Некоторые вопросы администрирования и обжалования

Среди новшеств Налогового Кодекса важное место занимает изменение в порядке определения даты возникновения налогового обязательства:

• доход от реализации товаров определяется по дате перехода покупателю права собственности на такой товар,

• доход от предоставления услуг и выполнения работ определяется по дате акта (или другого соответствующего документа), который подтверждает выполнение работ или предоставление услуг.

Напомним, что ранее действовала концепция первого события, в соответствии с которой налоговое обязательство возникало (а) в момент получения аванса в счет продажи, или (b) в момент отгрузки товаров (фактического предоставления услуг, оказания работ): в зависимости от того, какое из этих двух событий происходило первым.

Приятно вспомнить и одну из последних поправок к Кодексу, согласно которой обязанность доказывания правомерности решений контролирующих органов лежит на соответствующих контролирующих органах. Если же плательщик обжалует решение налогового органа в суде, обвинение в уклонении от уплаты налогов не может основываться только на таком решении.

Итого

Даже среди кратко освещенных выше положений Кодекса по налогу на прибыль помимо заметного негатива есть несколько относительно позитивных нововведений, в частности уменьшение ставки налога и налоговые «каникулы» для многих видов предприятий. Насколько реально будет использовать задекларированные правила на практике, покажет время и «настроение» госаппарата.

Несомненно, изменившиеся условия и поставленные ограничения спровоцируют активную работу по созданию новых схем оптимизации налогообложения. Но ожидать существенных перемен к лучшему на основании положений Кодекса в ближайшее время не приходится не столько из-за его несовершенства, сколько из-за сложившихся принципов отношения плательщиков и налоговых служб.

Запровадження в Україні інвестиційного податкового кредиту може бути одним із шляхів розв’язання проблеми збільшення обсягів інвестиційних ресурсів на підприємствах і прискорення інвестиційно-інноваційного розвитку регіону та в країні у цілому

Мета статті – виявити доцільність застосування інвестиційного податкового кредиту із застосуванням нової системи пільг щодо оподаткування прибутку підприємств для самостійного залучення інвестицій регіону від податку на прибуток підприємств регіону та показати шляхи вирішення цієї проблеми, виявити чинники впливу на зростання ролі інвестиційного податкового кредиту у підвищенні фінансового розвитку регіону.

Ринкова економіка підвищує значення кредиту у регулюванні економічних процесів, зокрема у здійсненні інвестиційної, структурної і податкової політики. Найбільш важливою формою податкового кредиту є інвестиційний податковий кредит, що застосовується з метою стимулювання інвестицій.

Взагалі, кредит (від лат. creditum – позика, борг) – це тимчасове надання у позичку товарів або грошей. Будучи складним механізмом руху позичкового капіталу, він існує у різних формах, а саме: банківських, комерційних, грошових, товарних, інвестиційних, міждержавних, рамочних, револьверних, у формі "Стенд-бай", митній, експортній тощо [2, с. 80].

Кредит – кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на такі складові, як фінансовий, товарний, податковий та інвестиційний податковий кредит [3].

Фінансовий кредит – кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент [3].

Товарний кредит – товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент [2].

Найбільш важливою формою податкового кредиту є інвестиційний податковий кредит, що застосовується з метою стимулювання інвестицій.

Згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з метою підтримки наукової і науково-технічної діяльності" інвестиційний податковий кредит – це відстрочка сплати податку на прибуток, що надається суб’єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отриманий згідно з чинним законодавством внаслідок реалізації інноваційних програм [4]. Інвестиційний податковий кредит повинен стати основою регіональної інвестиційної політики.

Регіональна інвестиційна політика – це система довгострокових цілей, основних напрямів і заходів для забезпечення інвестиційної діяльності в інтересах економічного і соціального розвитку території, одна з головних складових частин її економічної політики [5, с. 89].

Поряд з нераціональними пільгами існують і необхідні податкові преференції, аналогічні тим, що широко використовуються в зарубіжній практиці і є елементом будь-якої нормальної податкової системи. Зокрема, йдеться про такі пільги, як інвестиційний податковий кредит.

