поповнення ОЦК плазмою усуває дефіцит антитромбіну ІІІ.

9. При відсутності ефекту рекомендується діаліз (гемо- або перитонеальний).

Показання:

• стійка анурія;

• гіперкаліємія більше 6,5 ммоль/л;

• добовий приріст креатиніну в межах 0,088 – 0,132 ммоль/л

9. Асфіксія новонароджених

Основні етапи реанімації:

• забезпечити прохідність дихальних шляхів;

• стимуляція відновлення дихання;

• підтримка кровообігу.

  1. Після відділення від матері новонародженого переносять в інфрачервоний обігрівач, шкіру осушують пелюшкою.

  2. Прохідність дихальних шляхів забезпечується положенням дитини на спині з помірно закинутою головою і валиком під плечима. Очистити дихальні шляхи (порожнина рота, носа, глотки), уникаючи подразнення задньої стінки глотки (збуджується парасимпатична нервова система, що провокує брадикардію і апное).

  3. Стимуляція дихання за допомогою одного з трьох тактильних прийомів:

• поплескування по підошві;

• постукування пальцем по п’яті;

• розтирання долонею спинки.

Повторити не більше двох разів.

Забороняється: зрошувати дитину гарячою або холодною водою, давати струмінь кисню в обличчя, стискувати грудну клітку, бити по сідницях.

Тривалість цього етапу не повинна перевищувати 15-20 сек.

Далі стан дитини оцінюється послідовно за трьома ознаками:

• наявність дихання;

• частота серцевих скорочень;

• колір шкіри.

4. При відсутності або неефективності спонтанного дихання негайно почати ШВЛ за допомогою маски і мішка типу „АМБУ”. Частота дихання 40 на 1 хв., тиск 20-40 см водяного стовпа. Неефективність масочної вентиляції потребує:

5. Проведення ендотрахеальної інтубації.

Через 20 сек. після початку ШВЛ проводять підрахунок ЧСС.

Якщо ЧСС менше 60 або 60-80 за 1хв – показаний непрямий масаж серця.

Якщо ЧСС після цього не збільшується - необхідно ввести адреналін в/в або ендотрахеально.

Якщо ЧСС зростає – продовжується ШВЛ.

Коли ШВЛ перевищить 100 за хв.. і встановиться самостійне дихання, ШВЛ припиняють і оцінюють колір шкіри. Наявність ціанозу вимагає призначення оксигенотерапії у вигляді 80% кисню. При зменшенні ціанозу перейти на 40% кисень.

Медикаментозна терапія

- Адреналін (у вену пуповини) при ЧСС менше 80 за хв.. на фоні ШВЛ – концентрація 1:10000 (0,1 мл адреналіну і 0,9 мл фіз. розчину в дозі 0,1 мл /кг). Введення можна повторити тричі через 5 хв.

- Натрію бікарбонат 4,2% при метаболічному ацидозі – 4мл/кг в/в струминно повільно .

- Бемегрид 0,5% - 0,1-0,2мл/кг, налоксон -0,1 мл/кг – при наркозній депресії.

Оцінити колір шкіри: синій – дати кисень, рожевий або локальний ціаноз – спостереження і моніторинг.

10. Геморагічна хвороба новонароджених.

Лікування

1. Препарати вітаміну К – вікасол 1% 3-5 мг, недоношеним 2-3 мг в/м 1 раз на добу; закордонні аналоги- фітоменадіон, конакіон, мефітон 2-5 мг в/м 1 раз на день. Останні діють швидше вікасолу.

2. При блюванні промити шлунок фіз.. розчином і ввести через зонд 5% розчин амінокапронової кислоти – 5 мл.

3. При кровотечі з ШКТ ефективно призначення ентерально суміші: тромбін – 1 амп. 0,01г, адроксон 1мл 0,025% в 50 мл 5% амінокапронової кислоти. По 1 ч.л. 3 рази/день.

4. При надмірній і рецидивуючій кровотечі з явищами постгеморагічної анемії в/в крапельно свіжозаморожена плазма або свіжа кров 15 мл/кг.

11. Спазмофілія

Невідкладна допомога

Догоспітальний етап:

• забезпечити доступ свіжого повітря;

при ларингоспазмі: скропити дитину холодною водою, ущипнути або натиснути на корінь язика.

