- •Предмет історії держави і права України та методи її вивчення
- •Періодизація курсу історії держави і права України
- •Джерела історії держави і права
- •Рабовласницькі держави на території України
- •Зародження класового суспільства та становлення військової демократії
- •Виникнення державності у східних слов’ян. Антська держава
- •Формування державності у східних слов’ян. Виникнення України-Русі
- •Суспільний устрій Київської Русі
- •Державний лад Київської Русі
- •Основні джерела права
- •«Руська правда» – видатна пам’ятка давньоукраїнського права:
- •Суд і судочинство княжої доби
- •Особливості суспільного і державного устрою Галицько-Волинського князівства
- •Джерела та основні риси права
- •Формування Литовсько-Руської держави
- •Державний лад, суспільний устрій та правовий статус України в складі Великого Князівства Литовського
- •Литовські статути – видатні пам’ятки українського права
- •Кримінальне право та процес за Литовськими Статутами
- •Люблінська (1569 р.) і Берестейська (1596 р.) унії та їх наслідки для української державності
- •Суспільний лад і державний устрій українських земель за часів Речі Посполитої
- •Джерела та основні риси українського права за часів Речі Посполитої
- •Види злочинів і система покарань за часів Речі Посполитої
- •Магдебурзьке право в українських містах
- •Копні суди
- •Виникнення та розвиток Козацької Республіки
- •Джерела та основні риси права
- •Суд та судочинство
- •Формування української національної держави в ході визвольної війни під проводом б. Хмельницького
- •Українсько-московські договори 1654 р. Та правовий статус України в складі Московії
- •Гадяцькі статті і. Виговського (1658 р.)
- •Андрусівський мир між Польщею та Московією (1667 р.). Поділ України
- •Суспільний устрій та державний лад української гетьманської республіки. Виникнення та правовий статус реєстрового козацтва
- •Конституція п. Орлика
- •Ліквідація автономії України. Малоросійські колегії
- •Джерела та основні риси права української гетьманської держави
- •Кодифікація права в Україні у хviii ст.
- •Ліквідація гетьманства і Запорізької Січі
- •Політико-правовий статус Галичини, Північної Буковини та Закарпаття у хіх р. Систематизація права в Україні в першій половині хіх ст.
- •Валуєвський циркуляр та Емський указ як реакція царату на державницькі домагання українського суспільства
- •Реформи в Росії у другій половині хіх ст. Та їх наслідки для України
- •Селянська реформа 1861 року в Росії та її особливості в Україні
- •Розвиток суспільно-політичної думки та поширення державницьких ідей на західноукраїнських землях у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •Українська Національна Рада в боротьбі за українську державність
- •Українське питання в роки Першої світової війни
- •Історичні передумови виникнення політичних партій і рухів на теренах України
- •Основні українські політичні партії кінця хіх – початку хх століття
- •Українська Центральна Рада та її боротьба за українську державність
- •Утворення та діяльність унр
- •Українська держава гетьманської доби
- •Україна за доби Директорії
- •Берестейська мирна угода (1918 р.) та її значення для України
- •Створення та діяльність зунр. Акт злуки унр та його історичне значення
- •Легітимність проголошення радянської влади в Україні
- •Україна в складі срср: правові засади входження та наслідки
- •Перша радянська конституція в Україні
- •Політичні репресії в Україні та їх наслідки
Джерела та основні риси українського права за часів Речі Посполитої
Якщо польському уряду і вдалося після Люблінської унії поширити на українські землі адміністративно-територіальну систему та діяльність державних органів Речі Посполитої, то з правом було складніше.
У Польщі на даний час не існувало єдиної правової системи. Ні Статут Ласького 1516 року, ні “Артикули” Генріха Валуа 1573 року не вирішували проблему кодифікації права. Уряд створював збірники, які охоплювали видані раніше статути та конституції, а також норми польського звичаєвого права, роль якого в регулюванні суспільних відносин була досить значною.