Економічну основу інвестиційного податкового кредиту становлять кошти, які підприємство сплачує у вигляді податку на прибуток. Тому він багато в чому подібний до такої форми фінансової підтримки підприємства як пільгове оподаткування прибутку. Інвестиційний податковий кредит повинен мати цільове призначення. Надання інвестиційного податкового кредиту доцільно здійснювати переважно під інноваційні програми, які забезпечують реалізацію таких науково-технічних пріоритетів, як:

• науково-технічне оновлення виробництва з підвищенням його техніко-економічних показників і забезпеченням конкурентоспроможності на світовому ринку;

• прискорення розвитку наукомістких і високотехнологічних галузей і виробництв, здатних кардинально змінити економічний та науково-технічний потенціал регіону;

• розширення виробництва в найбільш пріоритетних і ефективних для економіки регіону секторах ринку.

Введення інвестиційного податкового кредиту матиме певні переваги порівняно з іншими формами кредиту. Так, при звичайному банківському кредитуванні використовуються вільні кредитні ресурси, яких, як відомо, хронічно не вистачає. Крім того, банківський кредит надається на умовах сплати досить значних відсотків, що робить інвестиції за рахунок такого кредиту для підприємства економічно обтяжливими. З іншого боку, в разі зниження відсотків зникає зацікавленість банків у наданні кредитних ресурсів, тим більше, що кредитування інвестиційних проектів передбачає досить тривалий термін повернення кредиту, тобто кредитування інвестиційних проектів зв’язує "швидкі гроші" банків.

Запровадження інвестиційного податкового кредиту не вимагає додаткових кредитних ресурсів, бо в ньому використовується ресурсний потенціал самого підприємства у вигляді прибутку, а саме – тієї частини, яка повинна відраховуватися до бюджету у вигляді податку на прибуток. Тому введення інвестиційного податкового кредиту буде заохочувати підприємства в підвищенні ефективності своєї роботи та отриманні прибутку.

Регіон, втрачаючи на деякий час певні суми дохідної частини бюджету, у подальшому може розраховувати на збільшення бюджетних надходжень через загальне зростання прибутку і обсягів податку на нього за умови 100% сплати податку на прибуток до місцевого бюджету.

При цьому слід мати на увазі й таке. При звичайному кредитуванні кредитор, крім сум кредиту, що повертаються, додатково отримує лише обумовлений відсоток. При використанні інвестиційного податкового кредиту приріст податку, що буде отримано після реалізації проекту, може набагато перевищити відсотковий рівень і носитиме не разовий, а систематичний характер.

Інвестиційний податковий кредит не слід розглядати лише як чергову форму пільгової дотації підприємствам. Надання кредиту повинно створювати заохочувальний ефект і дисциплінувати позичальника. Тому принципи запровадження і використання інвестиційного податкового кредиту не повинні випадати із загального економічного простору, тобто вони мають відповідати умовам податкової та кредитної політики, що діє у регіоні.

Визначальними умовами надання інвестиційного податкового кредиту повинні бути:

• стале фінансове становище підприємства-позичальника, тобто систематичне отримання ним прибутку, з якого нараховується податок;

• переважно (не менше як 50%) інвестиційна спрямованість у використанні власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійних лих, грошові накопичення громадян, юридичних осіб тощо);

• наявність економічно обґрунтованого інноваційного проекту (бізнес-плану), який забезпечує після його реалізації підвищення ефективності виробництва, зростання загального обсягу отриманого підприємством прибутку та, відповідно, сум податку на прибуток як джерела компенсації інвестиційного податкового кредиту;

• термін окупності запозичених через інвестиційний податковий кредит коштів, тобто їх повернення до бюджету у вигляді додаткових надходжень податку на прибуток, не повинен перевищувати певну кількість, наприклад, п’яти років після реалізації інноваційного проекту.

Дотримання цих умов знижує ризик кредитора, у даному випадку держави, щодо ефективності використання інвестиційних ресурсів.

Споживачами інвестиційного податкового кредиту можуть бути суб’єкти підприємницької діяльності, а саме: підприємства усіх форм власності, яким для реалізації інноваційних програм не вистачає власних інвестиційних ресурсів.

Отже, інвестиційний податковий кредит як джерело формування інвестиційних ресурсів підприємств в Україні має багато позитивних моментів. Але надання такого кредиту потребує розробки чіткого механізму надання інвестиційного податкового кредиту.

Залежно від економічної кон’юнктури й цілей державної економічної політики визначатиметься різне коло підприємств, що можуть отримати податковий кредит. Але загальною умовою для всіх підприємств повинен бути прийнятний рівень кредитоспроможності.

