1.Форми здійснення народного суверенітету. Безпосередня і представницька демократія.

Суверенітет народу означає, що саме йому належить суверенна державна влада, яка має такі властивості, як верховенство і незалежність; народу належить вся повнота влади на території країни, його воля обов'язкова для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб.

У ст. 5 Конституції України зазначається: носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Основний Закон закріплює, таким чином, дві форми здійснення народного суверенітету: безпосередню демократію і представницьку демократію.

Безпосередня (пряма) демократія — це безпосередня участь громадян в управлінні справами суспільства і держави, безпосереднє здійснення державної влади в межах усієї країни або в межах окремої її частини. Основними формами прямої демократії за конституційним правом України є вибори та референдуми. Право брати участь у виборах і референдумах закріплене лише за громадянами України, які мають відповідний віковий ценз. Форми безпосереднього волевиявлення можуть мати не лише обов'язковий характер (результати виборів, референдумів), але й дорадчий, консультативний (обговорення проектів законів, резолюції зборів, мітингів тощо).

Представницька демократія — це форма здійснення народного суверенітету, для якої характерним є те, що громадяни беруть участь в управлінні державою і суспільством через представників, обраних в органи державної влади та місцевого самоврядування.

Першою в історичному плані була безпосередня (пряма) форма народовладдя. В умовах первісного суспільства вона здійснювалася у вигляді загальних зборів членів конкретної спільноти, а у перших державних утвореннях — у вигляді народних зборів, в яких брали участь усі громадяни (крім рабів, які громадянами не вважалися). Класичним прикладом народних зборів як форми прояву безпосередньої демократії була організація державної влади в античних Афінах. Така форма демократії існувала у середньовічних Новгороді і Пскові, Запорізькій Січі.

Із розвитком суспільних відносин, збільшенням чисельності населення держав і майновим його розшаруванням виникають нові форми прояву безпосередньої демократії.

Із розвитком і зміцненням держав, ускладненням їхніх політичних систем стало неможливим вирішувати всі питання загальнодержавного значення шляхом залучення всього населення, чисельність якого постійно збільшувалася. За цих умов набула поширення представницька форма народовладдя. За такої організації більшість загальнодержавних питань вже вирішуються не всіма громадянами держави, а лише певними групами їх. Останні є повноважними представниками населення, від імені і за дорученням якого вони приймають рішення, що стають обов'язковими до виконання.

Група, яка представляє все населення держави, утворює загальнодержавний орган, що дістає право виступати від імені всієї держави і приймає рішення, обов'язкові до виконання на всій її території. Такі представницькі органи можуть називатися по-різному — парламент, народні збори, федеральні збори, національні збори, конгрес, сейм тощо. В Україні представницьким органом, уповноваженим приймати загальнообов'язкові в межах усієї держави рішення (закони), є Верховна Рада України.

Поряд із колективними загальнодержавними органами можуть створюватися і одноособові органи, уповноважені виступати від імені держави. В Україні, як і в багатьох інших країнах, це є Президент.

Група ж осіб, яка виступає від імені певної частини населення держави, утворює орган місцевого самоврядування (місцеву раду, муніципалітет тощо), який може приймати рішення, що є обов'язковими до виконання у межах відповідної частини території країни.

За сучасних умов й представницьке народовладдя повсюди і постійно застосовується для повсякденного управління справами держави. Однак безпосереднє народовладдя не виключається з державно-правової практики, а подекуди значення його зростає.

З різних форм здійснення безпосереднього народовладдя найбільшого поширення набули вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Демократія (від старогрецького demos - народ + kratos - влада, правління) звичайно переводиться як «правління народу». Таким чином, демократія і народний суверенітет схожі, практично рівнозначні поняття. У сучасному значенні слова демократія - це одночасно система і процес колективного управління суспільством.

Залежно від того, як народ бере участь й управлінні, хто і як безпосередньо виконує владні функції, прийнято виділяти безпосередню і представницьку форми демократії.

При безпосередній (прямій) демократії громадяни самі безпосередньо (без будь-яких органів-посередників) беруть участь в підготовці, обговоренні і ухваленні рішень, а також в управлінні суспільними і державними справами. Така система найбільш ефективна при відносно невеликому числі людей, наприклад, в громадських або племінних радах або в місцевих органах профспілок, де всі члени можуть зібратися в одному приміщенні для обговорення питань і ухвалення рішення шляхом консенсусу або більшістю голосів. Так, в Стародавніх Афінах пряма демократія здійснювалася за допомогою періодичних зборів, в яких брало участь 5-6 тисяч чоловік. З розвитком і розширенням держав, ускладненням їх політичних систем стало неможливим вирішувати всі питання загальнодержавного значення шляхом залучення до цих процесів всього населення, яке постійно збільшувалося.

Різновидом безпосередньої демократії вважається плебісцитна демократія. Якщо класична безпосередня демократія припускає участь громадян на всіх найважливіших стадіях процесу здійснення влади (у підготовці, ухваленні політичних рішень і в контролі за їх здійсненням), то при плебісцитній демократії можливості політичного впливу громадян обмежені участю в референдумах і інших актах волевиявлення по вже підготовлених органами влади рішенням. Громадянам за допомогою голосування надається можливість схвалити або відкинути той чи інший проект закону або Іншого рішення, який звичайно готується президентом, урядом, партією або ініціативною групою. Можливості участі основної маси населення в підготовці таких проектів невеликі.

Практика розробила різні форми здійснення безпосередньої демократії, але найбільше визнання і розповсюдження отримали вибори до органів державної влади і місцевого самоврядування, а також референдум.

Конституція України закріпила як основні форми безпосередньої демократії вибори і референдум, при цьому не виключаючи і інші форми. Наприклад, в діяльності місцевого самоврядування можливі збори і сходи громадян.

Вибори - це процес формування складу представницького органу або заміщення посади шляхом голосування.

У Україні існують наступні види виборів:

1. вибори народних депутатів України;

2. вибори Президента України;

3. вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

4. вибори депутатів місцевих рад;

5. вибори сільських, селищних і міських голів. Порядок проведення виборів визначається Конституцією і законами України.

Найпоширенішою в сучасному суспільстві формою політичної участі є представницька демократія. її сутність полягає у тому, що громадяни обирають до органів влади своїх представників, які покликані виражати їх інтереси в ухваленні політичних рішень, законів і проведенні в життя соціальних і інших програм. Процедури виборів можуть бути найрізноманітнішими, але які б вони не були, виборні особи в представницькій демократії займають свої пости від імені народу («нації») і формально підзвітні народу у всіх своїх діях. По суті, представницька демократія є найчастіше формою правління добре організованої привілейованої меншини, більшою чи меншою мірою підконтрольної народу.

Таким чином, представницька демократія - це вирішення суспільних і державних питань виборними представниками громадян. Як у інших країнах, так і в Україні представницькі органи державної влади і місцевого самоврядування вирішують переважну більшість питань загальнодержавного І місцевого значення.

В Україні органами представницької демократії є:

1) Верховна Рада України;

2) Президент України;

3) Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

4) органи місцевого самоврядування.