Госпітальний етап:

• оксигенотерапія;

• в разі зупинки дихання – штучне дихання „рот в рот” або „рот в ніс”;

• протисудомні препарати:

седуксен 0,5% - 0,5 мг/кг в/в, в/м,

натрію оксибутират 20% (ГОМК) – 50-150 мг/кг в/в, в/м, ректально;

магнію сульфат 25% - 0,2 мл/кг, в/м + 1-2мл 0,5% розчину новокаїну; дроперидол 0,25% -0,25-0,5 мг/кг в/в.препарати кальцію (патогенетична терапія) – кальцію хлорид або глюконат кальцію 10% в/в крапельно 1-2 мл/кг/добу;

12. Ацетонемічний синдром

Невідкладнам допомога

Догоспітальний етап:

з дієти виключити на декілька днів жири, обмежити білки тваринного походження, рекомендуються легкозасвоювані вуглеводи;

оральна регідратація: лужні мінеральні води (Боржомі, Поляна Квасова та інші) без газу, невеликими порціями;

регідрон, 5% розчин глюкози, солодкий чай з лимоном;

очисна клізма, після чого ввести в пряму кишку 100 мл теплого 4% розчину гідрокарбонату натрію.

Госпітальний етап:

при частій блювоті: церукал (метоклопрамід) – 0,1 мг/кг дітям до 6 років (разова доза), старшим 0,5-1 мл 2-3 рази на добу в/м;

інфузійна терапія:

10% розчин глюкози – 10-15 мл/кг, фізрозчин, реополіглюкін -10 мл/кг (співвідношення глюкоза : сольові розчини 2:1); для корекції ацидозу - 4% розчин натрію гідрокарбонату в дозі 3-4 мл/кг;

при значному зневодненні альбумін (суха плазма) – 10 мл/кг в/в крапельно;

5% розчин унітиолу (універсальний антидот, донатор сульфгідрильних груп) – 0,1 мл/кг

(5 мг/кг або 1 мл на кожні 10кг маси тіла) в/в, в/м або в клізмі;вітамінотерапія.

13. Отруєння чадним газом

Невідкладна допомога:

До госпітальний етап:

винести дитину з приміщення на свіже повітря;

очистити ротоглотку від блювотних мас і слизу;

штучне дихання „рот в рот”, „рот в ніс”.

Госпітальний етап:

оксигенотерапія на протязі декількох годин – зволожений кисень (40-60%) або карбоген:

гіпербарична оксигенація,

ШВЛ;

інфузійна терапія: 10% розчин глюкози з інсуліном (1 ОД на 4-5г глюкози) – 10-15 мл/кг, аскорбінова кислота 5% - 5мг/кг, еуфілін 2,4% - 1мл на рік життя (1-3 мг/кг/добу), кокарбоксилаза – 5мг/кг/добу;

при судомах: натрію оксибутират (ГОМК) 20% - 100-150 мг/кг/добу в/в, в/м, седуксен 0,5% - 0,25-0,5 мг/кг кожні 6-8 год. – в/м, в/в;

при повторних судомах – спиномозкова пункція;

в разі виникнення коми: переливання еритромаси – 3-5 мл/кг;

гепарин 100-200 ОД/кг п/ш, в/в; осмотичний діурез – лазикс 3-5 мг/кг в/в, в/м.

14. Отруєння невідомою речовиною.

Невідкладна допомога

Догоспітальний етап

промивання шлунку теплою кип’яченою водою або фізрозчином. Процедура повторюється до отримання чистих промивних вод.;

ввести в шлунок активоване вугілля з розрахунку 1г/кг (1 ч.л. на стакан води);

очисна клізма;

Госпітальний етап

інфузійна терапія в режимі дегідратації: 10% розчин глюкози з інсуліном (10-20 мл/кг); реополіглюкін 10-15 мл/кг;

універсальний антидот -5% розчин унітіолу -0,1 мл/кг (5мг/кг або1мл на кожні10 кг маси тіла) в/м, в/в;

вазелін рідкий 2-3 мл/кг через рот;

при попаданні токсичних речовин на шкіру необхідно викупати дитину в теплій воді з милом;

при проникненні отрути через кон’юнктиву потрібно промити очі теплою водою або фізрозчином;

вторинні дії по видаленні отрути (в разі необхідності):

форсований діурез;

форсоване дихання;

гемосорбція;

гемодіаліз.