На сьогодні до такого кола підприємств можна віднести, наприклад, ті, що здійснюють свою діяльність у пріоритетних галузях економіки України, а саме у галузях реального сектора економіки, які повільно розвиваються, але мають значний потенціал. Сюди можна віднести машинобудування, металургію, хімічну та легку промисловість. Це ті галузі, що спроможні найближчим часом наростити випуск ліквідної продукції, вони наукомісткі, тобто перспективні й здатні забезпечити роботою науково-дослідні установи.

Строк функціонування підприємства-позичальника повинен перевищувати, наприклад, 2 роки. Це допоможе уникнути отримання кредиту фіктивними підприємствами і зменшити кредитний ризик регіону.

Підприємство повинно мати економічно обґрунтований інноваційний проект, який після його реалізації забезпечує підвищення ефективності виробництва, зростання загального обсягу отриманого підприємством прибутку та відповідно сум податку на прибуток як джерела компенсації інвестиційного податкового кредиту.

Підприємство може розраховувати на отримання кредиту лише у тому разі, якщо не вистачає наявних власних коштів для реалізації програми.

Отриманню такого кредиту повинна передувати всебічна експертиза ефективності інвестиційного проекту і наявності умов, які б підтверджували реальні можливості підприємства щодо успішної реалізації цієї програми.

Визначення інвестиційного податкового кредиту в законі передбачає спрямованість коштів даного кредиту на інноваційний розвиток. Це правильно, оскільки саме ця спрямованість перспективна. Крім того, у розвинених країнах вважається, що всі інвестиції мають бути інноваційними, тоді як в Україні інвестицією вважається будь-яке вкладення коштів, у т. ч. заміна зношеного обладнання новим (не обов’язково більшого технологічного рівня). Але потрібно чітко визначити, яка саме діяльність може належати до інноваційної.

Строк кредиту є, мабуть, найскладнішим питанням у цьому механізмі. Специфіка податкового кредиту полягає в тому, що він повертається не шляхом погашення через певний проміжок часу, а у вигляді приросту податкових платежів підприємства через загальне зростання прибутку, отриманого внаслідок реалізації інноваційних програм.

Як було зазначено вище, кредит повертається частинами, обсяг яких залежить від приросту прибутку підприємства порівняно з базовим роком. Поворотність є основним принципом кредитування. Як і будь-який кредитор, регіон не повинний розділяти з підприємством ризик невдалого використання кредитних ресурсів, у цьому разі – інвестиційного податкового кредиту. Отже, якщо реалізація інвестиційного проекту не дала збільшення загального обсягу прибутку, підприємство все одно повинно повернути кредит.

Потрібно також визначити механізм повернення кредиту, якщо підприємство порушить умови договору і використає кошти не за цільовим призначенням. Припустимо, протягом наступного року після надання кредиту підприємство не почало реалізації інвестиційного проекту, тоді воно повинно повернути всю суму кредиту з відсотками за період користування державними коштами на рівні середньої процентної ставки на ринку кредитів.

Урахування цих пропозицій щодо погашення податкового кредиту допоможе попередити зловживання з боку підприємств і підвищити стимули підприємства до ефективного використання отриманих від держави коштів.

Посилюючи вимоги до ефективності використання інвестиційних ресурсів, вважаємо за необхідне ще раз підкреслити, що інвестиційний податковий кредит може надаватися підприємствам під конкретний інноваційний проект на строк до трьох років. Довший термін не відповідає сучасним вимогам щодо тривалості освоєння нової техніки (нових виробництв), веде до витрачання державних ресурсів, знижує ефективність використання інвестицій.

Отже, інвестиційний податковий кредит – це знижка з податку на прибуток підприємств, що надається в разі придбання нових засобів виробництва. Отримання такого кредиту вигідне для підприємств, тому що:

• цей кредитний ресурс дозволяє підприємствам покрити потребу в інвестиційних ресурсах;

• цей кредит – досить дешеве джерело формування інвестиційних ресурсів, що дозволяє підприємствам не вилучати з обігу кошти;

• отримання й погашення таких кредитів не пов’язане зі значними витратами коштів і часу.

Для регіону надання такого кредиту вигідне, бо:

• воно стимулює розвиток інвестиційної діяльності регіону, в результаті якої збільшується база оподаткування, а отже, податкові надходження до місцевого бюджету;

• воно сприятиме виходу підприємств із тіні, бо отримання такого кредиту передбачає посилену увагу з боку податкових органів регіону;

• активізація інвестиційної діяльності призведе до зменшення рівня безробіття в регіоні, зменшення трансфертних платежів із державного бюджету, збільшення податкових надходжень до місцевого бюджету.

