- •1. Предмет, завдання та структура психології як науки.
- •2. Характеристика методів психологічної науки
- •3. Предмет, завдання та методи вікової психології.
- •4. Психічний розвиток людини та його фактори.
- •5. Вплив навчання і виховання на психічний розвиток особистості
- •6. Характер, його структура та механізми формування.
- •7. Здібності та задатки. Види та рівні розвитку здібностей.
- •8. Діяльність, її функції та структура.
- •9. Поняття про психологічний вік. Вікова періодизація психічного розвитку.
- •10. Вікові кризи психічного розвитку людини, їх причини та вияви.
- •11. Психічний розвиток немовляти (2 міс-1 р).
- •12. Психологічні особливості дітей раннього віку (1-3).
- •13. Психологічний розвиток дитини в дошкільному віці (3-6).
- •14. Психологічні особливості молодшого шкільного віку (6-10).
- •15. Психічний розвиток підлітків (11-15).
- •16. Психологічні особливості юнацтва.
- •17. Функціонування психіки впродовж дорослості.
- •18. Психіка, її функції та структура.
- •19. Свідомість як вища форма відображення, її функції та структура.
- •20. Сутність понять «індивід», «особистість» та «індивідуальність», їх
- •21. Самосвідомість, її функції та складові компоненти.
- •22. Відчуття та сприймання як базові пізнавальні процеси, їх види та
- •23. Пам'ять, її призначення. Характеристика видів та процесів пам’яті.
- •1. Залежно від змісту матеріалу:
- •2. Залежно від характеру мети діяльності:
- •3. Залежно від часу закріплення і зберігання матеріалу:
- •24. Мислення, його види, форми та операції.
- •25. Сутність мови та мовлення. Функції та види мовлення.
- •26. Уява, її функції та види.
- •27. Увага як стан свідомості, її призначення, види та властивості.
- •1. За особливостями об'єктів:
- •2. За формою організації:
- •3. За характером цільового спрямування та за рівнем вольових зусиль:
- •28. Сутність емоцій та почуттів, їх функції та види
- •29. Воля як психологічна категорія. Вольові дії та якості особистості.
- •30. Темперамент, його фізіологічні основи. Характеристика базових властивостей темпераменту.
19. Свідомість як вища форма відображення, її функції та структура.
Свідомість - це вища, властива лише людині форма відображення об'єктивної дійсності, спосіб її відносин до світу і до самого себе, що являє собою єдність психічних процесів, що активно беруть участь в осмисленні людиною об'єктивного світу і свого власного буття і визначається не безпосередньо її тілесною організацією (як у тварин), а здобуваються тільки через спілкування з іншими людьми навичками предметних дій.
Структура, функції суспільної свідомості. Свідомість, будучи ідеальною існує тільки в матеріальній формі свого вираження - мові. Свідомість і мова одночасно єдині і розрізняються. Немає мови без мислення, мислення - без мови. Однак, структура мислення і структура мови різні. Адже закони мислення єдині для всіх, а мова національна. Людина як діяч, робить світ і самого себе. Усе його життя можливе, як соціальна спільна діяльність. А для такого способу життя необхідна мова. Вона і виникає як засіб людської діяльності, спілкування, управління, пізнання і самопізнання.
Для реалізації пізнання, її передачі і спілкування людині необхідне слово, мова. Здійснюючи мовну діяльність людина мислить, мислячи, оформляє думку в слові. Але не можна ототожнювати мову і мислення. Говорити - не значить мислити, але мислити - значить вигострювати думку в слові. У такий спосіб мова як і знаряддя праці, це найважливіший фактор формування свідомості, людини і її світу. А мова - є символічне вираження в звуці і листі психічного життя людини.
Структуру свідомості можна представити у вигляді кола, це «поле» поділяється на чотири частини.
Сфера тілесно-перцептивних здібностей знання одержуваного на їхній основі: відчуття, сприйняття, конкретні представлення, за допомогою якого людина одержує первинну почуттєву інформацію. Головна мета - корисність і доцільність буття тіла людини.
Сфера логіко-понятійних компонентів свідомості зв'язана з мисленням, що виходить за межі почуттєвого даного в сутнісні рівні об'єктів. Це сфера понять, суджень, умовиводів, доказів. Головною метою цієї сфери свідомості є істина.
До самосвідомості людина приходить тільки через соціалізацію.
Функції свідомості: пізнавальна; прогнозу, передбачення; доказу істинності знання; ціннісна; комунікативна; регулятивна.
Свідомість тут структурно організована, являє собою цілісну систему, що складається з різних елементів, що знаходяться між собою в закономірних відносинах. У структурі свідомості найбільше чітко виділяються насамперед такі моменти, як усвідомлення речей, а також переживання, тобто визначене відношення до змісту того, що відбивається. Спосіб, яким існує свідомість, і яким щось існує для нього, це - знання. Розвиток свідомості припускає насамперед збагачення його новими знаннями про навколишній світ і про саму людину. Пізнання, усвідомлення речей має різні рівні, глибину проникнення в об'єкт і ступінь ясності розуміння. Звідси повсякденне, наукове, філософське, естетичне і релігійне усвідомлення світу, а також почуттєвий і раціональний рівні свідомості. Відчуття, сприйняття, уявлення, поняття, мислення утворюють ядро свідомості. Однак вони не вичерпують усієї його структурної повноти: воно містить у собі й акт уважності як свій необхідний компонент. Саме завдяки зосередженості уваги визначене коло об'єктів знаходиться у фокусі свідомості.