15. Астматичний статус

Невідкладна допомога при астматичному статусі проводиться по слідуючій схемі:

При І стадії

Необхідно виключити адреналін і ефедрин в зв’язку з різким зниженням чутливості бронхів до адреналіну та інших адренергічних препаратів.

Постійно давати зволожений кисень (60% киснево-повітряна суміш).

Призначити селективні β₂ – адреноміметики: фенотерол (беротек) в дозі 0,2 мг препарата (1 вдих) через кишеньковий інгалятор (краще через небулайзер). Сальбутамол (вентолін) в дозі 0,1 мг (1 вдих), а саме: 1 вдих дітям у 4-7 років, 2 вдихи – у 7-14 років. Повторені дачі цих препаратів проводити протягом першої години через кожні 20 хв., а далі - один раз на годину до значного покращення, але не більше 4-5 разів. Сальбутамол використовується також в таблетках: ¼ табл.- до 6 років, ½ табл.-6-9 років, 1 табл. дітям старше 9 віків, протягом доби – 3-4 рази.

При відсутності ефекту від β₂ – адреноміметиків призначають холінолітики: атровент (іпратропіум бромід) в дозі 0,02мг або беродуал в 1 дозі його 2 препарати, а саме: іпратропіуму броміду – 0,02 мг і фенотеролу – 0,05 мг. Протягом доби давати по 1 дозі (1 вдиху) одного із названих препаратів черех кожних 6 годин, тобто 4 рази на добу. Беродуал або комбівент можна дозувати і по іншому 0,5 мл (10 крап.) – дітям до 6 років, 1 мл (20 крап.) – старше 6 років.

Призначається або продовжується еуфілінізація. Якщо раніше хворий отримав дозу насичення (6 мг/кг/добу) без помітного ефекту, то слід використати спосіб швидкої еуфілінізації таким чином. Протягом 30 хв. вводити в/в крапельно стартову дозу препарату, яка забезпечить швидке досягнення терапевтичної концентрації. Це досягається при дачі 2,4% розчину еуфіліну з розрахунку: 9 мг/кг хворим 3-8 років, 7 мг/кг – 9-12 років, 6 мг/кг – 13-15 років. В послідуючому вводиться підтримуюча доза еуфіліну в/в крапеньно, яка орієнтовно дорівнює швидкості елімінації: дітям 3-8 років – 20 мг/кг/д, 9-12 років – 18 мг/кг/д, 13-15 років – 16 мг/кг/д. Еуфілін слід вводити на фізіологічному розчині в об’ємі 200-300 мл.

Еуфілінізацію можна розраховувати іншим способом: - 0,6 – 1 мг/кг на годину.

Використовуючи еуфілін слід пам’ятати при його токсичність при концентрації більше 20 мг/кг, а тому при постійному його введенні слід визначати рівень в крові кожні 12 годин.

При швидкому наростанні проявів дихальної недостатності разом з еуфіліном показане в/в струминне введення преднізолону. Преднізолон вводиться в/в в дозі 2 мг/кг, а потім в/в крапельно 3 мг/кг за 3 прийоми. При необхідності доза останнього може бути збільшена до 4-5 мг/кг/добу.

Регідратаційну терапію зразу можна проводити ентерально. Загальний об’єм рідини в 1,5 рази має бути більшим, ніж добова вікова потреба.

Для в/в крапельної інфузії використовується розчин глюкози 5% в дозі 10 мл/кг/год і 0,85% фізіологічний розчин з розрахунку 10 мл/кг/год. На кожні 100 мл глюкози додається 2 мл 7,5% розчину калію хлориду. Одночасно вводиться в/в повільно лазолван 0,5-2 мл.