Отже, запровадження в Україні інвестиційного податкового кредиту може бути одним із шляхів розв’язання проблеми збільшення обсягів інвестиційних ресурсів на підприємствах і прискорення інвестиційно-інноваційного розвитку регіону та в країні у цілому. Доцільно було б у Податковому кодексі передбачити інвестиційний податковий кредит для підприємств, що впроваджують прогресивні технології, якщо результати заходів, що проводяться, сприяють ресурсозбереженню, а також оздоровленню екологічної ситуації і вирішенню широкого кола соціальних проблем, як регіону так і держави в цілому.

Інвестиційний податковий кредит, який широко використовують у західних країнах, є ефективним засобом стимулювання оновлення ос-

399

новних фондів. За своею суттю інвестиційний податковий кредит є фі-нансуванням приватного бізнесу, а за змістом — це податкова зниж-ка. Інвестиційний податковий кредит розраховується в процентах від вартості обладнання і віднімається від суми податку або доходу, що оподатковується.

У розвинених країнах світу з метою заохочення підприємців до фі-нансування власних наукових програм застосовується податковий кредит на дослідження, який дає змогу віднімати від податку на при-буток певну частину суми приросту власних витрат на НДДКР порівняно з аналогічними витратами у попередньому періоді.

В Україні законодавством не передбачено застосування ні інвестиційного податкового кредиту, ні податкового кредиту на досліджен-ня. Було запроваджено пільги стосовно прибутку, який оподаткову-ється у розмірі 50 % від діючої ставки податку протягом перших трьох років, від реалізації інноваційної продукції, якщо вона такою визна-на відповідними установами.

Можливість отримання податкових пільг повинна визначатися окремим законодавчим актом для всіх господарюючих суб’єктів. Кількість податкових пільг потрібно істотно скоротити. Податкові пільги можуть надаватися лише з метою стимулювання виробничої та інвестиційної діяльності на початку становлення підприємств або в разі реалізації ними інвестиційних проектів.

Таким чином, можна констатувати, що реформування податкової політики в Україні треба спрямувати на створення конкурентоспроможного податкового режиму, який забезпечить збереження власного капіталу в межах держави, активізацію використання вільних коштів юридичних і фізичних осіб, а також взаємовигідні умови для залучення іноземного капіталу. Рекомендації щодо підвищення якіс-ного рівня податкового режиму інвестиційної діяльності охоплюють два основних напрямки. Перший напрямок передбачає створення нормальних умов для функціонування господарюючих суб’єктів, а саме:

- забезпечення стабільності податкового законодавства;

- ліквідацію неоднозначності трактування окремих ситуацій різ-ними нормативними актами;

- спрощення структури податків як у частині формування ба-зи, так і в частині самого порядку нарахувань;

- спрощення порядку створення суб’єктів підприємницької діяль-ності і ліквідацію бюрократичних перешкод;

400

- обгрунтування надання податкових пільг (податкові канікули, ефективні податкові ставки);

- забезпечення регулювання сфери використання капіталу залеж-но від насиченості ринку певними товарами;

- залежно від економічної ситуації, яка склалася в Україні, регулювання співвідношення умов оподаткування вітчизняних і закор-донних інвесторів;

- удосконалення регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

- створення інфраструктури для ефективної інвестиційної діяльності;

- створення стимулюючих умов у сфері кредитно-фінансового ре-гулювання інвестиційної діяльності;

- удосконалення земельного законодавства (визначення приватної власності на землю, купівля-продаж, оренда і плата за землю).

Другий напрямок, який стосується безпосереднього регулювання механізму обчислення податків, передбачає:

- приведення у відповідність вартості основних фондів, що викори-стовуються, до діючого рівня цін (індексація, урахування інфляції);

- вдосконалення амортизаційної політики;

- вдосконалення методики дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей і незавершеного виробництва; вдосконалення регулювання орендних відносин;

- удосконалення обліку і звітності;

- перехід на універсальну з точки зору міжнародних стандартів систему.

Реалізація зазначених напрямків податкової реформи дасть змогу створити сприятливі умови для здійснення інвестиційної діяльності і виробничих процесів загалом.