сплачують суб'єкти підприємницької діяльності
- •7.3 Система оподаткування підприємницької діяльності в Україні
- •7.4 Спрощені системи оподаткування підприємницької діяльності
- •7.5 Вплив системи оподаткування на фінансово-господарську діяльність підприємств
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 8 кредитування підприємств
- •8.1 Види кредитів, що надаються підприємствам
- •8.2 Банківське кредитування підприємств
- •8.2.1 Кредитна лінія
- •8.2.2 Овердрафт
- •8.2.3 Кредит під облік векселів
- •8.2.4 Кредитно-гарантійні послуги: акцептний кредит
- •8.2.5 Кредитно-гарантійні послуги: авальний кредит
- •8.2.6 Факторинг
- •8.3 Порядок кредитування
- •8.4 Отримання відсотків і погашення кредитів
- •8.5 Комерційне кредитування підприємств
- •8.6 Лізингове кредитування
- •8.7 Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 9 фінансове планування на підприємстві
- •9.1 Зміст та задачі фінансового планування
- •9.2 Принципи і методи фінансового планування
- •9.3 Порядок розробки фінансового плану
- •9.4 Оперативне фінансове планування
- •Література
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 10 оцінка фінансового стану підприємства
- •10.1 Фінансовий стан підприємства, методи його оцінки
- •10.2 Показники оцінки фінансового стану підприємства
- •10.3 Оцінка рентабельності та прибутковості
- •10.4 Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства
- •10.5 Оцінка фінансової стійкості та стабільності
- •10.6 Оцінка ділової активності й руху грошових коштів
- •10.7 Оцінка акціонерного капіталу
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 11 фінансова санація і банкрутство підприємств
- •11.1 Симптоми і фактори виникнення фінансової кризи на підприємстві
- •11.2 Методи прогнозування банкрутства підприємства
- •11.3 Фінансова санація підприємства та порядок її проведення
- •11.4 Фінансові джерела санації
- •11.5 Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств
- •11.6 Етапи проведення справи про банкрутство
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Теми курсових робіт з дисципліни
- •Список використаної та рекомендованої літератури
2.3.5 Вексельна форма розрахунків
Вексельна форма розрахунків – це розрахунки з відстрочкою платежу між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів), які оформлюються векселем.
Вексель – це письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.
Правовою основою вексельного обігу в Україні є законодавчі та нормативні акти, розроблені згідно з положеннями Єдиного вексельного закону, ухваленого Женевською вексельною конвенцією 1930 р.
Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає чотири етапи:
– оформлення та облік платіжних документів;
– проведення заліку взаємної заборгованості;
– вексельне оформлення прострочених заборгованостей;
– наступні операції з векселями.
Векселі на основі взаємної довіри суб'єктів ринкових відносин функціонують в обігу як розрахунковий засіб, боргове зобов'язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над паперовими грішми. Ці особливості накладають специфічний відбиток на сферу обігу векселів порівняно з іншими цінними паперами. Зокрема, векселі не знецінюються при відсутності інфляції, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потреби в готівці, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його. Предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші.
Розвиток кредитних інститутів, обумовлений потребою негайного перетворення боргових зобов'язань на гроші, передбачає, у свою чергу, передача таких зобов'язань третім особам у простій та надійній формі. Вексель, що відповідає саме цим вимогам, є зручним інструментом для руху кредитів.
Нині в Україні прості векселі набувають певної популярності. Вони використовуються для залучення тимчасово вільних грошових коштів. Банківські установи активно використовують прості векселі для залучення коштів, бо вексель має перевагу перед ощадним сертифікатом, оскільки він більш ліквідний. Це означає, що власник векселя має можливість розрахуватися зі своїми кредиторами за відвантажені товари і надані послуги не тільки грошима, а й векселем, або за потреби достроково облікувати вексель.
Важлива особливість векселя полягає в тім, що його можна використати як засіб платежу. Фінансово-кредитні установи використовують «розрахунковий» вексель.
Розрахунковий вексель – це вексель, який купують з дисконтом для покриття кредиторської заборгованості перед векселедавцем у розмірі вексельної суми. Сутність такої операції в тім, що різниця між ціною купівлі векселя і вексельною сумою стає доходом.
У таких операціях використовують векселі надійних банків або платоспроможних підприємств. Векселі цих підприємств купують для дострокового погашення кредиторської заборгованості перед векселедавцем. Тому до них додають гарантійні листи.
Гарантійна операція стосовно векселів полягає в тому, що третя особа – підприємство або банк – бере на себе відповідальність за зобов'язаннями довірителя у формі письмової гарантії або у формі звалювання векселя, надаючи тим самим авальний кредит. Якщо довіритель не зможе виконати зобов'язання щодо свого контрагента (своєчасно погасити векселі), гарант бере на себе оплату цих зобов'язань, тобто страхує ризик непогашення кредиту у формі гарантії платежу, причому гарантія є безвідкличною і не залежить від виконання сторонами за угодою своїх зобов'язань.