Інфузійна терапія при ІІ стадії астматичного статусу проводиться в реанімаційному відділенні, продовжується введення еуфіліну, преднізолону до 3-5 мг/кг/добу. При цьому з добової дози останнього 2 мг/кг призначається усередину. Одночасно проводиться посиндромна терапія, спрямована на корекцію функціональних порушень життєво важливих органів

Для виведення із астматичного статусу ІІІ-ої стадії, яка характеризується розвитком астматичного статусу, хворі переводяться на штучну вентиляцію легень.

16. Тромбоцитопенічний синдром

Невідкладна допомога

Догоспітальний етап:

холод на (перенісся, передню черевну стінку, інші місця кровотечі);

абсолютний спокій;

відповідне положення хворого: при носовій кровотечі – голова піднята; при шлунково-кишковій – повернута на бік, при легеневій – напівсидяче із спущеними ногами.

Госпітальний етап:

місцево гемостатична губка, змочена розчином адроксону або перекису водню, тромбіном, амінокапроновою кислотою;

фібринова плівка на місце кровотечі;

розчин амінокапронової кислоти 3% в/в 1мл/кг;

розчин дицинону 12,5% в/м по 2-4 мл кожні 6-8 год (1мл/кг);

розчин адроксону 0,025% по 1-2 мл через 6-12 год в/м (1мл/кг);

преднізолон 2-3 мг/кг – 3% розчин, в/в;

при маткових кровотечах – маммофізин по 1 мл 1-2 рази на добу в/м;

в разі профузної кровотечі трансфузії тромбоконцентрату 5х10¹⁰ тромбоцитів на 10кг маси тіла.

17. Гемофільна кровотеча

Госпітальний етап:

зрошення слизових оболонок раньової поверхні розчином тромбіну, тромбопластину, амінокапронової кислоти;

прикладання гемостатичної губки або пасти;

при помірних гемартрозах, невеликих кровотечах, видаленні 1-2 зубів достатньо ввести 15-20 мл антигемофільної плазми або кріопреципітат в дозі 15-20 од/кг в/в струминно, тривалість лікування 1-3 дні;

при важких гемартрозах, підшкірних і міжм’язевих гематомах, видаленні декількох зубів, макрогематурії використовуються лише кріопреципітат або концентрат VIII фактору в дозі 35-40 од в 1-2 ін’єкціях. Тривалість лікування 3-4 дні;

кровотечі при великих травмах, порожнинних операціях, тонзилектомії, профузні шлунково-кишкові кровотечі потребують підвищення добової дози кріопреципітату до 60-100 од/кг. Тривалість лікування від 3-4 днів до заживання рани;

при гемофілії В – концентрат факторів протромбінового комплексу (2,7,9,10) – РРSB, ППСБ в/в струминно від 400од до 2400од. 2-3 рази на добу;

антигемофільна плазма при гемофілії А вводиться по 10-15 мл/кг кожні 6-8 год, а при гемофілії В – 1-2 рази на добу;

при відсутності перерахованих вище препаратів допускається введення свіжоцитратної крові або пряме переливання крові в дозі 10-15 мл/кг на добу.

18. Гемолітична криза при спадковій анемії Минковського-Шоффара.

Невідкладна допомога:

зменшення дії причин, яка викликають гемоліз: преднізолон 2-5 мг/кг/добу в/в крапельно в 300-400 мл фізіологічного розчину;

нормалізація ОЦК, мікроциркуляції і гомеостазу: 10% розчин глюкози 10-20 мл/кг, реополіглюкін 10-20 мл/кг в/в крапельно; курантил 3-4 мг/кг/добу, трен тал 5-8 мг/кг/добу, компламін 10-20 мг/кг/добу, еуфілін 3-5 мг/кг/добу;

трансфузія відмитих еритроцитів 10-15 мл/кг;

при набуханні-набряку мозку: в/в крапельно 10% розчин маннітолу – 1г/кг, 20% розчин глюкози 10-20 мл/кг, лазикс 3-5 мг/кг/добу;

при гострій нирковій недостатності (рівень сечовини 25 ммоль/л, калію більше 7,5 ммоль/л) показане проведення гемодіалізу;

виведення надлишку заліза з організму: десферал – 30-40 мг/кг/добу в/в крапельно.