Литва, а отже і українські землі, мала досить розвинену систему права. І тому після Люблінської унії можна говорити про рецепцію Річчю Посполитою тієї правової системи, яка склалася у Великому князівстві Литовському. Перш за все, дію II Статуту 1566 року було залишено в Литві і на українських землях (Волинь, Поділля, Київщина). Після прийняття III Статуту 1588 року він стає головним діючим джерелом права в українських землях. В містах, які мали право на самоврядування, діяли норми магдебурзького права. Характеристику цих джерел права ми розглянули в попередньому розділі.
З формуванням козацького республіканського ладу складається своєрідна правова система на Запоріжжі. Козаки не визнавали дії Статутів та магдебурзького права на своїй території. Правосуддя на Запоріжжі відбувалося у відповідності з старовинними звичаями, “словесним правом і здоровим глуздом”. Норми звичаєвого права, які склалися у Запорізькій Січі, закріплювали військово-адміністративну організацію козацтва, роботу судових органів, порядок землекористування, порядок укладання окремих договорів, види злочинів і покарань. Можна з впевненістю стверджувати, що козацьке звичаєве право являло собою народну конституцію.
Серед кримінальних злочинів найбільш тяжким визнавалися вбивство, нанесення побоїв, крадіжка, дезертирство, пияцтво тощо.
Як покарання практикувалися прив’язування злочинців до гармати, биття канчуками під шибеницею, членоушкодження тощо.
За найбільш тяжкі злочини присуджували до смертної кари, яка поділялася на просту та кваліфіковану. До останньої відносилося закопування живим у землю, посадження на палю, повішення на гак, забивання киями біля ганебного стовпа.
Продовжувало діяти і канонічне право. Правовим збірником православних норм був грецький Номоканон, католицьких — Звід канонічного права 1532 року.
Види злочинів і система покарань за часів Речі Посполитої
У Новому Статуті 1588 р. мали чітку диференціацію стани, об’єкти і суб’єкти злочинів (на відміну від Старого 1529 р. Статуту, де зазначалося, що бідні й багаті за один і той самий злочин мають відповідати за одними і тими самими нормами). Запроваджувався державний розшук злочинців. Кримінальна відповідальність наставала з 16 років (у попередніх редакціях Статутів — з 14 років). Вводилося поняття недієздатної особи у зв’язку з психічним захворюванням.
За Новим Статутом злочини поділялися на: - державні (проти короля, місцевих органів влади, зрада тощо); - проти релігії і церкви (чаклунство, перехід з християнина в іншу віру тощо); - проти особи; - майнові злочини.
Покарання розглядалося як об’єктивна необхідність віддати належне за скоєні злочини.
Система покарань за Новим Статутом мала такий вигляд:
- смертна кара призначалася в залежності від важкості злочинів. Як правило, за перші три види злочинів здійснювалася шляхом повішення, саджання на кіл, спалення, потоплення, чвертування, відрубання голови, забивання камінням;
- тілесні пошкодження — биття палицями, пруттям, відрізання вух, язика, відрубання руки тощо;
- ув’язнення застосовувалося на термін від шести тижнів до одного року та шести тижнів.
Литовські Статути в українських землях зберегли своє значення як джерело права до початку XIX ст.
Судовий процес мав обвинувачувальний характер. Вищими судовими інстанціями були королівський та сеймові суди, де судилося вище поспільство.
Для шляхти існували суди, які були створені ще у Великому князівстві Литовському: земські, гродські, підкоморські. Гродські (замкові) суди здійснювали також правосуддя щодо простих людей.
Копні (громадські суди) в цей час уже припиняють своє існування, їх заміняють суди власників. Церковні суди були двох видів: духовні, які розглядали справи про порушення біблейних догматів, церковних обрядів, шлюбно-сімейні, спадкові справи. По-друге, це церковні домініальні суди, що виступали як суди власника над залежними від церкви людьми. В містах були свої суди — адміністративні та лавні.