Приклад: підприємство має кредиторську заборгованість перед акціонерним товариством «А» у розмірі 300 тис. грн. На фондовому ринку курсова вартість векселя акціонерного товариства «А» становить 25 % від номінальної вартості. Отже, підприємству-боржнику вигідно придбати вексель номінальною вартістю 300 тис. грн усього за 75 тис. грн і отримати дохід або економію від погашення кредиторської заборгованості в розмірі 225 тис. грн. Але є ризик в отриманні цього доходу в разі погіршення фінансового стану векселедавача.
Простий (соло-вексель) виписується і підписується покупцем (векселедавцем) і є його борговим зобов’язанням оплати кредитору вказану суму в установлений час. Оформляючи простий вексель, векселедавець є платником, підписавши простий вексель, він стає на певний строк боржником особи, вказаної у векселі. Векселедавець бере на себе зобов’язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у майбутньому або в час, визначений власником векселя.
Перевага простого векселя – у досить простих правилах його обігу. У простому векселі векселедавець є прямим боржником і, безумовно, зобов'язаний сплатити вексельну суму. Виходячи з цього, простий вексель акцептувати не потрібно.
Переказний вексель (тратта) – це документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора (трасанта), боржника (трасата) і отримувача платежу (ремітента). Такий вексель виписує та підписує кредитор (трасант).
Трасант (векселедавець) – особа, що виписує вексель.
Трасат (платник) – особа, яка зобов'язана за наказом сплатити за векселем. Отож, за переказним векселем (на відміну від простого) платником є не векселедавець, а інша особа, яка має письмово підтвердити свою згоду на це, тобто акцептувати тратту. Тому переказний вексель має форму наказу трасанте платнику (після акцепту платника називають акцептантом) сплатити за векселем.
Ремітент – перший отримувач або перший векселевласник, на користь якого виставляється вексель. Ремітентом може бути підприємство або банк, що відраховує на свою користь відповідний відсоток від суми платежу як комісійну винагороду за надану банком послугу – перерахування вказаної у векселі суми в установлений термін з рахунка векселедавця на рахунок власника векселя.
Суть цих відносин полягає в такому: трасант виписує (трасує) вексель на трасата з вимогою сплатити відповідну суму ремітентові у відповідному місці у відповідний строк.
Забезпечений вексель – це вексель, гарантований заставою, яка передається кредиторові, банку або продавцю до моменту сплати боргу. Заставою може бути дебіторська заборгованість, товарні запаси, цінні папери, основні виробничі засоби, обладнання.
Той, хто дає кредит в обмін на вексель, за необхідності може обернути його на гроші, переказуючи вексель як іншим особам, так і банку з умовою надання знижки з номіналу. Один вексель у процесі свого обігу здатний погасити цілу низку грошових зобов'язань.
Векселі, які застосовуються в господарському обороті як в Україні, так і в міжнародних розрахунках, досить різноманітні. Векселі різняться за емітентом, угодами, які вони обслуговують, суб'єктом, що здійснює оплату, наявністю застави, порядком оплати, можливістю передачі іншій особі, місцем платежу, формою пред'явлення та іншими ознаками.
Векселі державної скарбниці – один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані:
– для здійснення розрахунків;
– для зарахування сплати податків до державного бюджету;
– як застава для забезпечення інших платежів та кредитів.
Векселедавцем і, відповідно, платником за векселями державної скарбниці є Головне управління Державної скарбниці. Такі векселі видаються на пред'явника зі строком платежу не більше одного року.
Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками. Спеціального забезпечення ці папери не мають. Як гарантія їхньої надійності виступає рейтинг векселедавця, стабільність його фінансового стану та авторитет на ринку цінних паперів.
Фінансовий вексель має у своїй основі депозитну природу. Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінансовий в основному використовується для мобілізації грошових ресурсів.
Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування торговельних операцій. Він визначає умови погашення векселедавцем-боржником своїх зобов'язань перед постачальником-кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи.
Векселі на пред'явника – це такі векселі, що оплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в термін, указаний у документі, називається строковим.
Доміцильований вексель – це такий, у якому застережено, що даний вексель підлягає сплаті третьою особою – доміцилянтом за місцем проживання платника (або в іншому місці). Конкретне місце платежу вказується на векселі векселедавцем і пред'являється до оплати доміцилянту, який не є відповідальною особою за векселем, тобто не несе жодної відповідальності, якщо платіж не буде здійснено.
Доміцилювання переказного векселя може інколи підвищити його внутрішню вартість, оскільки усуває труднощі, що могли б виникнути в разі здійснення платежу в іншому місці.
Вексель може існувати в паперовій або безпаперовій формі – як записи на електронних рахунках.