19. Істина уремія

Невідкладна допомога

Догоспітальний етап:

Дієта №7;

Для зв’язування токсичних продуктів в кишківнику і їх виведення:

активоване вугілля – 1г/кг/добу

гранульований сорбіт - 1г/кг/добу

ацетобутират целюлози - 1г/кг/добу

окислений крохмаль – по 10гх3р на день.

Тривалість терапії сорбентами від декількох тижнів до декількох місяців.

Леспефлан per os по 5-10 мл

Лесперефрил 3-4 рази/добу, per os по 100-200 крап/добу або в/м, в/в по 1 мг/кг х 2-3р/добу;

Унітиол 5% розчин – по 1мл на 10кг маси тіла в/м;

Ванни гігієнічні;

Обтирання шкіри (морською водою, розведеним столовим оцетом).

Госпітальний етап:

інфузійна терапія (під контролем електролітів): розчин глюкози 10%, фізрозчин, реополіглюкін;

дезагрегаційна терапія: курнтил 3-5 мг/кг/добу;

трентал 5-10 мг/кг/добу

зменшення рівня азотистих шлаків: леспенефрил 1мл/кг/добу; в/в, в/м

сечогінні: - фуросемід (лазикс) – 2-5 мг/кг/добу, в/в;

корекція гіперкаліємії: розчин натрію гідрокарбонату 3-4% в/в струминно 3,8 мл/кг; розчин кальцію глюконату 10% - 1мл/кг в/в крапельно, струминно;

В тих випадках, коли консервативна терапія не здатна підтримувати гомеостаз і забезпечити життєдіяльність організму, показано лікування по програмі „Хронічний гемодіаліз

трансплантація нирки”. Трансплантація нирки є основним методом лікування в кінцевій стадії ХНН. При неможливості трансплантації нирки проводиться діаліз.

Показання до діалізу і трансплантації нирки

вік до 3-х років при посиленні неврологічної симптоматики, відставанні в рості, прогресуючі остеодистрофії;

вік від 3 до 7 років – затримка росту, уремія клінічно, значна остеодистрофія;%

вік від 7 до 15 років – клініка уремії, кліренс креатини ну менше 5 мл/хв., прогресуюча остеодистрофія.

Замісна терапія, яка рекомендується в залежності від віку:

до 3-х років: амбулаторний перитонеальний діаліз, циклічний перитонеальний діаліз, трансплантація нирки

від 3 до 7 років: гемодіаліз, постійний перитонеальний діаліз, циклічний перитонеальний діаліз, трансплантація нирки;

від 7 до 11 років: циклічний перитонеальний діаліз, трансплантація нирки;

від 7 до 15 років: гемодіаліз, трансплантація нирки;

Рівень креатини ну в ммоль/л до початку діалізу повинен бути у дітей

- 1-5 років – 0,75;

- 5-10 років – 0,70 – 0,80;

- 10-15 років – 0,80 – 0,90.

20. Отруєння етанолом

Невідкладна допомога

Догоспітальний етап

промивання шлунку: сумарний об’єм рідини для промивання повинен складати 0,5-1 л на рік життя, але не більше 10 л. Для промивання шлунку використовувати 1% розчин NaCl; після промивання ввести в шлунок обволікаючі препарати (жирові емульсії в дозі 2-3 мл/кг та ентеросорбенти (активоване вугілля та інш – 1г/кг));

промивання кишечника 5% розчином NaCl;

ентеросорбція на протязі усього гострого періоду захворювання

Госпітальний етап

ентеральне зондове водне навантаження 5% розчином глюкози, фізіологічним розчином з швидкістю 10-15 мл/кг/год протягом перших 6 годин лікування;

стимуляція діурезу (лазикс, фуросемід 1-3 мг/кг/добу);

розчин глюкози 5-10%,фізіологічний розчин, реополіглюкін в/в крапельно з швидкістю 10-15 мл/кг/год в режимі дегідратації (парентеральне водне навантаження здійснюється за умов наявності середнього або тяжкого ступенів синдрому токсико-ексикозу – втрата маси тіла 5-10% і більше). Після 6 годин лікування об’єм водного навантаження та швидкість введення розчинів визначаються індивідуально;

заходи щодо проведення ситуаційної та корегувальної терапії:

Корекція електролітних порушень шляхом введення сольових розчинів під контролем вмісту електролітів в крові.

