«Метаморфози» Овідія

Цей дивовижний епічний твір містить понад двісті сказань, у яких переплелися міфи й реальність, сучасна авторові. В інакомовній формі, за допомогою алюзій та алегорій поет ілюструє мінливість нашого світу, його створення, шлях від хаосу до впорядкованого космосу, показує «серцебиття природи» і все це під його пером має динамічність і рух, є не описом статичних явищ, але процесом, перевтіленням, тобто — метаморфозою. Найвідомішою є та частина поеми, в якій митець класифікує покоління людей. Кожне з них порівнюється з певним металом. Взагалі, цей матеріал є одним із ключових в устрої нашої планети, а обрана четвірка — золото, срібло, мідь, залізо — блискуче показує перехід людства з одного віку до іншого. Чотири доби розвитку людства. Перший вік було названо золотим («aurea prima sata est aetas»), і цей епітет обрано не в буквальному сенсі, як, наприклад, мідь і залізо (мідною і залізною епохами названі ті, в які саме з цих металів були відлиті знаряддя, що і спричинили нещастя), але в символічному, бо золото вважалось божественним матеріалом, який не має жодного ґанджу. Перша доба проходила під знаком вічної весни, чесності й правди. Ніхто не знав ані утисків, ані страху, не було потреб ані в суддях, ані в карах, бо не було злочинців, війн, рабства. Страшна картина чотирьох віків, змальована Овідієм майже на початку своєї поеми, вселяє всеохоплюючі страх і печаль, тугу за вселюдським минулим і біль через ті метаморфози, які спіткали рід людський. Чим саме хотів наділити зазначені рядки твору Овідій — на це питання не в змозі відповісти жоден з нас, але від нас залежить, як саме їх сприйняти. Криза людства — ще не його кінець; і в залізному віці є багато того, заради чого варто жити, за що варто боротись і піти на смерть. Ще є честь, є вірність, залізний вік знає не з чуток, що таке кохання, надія, що таке віра. Тільки мойрам відомо, як саме буде розвиватись життя на землі. Особисто мені здається, що після кожного спаду йде плато, а потім підйом. Можливо, вже наші діти будуть тими людьми, сила і світло душ яких дадуть енергію на сходження догори.

Овідій «Фасти»

«Фасти» («Римський календар»). Значно серйознішу порівняно з попередніми тему розробляє Овідій у «Фастах», де до календарних дат додаються коментарі, що оповідають про походження і проведення народних свят, обрядів, відправлення культів. Поема, також написана елегійним двовіршем, мала складатися з 12 книг (відповідно до кількості місяців), але до заслання поет встиг закінчити лише 6 (4972 рядки). Спроба дописати твір у Томах виявилася неможливою через відсутність бібліотеки та необхідних наукових матеріалів. Овідій, мабуть, розумів, що всі його попередні твори суперечили Августовій політиці «морального оздоровлення» римлян і могли викликати лише гостре незадоволення принцепса. А поетові вже минуло сорок років, і слід було подумати про майбутнє. Щоб згладити негативне враження від своїх еротичних віршів, він зробив спробу написати твір, що відповідав би офіційній ідеології. Проте праця просувалася повільно — Овідієві потрібно було розробляти серйозні релігійні проблеми, а його ставлення до богів до цього часу не вирізнялося особливою шанобливістю. «Фасти» були посвячені Августові, але після його смерті поет почав переробляти це посвячення, адресувавши його Германіку, який уважався онуком імператора. Старовинні свята й обряди пов’язувалися поетом з подіями римської історії аж до сучасності. Але поет мав і просвітницьку мету, ці свята здебільшого були вже майже не зрозумілими римлянам. Поет сміливо вводить у поему міфологічні події, героїв, часом оригінально тлумачить самі міфи або їхні варіанти. Скажімо, йому сама Юнона пояснює назву шостого місяця календарного року (Junius). У поемі трапляються й епізоди еротичного змісту (наприклад, про Пріапа і німфу Лотіду). Часом пояснення міфологічної спричиненості певних явищ чи подій Овідій брав або в якогось поета, або зі спільного з ним джерела (як-от розповідь про поновлення загиблої бджолиної сім’ї з тіла закопаної тварини — з «Георгік» Вергілія). Перша, єдина перероблена Овідієм книга «Фастів», містить згадки про сучасні події, про Тіберія, Германіка. Для написання поеми потрібно було перегорнути безліч спеціальних книг. Можливо, Овідій скористався суміжними за тематикою творами деяких учених і поетів Греції та Риму (Каллімаха, Варрона, Проперція, Лівія). Але й обсягом, і докладністю описів, і близькістю до міфів «Фасти» перевершують усі до того часу відомі праці на цю тему.