Катулл. Цикл віршів до Лесбіїї: тематика, образи.

Народився у м. Верона (Цізальпійська Галлія) у заможній родині, що належала до місцевої знаті. Тут здобув освіту. Замолоду перебрався до Риму. Вже у 57 році до н. е. він відправляється до Віфінії у почті претора Меммія. Тут він перебував недовго — та у 56 році до н. е. Катулл повертається до Риму. У Римі у 56-55 роках до н. е. Катулл веде розгульне життя (кошти батьків це дозволяють). Тут він закохався у римську красуню, які пізніше виведе у своїх віршах під іменем Лесбія (справжнє ім'я її було Клодія або Клавдія). Тут він також потоваришував з Гаєм Юлієм Цезарем. В цілому Катулл вів богемне життя у столиці імперії.

Прославила Катулла інтимна лірика. Ліричні вірші Катулла написані під враженням його нещасливого кохання до сестри народного трибуна Клодії, яку він у своїх віршах називав Лесбією. Вірші про кохання сповнені пристрасті, розкривають широку гамму почуттів, зворушливі за змістом і довершені за формою. Поет закоханий у неї до нестями – він просто дише нею, помічає все: блиск очей, ніжність губ. Хоче все більше і більше поцілунків, їх кількість порівнює з кількістю піщинок у піску та зірок на нічному небі (глибоке інтимне почуття) .

Ціцерон

Римський оратор, політичний діяч і письменник. Походив зі стану вершників, одержав багатогранну освіту, досконало володів латинською і грецькою мовами. У 79-77 рр. до н.е. для завершення освіти відвідав Грецію. Виступи Цицерона у суді принесли йому успіх, проклавши шлях до політичної діяльності, обіймав різні державні посади, зокрема і консула. Під час громадянської війни виступав на боці Помпея, однак Цезар цього не взяв до уваги, що дозволило Ціцерону займатися філософією. Після вбивства Цезаря намагався відновити республіканський лад, активно виступаючи проти Антонія, агенти якого вбили Цицерона, а відсічену голову за наказом Антонія виставили на трибуні римського форуму.

Творчий доробок Цицерона охоплює риторичні та філософські твори, промови та листи. З понад ста промов збереглося лише 57. Почавши писати свої палкі виступи в азіатському стилі, Ц., згодом виробляє свій власний – він відмовляється від вульгаризмів та іншомовних запозичень, широко, але із відчуттям доцільності вживає різноманітні риторичні запитання, художні засоби, чітко виділяє в промовах ритмічно оформлені періоди. Зразком ритора для Ц. був Демосфен. Серед риторичних творів відомі «Про оратора» , «Брут», «Оратор», серед філософських – «Про державу», «Про закони», «Тускуланські бесіди», «Про природу богів».

Вергілій, загальна характеристика творчості.

Видатний римський поет, народився в Андах, поблизу Мантуї в родині дрібного землевласника. Освіту отримував у Мілані, потім у Римі. Готувався стати адвокатом, але кволе здоров’я і брак ораторського хисту внесли корективи у його майбутнє. Близько 45 р. до н.е. повернувся в Анди, щоб присвятити себе художній творчості, яка формувалась під впливом епікурейської філософії, філософії природи Лукреція і ліричної поезії Катулла. Згодом став членом літературного гуртка Мецената, великого шанувальника поезії. На честь Октавіана,ідеолога нового державного ладу, В. написані «Георгіки», йому ж присвятив Вергілій велику поему «Енеїда», створенню якої автор віддав останні 10 років свого життя. Перші поетичні спроби Вергілія відносяться до шкільних років і написані в дусі пануючого тоді «неотеричного» напрямку, головним представником якого був Катулл; для цього напряму була характерна байдужність до політичних і соціальних проблем, що розвинулася в розорених громадянськими війнами групах середніх римських станів, і індивідуалістичне ставлення до життя. «Неотерична» поезія, розрахована на невелике і замкнуте коло освічених читачів, культивувала винятково малі жанри, головним чином епіграми і невеликі поеми за зразком елліністичних «епіллій». Розроблялися переважно міфологічні теми з наголосом на патетичні положення і на зображення щиросердних переживань героїв. Невеликі розміри поем компенсувалися ретельною обробкою вірша, наближенням його до суворих норм елліністичної метрики і щедро розсипаними блискітками «ученості»; оригінальність творчості цінувалася нижче, ніж стилізація і переробка уже наявного в літературі матеріалу. Ці настрої обумовили вибір у філософські вчителі епікурейця Сірона, представника вчення, що закликало до повного суспільного індиферентизму. У літературних колах, з якими Вергілій зав'язав міцні зв'язки, він вправлявся у складенні жартівливих епіграм у стилі Катулла.