Контроль та підтримка вітальних функцій.

Корекція КОС.

Глюкокортикоїди (в/в 1-2 мг/кг/добу за проднізолоном).

Вітамін Е – 2 мг/кг/добу через рот.

З метою окислення етанолу : 20% розчин глюкози з інсуліном в/в, вітамі С, В₁, В₆, розчин унітіолу 5%-5мг/кг/добу, розчин натрію тіосульфату 30%-1 мл/кг/добу.

Корекція гіпокальціємії.

При наявності показань – ШВЛ.

21. Отруєння етиленгліколем

Невідкладна допомога

1. Заходи, щодо виведення з організму токсинів, що не всмоктались в ШКТ.

2. Заходи щодо видалення з організму токсинів, які всмоктались.

3. Ситуаційна та корегувальна терапія.

Догоспітальний етап

Промивання шлунку 1% розчином NaCl.

Попередне спорожнення шлунку перед промиванням.

Об’єм рідини для одномоментного ведення не повинен перевищувати 75% від вікового об’єму шлунку постраждалого.

Сумарний об’єм рідини для промивання шлунку складає 0,5-1 л на рік життя. (не більше 10 л).

Після промивання шлунку ввести обволікальні препарати (жирові емульсії – 2-3 мл/кг, активоване вугілля – 1г/кг).

Промивання кишківнику гіперосмолярним водним розчином (5% розчин NaCl)

Госпітальний етап

ентеральне зондове навантаження 5% розчином глюкози, фізіологічним розчином з швидкістю ведення 10-15 мл/кг/год протягом перших 6 год. лікування .

Форсований діурез (лазикс, фуросемід – 2-5 мг/кг/добу).

Інфузійна терапія, метою якої є гемодилюція, регідратація і покращення мікро циркуляції: інфузатами є 5-10 розчин глюкози, реополіглюкін, лактасол, фізіологічний розчин. Швидкість інфузії 10-15 мл/кг/год протягом перших 6 годин лікування зі стимуляцією діурезу.

Хлорид кальцію 1% в початковій дозі для підлітків 200мл.

Антидотна терапія: етанол в вигляді 5% розчину в/в та усередину в сумарній дозі 0,3-0,18 г/кг/год протягомі 1-2 днів (до зниження концентрації ЕГ в крові менше 0,1 г/л).

Глюкокортикоїди (в/в 1-2 мг/кг на добу за преднізолоном).

Вітаміни: Є – 2мг/кг/добу всередину, С – 200-500 мг в/в, В₁ - 50мг, В₆ - 100 мг/добу.

Показання для гемодіалізу – концентрація ЕГ в плазмі крові більше 0,5 г/л;

виражений метаболічний ацидоз (рН менше 7,25);

наявність ознак ниркової недостатності.

22. Отруєння грибами

Невідкладна допомога:

Заходи, щодо виведення токсинів, які не всмоктались з ШКТ – промивання шлунку після попереднього його спорожнення:

об’єм рідини для одномоментного введення не більше 75% від вікового об’єму шлунку хворого;

сумарний об’єм рідини для промивання складає 0,5-1л на рік життя (не більше 10л;

промивання проводити 5% розчином NaCl;

після промивання ввести в шлунок обволікаючі препарати (жирові емульсії – 2-3 мл/кг) та ентеросорбенти (активоване вугілля – 1г/кг);

повторні промивання кишечника 5% розчином NaCl через кожні 8 год. на протязі першої доби;

ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.

Заходи щодо видалення з організму токсинів, які всмоктались:

ентеральне зондове навантаження 5% розчином глюкози, фізрозчином з швидкістю 10-16 мл/кг/год. протягом перших 6 годин лікування;

Після 6 годин. лікування об’єм водного навантаження та швидкість введення розчинів визначається індивідуально;

Стимуляція діурезу (фуросемід, лазикс 2-5 мг/кг/добу).

Парентеральне водне навантаження 5-10% розчинами глюкози, реополіглюкіну, фізіологічним розчином з швидкістю інфузії 10-15 мл/кг/год протягом перших 6 годин. лікування.

Інфузійна терапія проводиться при наявності середнього або важкого ступенів токсико-ексикозу (втрата 5-10% і більше маси тіла). Після 6 год. лікування об’єм інфузії та швидкість введення розчинів визначаються індивідуально. Стимуляція діурезу.

