9. Поняття про психологічний вік. Вікова періодизація психічного розвитку.

Психологічний вік – вік, який вказує на рівень адаптованості людини до вимог навколишнього світу, характеризує розвиток її інтелекту, здатність до навчання, рухові навички, а також такі суб’єктивні фактори, як ідентичність, життєвий план, переживання, установки, мотиви, сенси тощо.

Кожен вік характеризується певним рівнем досягнень у психічному розвитку, а також конкретною соціально-психологічною ситуацією, в якій відбувається розвиток особистості. Динаміка розвитку виявляється як у стабільних, так і в перехідних періодах. Переломи, різкі перебудови, повороти у становленні є необхідним результатом діалектичності розвитку. Однією з характеристик вікового періоду є наявність кризи.

Прийнята у психології періодизація Виготського-Ельконіна має у своїй основі критерій провідної діяльності (предметно-маніпулятивна діяльність, гра, навчальна діяльність, спілкування тощо).

1. Перенатальний період – від зачаття до пологів

2. Натальний період – пологи

3. Період новонародженості – від народження до 2 місяців

4. Вік немовляти – від 2 місяців до 1 року

5. Ранній дитячий вік – від 1 до 3 років

6. Дошкільний вік – від 3 до 6/7:

− молодший дошкільний вік – 4-й рік

− середній дошкільний вік – 5-й рік

− старший дошкільний вік – 6/7-й рік

7. Молодший шкільний вік (зріле дитинство) – 1-4 класи (від 6/7 до 10/11 років)

8. Дорослішання:

− підлітковий (середній шкільний) вік – від 11 до 14 років у дівчат, від 12 до 15 років у хлопців

− рання юність (старший шкільний вік) – від 15/16 до 17/18 років

9. Дорослість:

− рання – від 20 до 40 років

− зріла – від 40 до 60 років

10. Старість – після 60 років.

У межах кожного вікового періоду спостерігаються великі індивідуальні відмінності, що є результатом впливу умов життя, характеру активності, виховання, природних та індивідуальних відмінностей.

10. Вікові кризи психічного розвитку людини, їх причини та вияви.

Криза – нормативний, нестабільний процес, який виникає під час переходу людини від одного вікового періоду до іншого, пов’язаний з якісними перетвореннями у соціальних відносинах, діяльності, свідомості і виявляється в цілісних психічних і особистісних змінах.

Криза першого року життя – криза, обумовлена руйнуванням необхідності емоційної взаємодії дитини з дорослим і проявляється в плаксивості, похмурості, інколи в порушенні сну, втраті апетиту тощо.

Криза трьох років життя – криза соціальних відносин, яка зумовлена становленням самосвідомості дитини і проявляється в негативізмі, впертості, непокірності, свавіллі, протесті, деспотизмі.

Криза семи років життя – криза, обумовлена прагненням посісти нове, значущіше становище у житті, виконувати нову суспільно корисну роботу. Вступають у суперечність зі стилем їхнього життя – їх перестає тішити гра.

Криза ідентичності – особливий момент розвитку, коли однаково динамічно наростає вразливість і розвивається потенціал особистості.

Криза тридцяти років – зумовлене життєвими труднощами і помилками розчарування людини в значущості культивованих нею цінностей, норм, ідеалів, яке призводить до зміни сенсу життя та переоцінки життєвих цінностей.

Криза середини життя – психологічний феномен, що переживається людьми 40-45-річного віку, і полягає в критичній оцінці та переоцінці досягнутого в житті.