8.7 Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів

Співробітництво з міжнародними валютно-кредитними організаціями (МВКО) розпочалося зі схвалення у червні 1992 р. Закону України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій». Цього ж року було підписано Указ Президента № 379/92 від 14.07.1992 р. «Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку». Згідно з названими документами підприємства дістали можливість залучати довготермінові кредити під державні гарантії.

Кредити під державні гарантії залучаються для розвитку пріоритетних галузей економіки. Порядок отримання таких кредитів зафіксовано в положенні «Про порядок залучення іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов'язань юридичних осіб-резидентів щодо їх погашення» (постанова Кабінету Міністрів України № 414 від 05.05.1997 р.).

Можливість отримати такий кредит реалізується через кредитні лінії Світового банку і Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), що надаються банками-агентами. Банки оформляють внутрішні кредитні угоди, договори, застави та/або поруки, здійснюють контроль за порядком кредитування і виконанням проекту під гарантію Кабінету Міністрів України (КМУ). Як правило, банки відкривають з доручення підприємств безвідкличні документальні акредитиви на користь експортерів. На основі цих акредитивів оплачуються поставки обладнання чи надаються послуги. Після того, як об'єкт кредитування введений в дію, позичальники починають погашати борги в терміни і в обсягах, передбачених угодами.

У процесі кредитування міжнародними банками українські банки-агенти можуть надавати підприємствам-позичальникам допомогу щодо складання бізнес-плану, інвестиційної програми проекту або техніко-економічного обґрунтування позички.

Банк-агент може надати підприємству допомогу у випадку, коли останньому бракує:

стартових коштів для сплати авансового платежу – 15 % від загальної суми імпортного контракту;

коштів на сплату страхової премії на користь іноземної страхової компанії;

коштів для сплати належних платежів кредитору.

У таких випадках банк-агент може залучити кредит в іншого банку, але за обов'язкової умови, що погашення позички на авансовий та інші платежі субординовано з позичкою під гарантію Уряду.

У листопаді 1998 року Кабінет Міністрів прийняв постанову «Про заходи щодо додаткового забезпечення гарантійних або інших зобов'язань Кабінету Міністрів України, які надаються в забезпечення зобов'язань юридичних осіб-резидентів, та вдосконалення системи відшкодування ними витрат Державного бюджету». Згідно з цим документом банки-агенти отримали змогу надавати зустрічні гарантії за кредитами, гарантованими Урядом.

За кредитування під державні гарантії підприємства-позичальники є підконтрольними з боку банку, який контролює їхні грошові потоки.

Основними міжнародними кредиторами державних підприємств є Світовий банк і Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

За рахунок позичок Світового банку фінансуються проекти у вугільному секторі, енергетичній галузі, сільському господарстві, соціальній та управлінській сферах, медицині. Прикладом може бути, програма Світового банку, що передбачає структурну перебудову вугільної промисловості: закриття збиткових і переобладнання нерентабельних шахт, очищення навколишнього середовища, працевлаштування та перепідготовку працівників галузі. Проект розпочато у грудні 1996 року. Виплата основного боргу почалася у 2002 році і триватиме до кінця 2013 року. Уповноваженим представником України з обслуговування кредитної лінії Світового банку є Міністерство фінансів. Загальна сума кредиту становить 300 млн доларів США.

Європейський банк реконструкції та розвитку кредитує здебільшого великі проекти, спрямовані на підтримку енергетичної галузі, транспорту і міської інфраструктури. До таких проектів, наприклад, належать: реконструкція аеропорту «Бориспіль», телекомунікація ІТУР (Італія – Туреччина – Україна – Росія), реконструкція Старобешівської теплоелектростанції, комерціалізація залізничного транспорту, модернізація аеронавігаційної системи тощо.

За рахунок коштів ЄБРР здійснюються короткострокове та довгострокове фінансування проектів, які задовольняють вимоги ЄБРР.

Короткострокове кредитування здійснюється для реалізації експортних контрактів та придбання імпортної продукції з метою подальшого її використання в процесі виробництва.

Довгострокове кредитування виконується для фінансування основних засобів (придбання нового вітчизняного та імпортного обладнання).

Типові умови кредитування такі:

– мінімальна сума кредиту – 50 тис. дол. США;

– максимальна сума кредиту – визначається для кожного уповноваженого банку індивідуально;

– термін короткострокового кредиту – від 6 до 12 місяців;

– максимальний термін довгострокового кредиту – 5 років;

– максимальна відстрочка погашення основної суми боргу – 2 роки (тривалість пільгового періоду);

– орієнтовна відсоткова ставка за користування кредитом – 15 % річних.

У кредитному договорі встановлюються терміни сплати відсотків за кредитом ЄБРР. Протягом усього строку кредитування підприємство надсилає в банк щомісячні та щоквартальні повідомлення про хід виконання робіт згідно з бізнес-планом.

За рахунок коштів ЄБРР кредитуванню підлягають тільки фінансове скупні та забезпечені заставою проекти. При цьому вартість застави не повинна бути меншою за 140 % суми загальної кредитної заборгованості в разі підтримки позичальником коефіцієнта обслуговування боргу.

Кредитні кошти не спрямовуються: на рефінансування вже існуючих зобов'язань приватних підприємств або на фінансування придбання цінних паперів діючих підприємств і нерухомості; на реалізацію проектів, пов'язаних із гральним бізнесом, виробництвом або продажем зброї тощо.

Підприємство здійснює платежі згідно з умовами кредитної угоди, укладеної з банком.

Підприємства України мають можливість отримувати кредити за рахунок коштів Світового банку, Агентства США з міжнародного розвитку, Фонду «Євразія», а також коштів урядів зарубіжних країн. Переважно кредити надаються малим та середнім підприємствам через уповноважені банки України.

За кредитування підприємств міжнародними валютно-кредитними організаціями постають певні труднощі. По-перше, це оцінка вартості майна, що надається в заставу. Вартість активів у заставі оцінює Фонд державного майна України. Ця оцінка є остаточною і в майбутньому не коригується. Тому на практиці невиконання зобов'язань за підприємством-позичальником та за відшкодування витрат державного бюджету за гарантіями Уряду вартість майна, що продається на аукціоні, виявляється нижчою від початкове встановленої.

По-друге, це проблема визначення достатньої суми застави, коли підприємство-позичальник не має високоліквідних активів.

По-третє, це проблема валютного ризику за одержання іноземних позичок. Наприклад, якщо валютою позички є долар США, а основним постачальником обладнання за проектом – виробники країн Європи, то перед підприємством може постати проблема покриття валютного ризику.