Заходи щодо проведення ситуаційної та коригувальної терапії:

регідратаційна терапія (ентеральна або парентеральна) до закінчення симптомів ексикозу;

контроль та підтримка вітальних функцій.

ІІ. Отруєння грибними токсинами нейро – вегетотропної дії.

Невідкладна допомога

Загальноприйнятий комплекс заходів (див. попередній розділ)

Антидотна терапія (частіше одноразова):

введення атропіну в дозі, яка спричиняє стан початкових симптомів переатропінізації (при наявності в клініці переважного холінергічного синдрому мускаринового отруєння);

введення прозерину, аміностигміну або фізостигміну у вікових дозах (при наявності в клініці переважного антихолінергічного синдрому мускаринового отруєння) – 0,5 – 1мг/кг/рік життя на добу.

ІІІ. Отруєння грибними токсинами гепато – нейротропної дії.

Невідкладна допомога:

Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій:

виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ;

виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров’яне русло з ШКТ;ї

ситуаційна та коригувальна терапія;

профілактичне лікування у латентному періоді;

лікування у гастро-інтестинальному періоді отруєння;

лікування у періоді фалоїдного гепатиту;

лікування у періоді кінцевих проявів.

Профілактичне лікування у латентному періоді:

Пеніцилін в дозі 1 млн/кг на добу за 4-6 прийомів в/м на протязі 3 діб з часу вживання грибів.

Ліпамід (табл.) – 15 мг/кг на добу.

Лікування у гастро-інтестинальному періоді:

Пеніцилін в дозі 1 млн/кг на добу за 4-6 прийомів в/м, з 4 доби від часу вживання грибів доза знижується до 100тис/кг на добу.

Силібор (табл.) -1/2 – 1 табл х 3р.

Ліпамід (табл), ліпоєва кислота або берлітіон (амп) у сумарній дозі 15-30мг/кг на добу при цьому 1/3 з цієї дози призначається за рахунок ліпаміду і 2/3 – за рахунок ліпоєвої кислоти або берлітіону.

Лікування у періоді фалоїдного гепатиту:

Пеніцилін в дозі 100 тис/кг на добу за 4-6 прийомів в/м.

Силібор (табл.) -1/2 – 1 табл х 3р.

Лактулоза – 1т х 3р в день.

Ліпамід (табл) і ліпоєва кислота або берлітіон (амп) у сумарній дозі 15-30мг/кг на добу при цьому 2/3 з цієї дози призначається за рахунок ліпаміду і 1/3 – за рахунок ліпоєвої кислоти або берлітіону.

Інфузійна терапія з метою парентерального харчування, за схемою гіпераліменації.

Глюкокортикоїди (переважно гідрокортизон) – дози в залежності від ступеню тяжкості печінкової недостатності:

при рівні АЛТ в крові менше 2 ммоль/л – 5 мг/кг на добу;

від 2-10 ммоль/л – 10 мг/кг на добу;

більше 10 ммоль/л – 15-20мг/кг на добу.

Гемостатична терапія:

вікасол 1% в/м – 0,5-1,5 мл (добова доза, при необхідності можна повторити);

дицинон (етамзилат) 12,5% в/в, в/м – 0,5-3 мл на добу.

Гемотрансфузії з метою заміщення – 5-10 мл/кг.

Свіжозаморожена плазма – 10-20 мл/кг на добу.

Методи еферентної терапії:

-гемосорбція (1-2 сеанси);

-плазмаферез (2-3 сеанси) з обміном до двох розрахункових об’ємів циркулюючої плазми на свіжозаморожену донорську;

діаліз не лікування.

1. Повне голодування (до припинення зростання рівня трансаміназ у крові).

2. Вітаміни групи В, С.

3. вітамін Є: 10% розчин (краплі), 5% розчин (амп) – 2 мг/кг /добу.

4. Інгібітори протеолізу: контри кал – 1 тис.од./кг/добу.

Лікування в періоді репорації:

гепатопротекторна терапія (силібор, ессенціале, вітамін Є, сліпі зондування) – курсом до 3 місяців.

11