3. Внесення змін до Конституції України.

Практика свідчить про те, що якою б досконалою не була конституція, але життя не стоїть на місці. Тож виникає необхідність внесення змін і доповнень до конституції.

Конституція може бути змінена лише в особливому, закріпленому нею ж порядку, що значно відрізняється від внесення змін до поточного законодавства. Такий порядок закріпле ний в розділі Конституції України ( статті 154-159 ) і має на меті забезпечення стабільності як Основного Закону нашої держави. Водночас він спрямований і на поєднання стабільності та гнучкості (динамізму) конституції, що дає можливість своєчасно на конституційному рівні реагувати на об´єктивні потреби розвитку суспільства й удосконалення державного управління. Саме сталий процесуальний порядок внесення змін до Конституції України забезпечує стабільність правового змісту та можливість часткової зміни певних конституційних положень у разі необхідності.

У ст. 154 Конституції України визначено обмежене коло суб´єктів, яким надано право порушувати питання про зміну положень Основного Закону. Це суб´єкти, що безпосередньо представляють Український народ, - всенародно обраний През идент України та не менше третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. Звуження кола суб´єктів законодавчої ініціативи при внесенні змін до Конституції України, порівняно зі внесенням звичайного законопроекту, з Президента України, народних депутатів України, Кабінету Міністрів України (ст. 93 Конституції України) до Президента та не менше ніж третини народних депутатів, є суттєвою конституційною гарантією стабільності Конституції України й обґрунтованості вимог внесення до неї змін.

Законопроект про внесення змін до Конституції України, як це передбачено Регламентом Верховної Ради України, повинен бути поданий у письмовій формі із супровідною запискою, в якій має бути обґрунтована необхідність розробки та прийняття закону, вказано про фінансові й інші витрати, пов´язані з прийняттям і впровадженням закону. Стаття 155 Конституції України встановлює, що після внесення до Верховної Ради України законопроекту про зміну конституційних норм процес розгляду та прийняття відповідного закону поділяється на два основні етапи.

На першому етапі відбувається обговорення та схвалення законопроекту більшістю народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. Схвалення законопроекту ще не означає його прийняття та є лише попереднім актом, який свідчить про позитивне ставлення до законопроекту більшості депутатів. Оскільки це схвалення ще не є остаточним рішенням, то воно приймається більшістю голосів від конституційного складу Верховної Ради України.

На другому етапі законотворчого процесу Верховна Рада України приймає остаточне рішення щодо законопроекту. Вже схвалений простою більшістю Верховної Ради України законопроект може бути прийнятий нею тільки на наступній черговій сесії парламенту. Чергові сесії Верховної Ради відбуваються двічі на рік і між сесіями є перерва, тому встановлений Конституцією України порядок дає можливість народним депутатам більш ґрунтовно вивчити законопроект і визначити своє ставлення до нього. Тепер за законопроект про внесення змін до Конституції України повинні проголосувати, щоб він був прийнятий, не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.

Із загального порядку внесення змін до Конституції України є винятки, що стосуються тих розділів, які становлять її фундаментальні засади, що повинно запобігти будь-яким спробам змінити суть Конституції України. Це розділ І - "Загальні засади" , розділ НІ - "Вибори. Референдум" і розділ XIII - "Внесення змін ´ао Конституції України ". Суть цих винятків полягає в тому, що, по-перше, суб´єктами законодавчої ініціативи про внесення змін до цих розділів є Президент України чи не менш як дві третини депутатів від конституційного складу Верховної Ради України; по-друге, такий законопроект подається до Верховної Ради України за умови його прийняття не менш як двома третинами від її конституційного складу та затверджується всеукраїнським референдумом, що призначається Президентом України.

Конституція України (ч. 2 ст. 156) встановлює також, що повторне подання законопроекту про внесення змін до її розділів І, III, XIII з одного й того ж питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання. Ця конституційна норма гарантує сталість конституційного правопорядку в країні, а також оптимально зважає на думку народу з приводу зміни Конституції

України, позаяк результати виборів до Верховної Ради наступного скликання, склад її депутатів залежатиме й від оцінки громадянами запропонованих змін до принципових засад Конституції України.

Згідно зі ст. 157 Конституції України, вона не може бути змінена, якщо зміни передбачають:

- скасування чи обмеження прав і свобод людини та громадянина;

- ліквідацію незалежності України;

- порушення територіальної цілісності нашої держави.

До Конституції України не може бути внесено будь-яких змін в умовах воєнного чи надзвичайного стану. При цьому під останнім розуміють особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що тимчасово допускає обмеження в здійсненні конституційних прав та свобод громадян, а також прав юридичних осіб, покладає на них додаткові обов´язки. Ця норма має на меті забезпечити правопорядок у суспільстві, злагоду та спокій в умовах, які конче необхідні для успішного подолання складних для держави й суспільства обставин (захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку чи в разі спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України насильно) чи збереженню життя та здоров´я людей при стихійних лихах, аваріях, епідеміях.

Конституцією України (ст. 158) заборонено повторне подання до Верховної Ради України одного й того ж законопроекту про внесення змін до неї, якщо він уже розглядався Верховною Радою України та був нею відхилений, раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту. Це конституційне положення спрямоване на збереження стабільності Конституції України та має на меті забезпечення виконання Верховною Радою України своїх конституційних повноважень повсякденно в повному обсязі, запобігання перетворенню парламенту на дискусійний клуб.

Стабільності Конституції України сприяє і те її положення, що Верховна Рада України протягом терміну своїх повноважень (п´ять років) не може двічі змінювати одні й ті ж положення Основного Закону.

Процедура внесення змін до Конституції України регулюється розділом XIII Конституції «Внесення змін до Конституції України» і включає такі основні положення:

1.Не може бути прийнято рішення про зміну Конституції, якщо дані зміни ліквідовують або обмежують права і свободи громадян або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності України чи порушення її територіальної цілісності.

2. Конституція не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.

3. Найважливіші конституційні інститути (основи конституційного ладу, основи виборчої системи, процедура внесення змін до Конституції), які регламентуються розділом І «Загальні засади», розділом III «Вибори. Референдуми», розділом XIII «Внесення змін до Конституції України») можуть бути змінені лише в такому порядку:

- проект внесення змін до цих розділів вносить Президент або не менше 2/3 народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради (тобто 300 народних депутатів);

- за проект повинні проголосувати не менше 2/3 від конституційного складу Верховної Ради;

- дане рішення повинно бути підтверджене на Всеукраїнському референдумі.

4. Інші розділи Конституції можуть бути змінені в такому порядку:

- законопроект про внесення змін подається до Верховної Ради не менш як 1/3 народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради;

- законопроект повинен бути попередньо обговорений і схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради, що не виключає можливості внесення в подальшому змін і доповнень до законопроекту; – схвалений простою більшістю законопроект може бути прийнятий тільки на наступній черговій сесії парламенту, при умові, що за нього проголосують не менше 2/3 від конституційного складу Верховної Ради.

5. Повторний розгляд законопроекту про внесення змін до Конституції, що розглядався Верховною Радою і був відхилений, може відбутися лише через рік з дня прийняття рішення щодо нього.

6. Верховна Рада не може двічі змінювати одні й ті ж положення Конституції протягом строку своїх повноважень.

7. Конституційний суд робить висновки про конституційність будь-якого законопроекту про внесення змін до Конституції перед тим, як цей законопроект розглядається Верховною Радою.

Заняття №2