2. Образ автора: композиційно-мовленнєвий аспект

У галузі методології, теорії і методики журналістикознавчих досліджень ни­ні яскраво викристалізувалися такі вузлові проблеми: а) слово і обр;п; б) мова і мовлення; в) мовлення і мислення; г) естетична функція публіцистичного тексту; д) індивідуальний стиль публіциста і проблема образу автора тощо.

У поетиці публіцистичного/журналістського твору, його образній структурі вершинними є власне публіцистичний образ і образ автори.

Багато вчених погоджуються з тим, що образ автора захований передусім у глибинах композиції та стилю. За основу при цьому береться композиційно-мовленнєвий рівень. «Композиція, - за Ейзенштейном, - і є побудова, яка в першу чергу служить тому, щоб утілити ставлення автора до змісту і одночасно змусити читача (глядача) так само до цього змісту по< ганитися», тобто саме в своєрідно­сті мовленнєвої структури образу автора глибше і яскравіше виражається стиліс­тична єдність композиційного цілого.

Виникає закономірне запитання: що треба розуміти під образом автора та його мовленнєвою структурою? Не маючи на меті вичерпно і абсолютно точновизначити термін «образ автора», що нині чи й можливо, обмежимося його робо­чим трактуванням у аспекті розв'язуваної проблеми. На нашу думку, образ авто­ра — це авторська думка = ідея в «живому житті» публіцистичного твору, яка пронизує і спонукає всі системно-образні відношення в динаміці та діалектиці оповіді. Це «внутрішній образ автора», концентроване вираження суті твору, ав­торський кут бачення, авторський погляд, авторський прояв автобіографізму, ав­торське ставлення, яке пронизує і цементує весь твір.

Мовленнєва структура образу автора — це власне мовленнєвий лад конкрет­ного твору в діалектичній єдності з його динамічним, комунікативно-цілісним ідейним змістом; мовленнєвий лад, який утілює, формує і виражає наскрізну ав­торську ідею, що виявляється в ієрархії багатьох ідейно-тематичних ліній. Зви­чайно, образ автора не конкретна і навіть не історико-публіцистична особистість, хоча в практиці автобіографічної публіцистики вона проявляється зримо і випук­ло. Образ автора в широкому розумінні — це соціально детермінована точка зору творчої індивідуальності, суб'єктивний бік відображеної дійсності.

У межах цілісної організації публіцистичного/журналістського твору важливі не стільки елементи самі по собі, скільки їх роль і функція. Вартість мовного і мовленнє­вого засобу визначається тим, наскільки ним прояснюється авторська думка = ідея.

Водночас варто зазначити, що найвиразніше голос автора звучить у лірично-публіцистичних висловлюваннях. Саме в найрізноманітніших формах внутріш­нього мовлення (діалогізованого і монологічного) нуртує найглибинніша індивіду­ально-авторська думка, формування і виявлення якої пов'язано передусім з компо­зиційно-мовленнєвим рівнем. Композиційно-мовленнєвий рівень співвідноситься з гносеологічною функцією «образу автора» і втілює семантичну інформацію.

Зрозуміло, що образ автора тісно пов'язаний з композиційним, емоційно-ви­разним способом розкриття теми і перебуває в прямій залежності від мови та сти­лю, тобто «емоційного підтексту».

Образ автора — не звичайний «образ», «характер» у творі, він так само не тотожний особистості журналіста, хоча в окремих випадках наближено відображає її особливості.

Образ автора — не самоціль у творі. Журналіст, виконуючи творчу місію, не прагне до цього. Текстові й нетекстові показники, особливості в цілому виплива­ють із ситуаційної ролі автора, його контактів з матеріалом і аудиторією. Образ автора має формуючі ознаки і в одній публікації, і в серії, і в індивідуальній, і в суспільній свідомості читача.

Характер образу автора в журналістиці має першочергове значення при вивчен­ні індивідуального стилю. Однак треба мати на увазі й такий аспект авторської поведінки, як його ставлення до предмета відображення і його «власна» участь в оповіді. Типологічні варіанти характеру «образу автора» засвідчують: він поза подіями, або їх безпосередній учасник, або автор «перевтілився» в героя. Отже, образ автора можна трактувати як такий, що об'єднав у творі всі прямі й дотичні прояви особис­тості журналіста, його індивідуального стилю, ставлення до героїв і подій.