Податки

Органи самоврядування в Латвії мають право збирати податки. Так вони збирають податок на нерухомість, який власники напряму сплачують у місцевий бюджет, частково податок з доходів фізичних осіб. Інші податки збирає державна Податкова служба.

Система податків у Латвії:

• державні податки, встановлені законодавством та затверджені Президентом;

• державні платежі, встановлені законодавством та затверджені Президентом;

• державні платежі, встановлені Урядом;

• місцеві платежі, встановлені місцевими радами відповідно до чинного законодавства.

Місцевих податків у Латвії не існує. Відповідно до існуючої системи ставки оподаткування формуються головним чином за пропорційним принципом і дуже рідко за прогресивним. Держава збирає такі податки:

• податок з доходів фізичних осіб;

• податок з прибутку підприємств та на додану вартість;

• акцизний податок;

• акциз на нафтопродукти;

• акциз на тютюнові вироби;

• акциз на алкоголь;

• митний збір;

• податок на природні ресурси;

• податок на лотереї та ігри;

• внески соціального страхування.

Доходи бюджетів самоврядування

Доходи самоврядування формуються з таких джерел:

• частково з державних податків - 71,6 % податку з доходів громадян , 100 % податку на нерухомість;

• пропорційно від державних платежів;

• муніципальних платежів;

• грантів з держбюджету;

• грантів з Фонду фінансового вирівнювання;

• плати за послуги.

Самоврядування має право запроваджувати місцеві платежі (визначати їх розмір, надавати пільги та звільняти від сплати) та місцеві збори за:

• використання (оренду) землі, та нерухомого і рухомого майна громади;

• оренду житлового та не житлового фонду громади;

• інші послуги, що надаються органом місцевого самоврядування або його інституціями.

Комунальні послуги

Відповідальність за регулювання діяльності з надання комунальних послуг розділена між державою та самоврядуванням. Для забезпечення незалежності від політичного тиску запроваджено регулятивний орган, який має право затверджувати тарифи та ліцензії у таких сферах:

• послуги муніципального водопостачання та каналізації;

• теплозабезпечення;

• збирання сміття;

• місцевий громадський транспорт.

Регулятивні органи фінансуються з обороту комунальних підприємств (0,4 %). Закон дозволяє органам самоврядування встановлювати такі органи спільного для кількох громад. У випадках, коли надання послуг не відокремлене від адміністрації місцевого самоврядування, ці місцеві влади можуть самостійно, без регуляторів, розглядати питання тарифів та ліцензій.

Кредитування

Питання щодо державних запозичень або надання кредитів в рамках державного річного бюджету вирішує тільки Міністерство фінансів. Керівники бюджетних установ не мають права укладати кредитні угоди від імені своїх установ з кредитними установами без отримання згоди Міністерства фінансів. Мінфін може надавати місцевим бюджетам короткотермінові позички.

Міжмуніципальна співпраця

Закон про самоврядування визначає права органів місцевої влади на співпрацю. Можливі дві форми кооперації:

• обов’язкова, коли органи самоврядування об’єднуються для виконання певних, покладених на них законом функцій, не маючи власної відповідної інфраструктури;

• добровільна - для реалізації завдань спільного розвитку, підготовки та впровадження проектів тощо.

Залучення інвестицій

Кожне маленьке самоврядування стикається з проблемою залучення додаткових коштів для реалізації власних проектів. Але кілька самоврядувань у випадку створення проекту розвитку інфраструктури та інших також мають проблему залучення фінансових ресурсів. Вони не можуть отримати кредити, оскільки законодавство не передбачає створення юридичної особи з об’єднаних самоврядувань. Для отримання інвестицій та кредитів частіше всього створюються спільні підприємства у сфері водопостачання та каналізації.

Міжнародна співпраця

Органи самоврядування активно співпрацюють з місцевими владами в інших країнах, головним чином, у сфері охорони довкілля, освіти, розвитку місцевого самоврядування, соціальних проектах, туризмі тощо. До вступу в ЄС така співпраця фінансувалася за кошти зарубіжних партнерів та програм допомоги і транскордонної співпраці.

Тепер латвійські муніципалітети беруть активну участь у європейських програмах та отримують фінансування зі структурних фондів ЄС.

Реформа місцевого самоврядування

Реформування системи місцевого самоврядування – одне з найважливіших завдань, спрямованих на трансформацію Латвії. Концепція реформи була прийнята Кабінетом Міністрів у 1993 році і визначила такі цілі – демократизація та децентралізація державної влади і управління, підвищення прозорості місцевого самоврядування у виконанні делегованих повноважень, поліпшення якості громадських послуг, збільшення участі громадян у процесі управління.

Головні принципи реформи:

• демократичне та децентралізоване управління;

• автономія місцевого самоврядування від центрального уряду;

• незалежність у своїй діяльності в рамках законодавства;

• розвиток муніципальної та приватної власності;

• незалежні місцеві бюджети;

• використання ринкових (а не командних) методів управління.

Головні завдання реформи:

• підготовка нового законодавства про місцеві вибори та про місцеве регіональне самоврядування;

• адміністративно-територіальна реорганізація;

• поліпшення системи місцевих бюджетів;

• створення територіальних інформаційних систем;

• створення навчальних інституцій для депутатів та працівників самоврядування;

• розвиток системи переговорів і комунікації між Кабінетом Міністрів та місцевим самоврядуванням.

У 1996 році центральний Уряд вийшов з пропозицією ліквідувати райони та встановити державні територіальні офіси. В результаті були внесені зміни у закон про вибори до місцевих, районних та сільських рад і у 1997 році обиралися лише місцеві ради першого рівня самоврядування. Але Асоціація не підтримувала ліквідації регіонального рівня самоврядування і завдяки лобіюванню в парламенті регіональний рівень самоврядування був збережений і був прийнятий закон, за яким районні ради створювалися із голів місцевих рад цієї території.